Рішення № 77604811, 25.10.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1005/18

Провадження №2/148/565/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 жовтня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Галькевич І.В., Грох Н.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про встановлення факту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про встановлення факту, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється пенсіонером за віком, отримує пенсію та перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області.

В 2018 році вона звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку отримуваної неї пенсії. До поданої заяви нею було додано довідку про заробітну плату за минулі періоди її роботи, але, в зв'язку зі знищенням архівів за окремі місяці роботи відомостей стосовно розміру заробітної плати не збереглось. В проведенні перерахунку їй було відмовлено з посиланням на відсутність документального підтвердження отримання нею заробітної плати, на яку вона посилалась в своїй заяві до управління ПФУ.

Таким чином, враховуючи відсутність архівних відомостей про отримувану нею заробітну плату, єдиним можливим способом встановити факт отримання нею заробітної плати та її розмір є звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту отримання заробітної плати. В зв'язку з тим, що органи пенсійного фонду категорично заперечують всі її спроби довести факт отримання нею заробітної плати, тому до суду вона звертається не з заявою, а з позовною заявою.

Вважає, що факт отримання нею заробітної плати підтверджується довідкою архівної установи про оплату нею членських внесків як бувшого члена КПРС, а також може буто взято до уваги той факт, що вона працювала на звільнених профспілкових посадах, посадові оклади на яких регламентувались відповідними постановами Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС), а саме постановою №6 від 24.06.1989, а також архівна довідка Федерації профспілок Вінницької області №12-11-05/66 від 29.01.2018.

Просить встановити факт отримання нею заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці в наступні періоди та в наступних розмірах: січень 1988 року – 184 крб.; лютий 1988 року – 333,04 крб.; березень 1988 року – 337,82 крб.; квітень 1988 року – 184 крб.; - травень 1988 року – 588,91 крб.; червень 1988 року – 184 крб.; липень 1988 року – 278,80 крб.; серпень 1988 року – 230 крб.; вересень 1988 року – 386 крб.; жовтень 1988 року – 317 крб.; листопад 1988 року – 482,71 крб.; грудень 1988 року – 359,90 крб.; січень 1989 року – 409,72 крб.; лютий 1989 року – 325,38 крб.; березень 1989 року – 230 крб.; квітень 1989 року – 230 крб.; травень 1989 року – 230 крб.; червень 1989 року – 402,50 крб.; липень 1989 року – 271 крб.; серпень 1989 року – 230 крб.; вересень 1989 року – 334,50 крб.; жовтень 1989 року – 230 крб.; листопад 1989 року – 324,51 крб.; грудень 1989 року – 263 крб.; січень 1991 року – 565,90 крб.; лютий 1991 року – 263 крб.; березень 1991 року – 576,46 крб.; квітень 1991 року – 263 крб.; травень 1991 року – 636,99 крб.; червень 1991 року – 263 крб.; липень 1991 року – 263 крб.; серпень 1991 року – 409,16 крб.; вересень 1991 року – 819,31 крб.; жовтень 1991 року – 1194,50 крб.; листопад 1991 року – 1134,30 крб.; грудень 1991 року - 3310 крб.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Просять позов задовольнити.

Відповідач - представник Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що відповідачем позивачу був здійснений перерахунок на підставі поданих нею документів, будь-яких інших документів, які б змінювали перерахунок від останньої не надходило.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В судовому засіданні встановлено, позивач перебуває на обліку в Тульчинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області, як одержувач пенсії за віком.

06.02.2018 позивач звернулася із заявою до відповідача та просила перерахувати їй пенсію, взявши за розрахунок період з 1987 по 1991 рік включно, врахувавши для цього надані нею документи, про що свідчить копія її заяви та розрахунку (а.с.20, 21-23).

Як вбачається з копії повідомлення Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 05.03.2018 №05-с-04 (а.с.19), відповідачем щодо наданих позивачем довідок про заробітну плату №7 від 12.01.2015 та №81 від 17.02.2015 для перерахунку пенсії з більшої заробітної плати проведено перерахунок пенсії, але розмір пенсії менший ніж вона отримує. Розмір пенсії виплачується до норм чинного законодавства та документів пенсійної справи.

Позивач стверджує, що відповідачем не було здійснено належний їй перерахунок пенсії і вона отримує пенсію в меншому розмірі чим повинна отримувати насправді. Просить встановити факт отримання нею заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці за період з січня 1988 року по грудень 1989 року та з січня 1991 року по грудень 1991 року у розмірах, які зазначені в позовній заяві, оскільки вважає, що факт отримання нею заробітної плати підтверджується довідкою архівної установи про оплату нею членських внесків як бувшого члена КПРС, а також може буто взято до уваги той факт, що вона працювала на звільнених профспілкових посадах, посадові оклади на яких регламентувались відповідними постановами Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС), а саме постановою №6 від 24.06.1989, а також архівна довідка Федерації профспілок Вінницької області №12-11-05/66 від 29.01.2018

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію партійного квитка №15313813 виданого 19.10.1977 (а.с.8-10), в якому помісячно вказаний її заробіток за період з січня 1988 року по липень 1991 року.

Також позивачем надано копії архівних довідок, виданих комунальною установою "Тульчинський районний трудовий архів " від 12.01.2015 №7 (а.с.5, 54), №7/1 (а.с.6, 55), №7/2 (а.с.56), №7/3 (а.с.57), №7/4 (а.с.58), №7/5 (а.с.59) про заробітну плату в Тульчинській швейній фабриці Вінницької області, за період з січня 1988 року по червень 1995 року; копію штатного розкладу (а.с.12) та копію кошторису за 1988 рік (а.с.13-15), де зазначені посадові оклади голови та секретаря профкому; копію архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 28.12.2017 №07-357/3 (а.с.7), згідно якої ОСОБА_1 прийнята в члени КПРС; копію архівної довідки Федерації профспілок Вінницької області від 29.01.2018 №12-11-05/66 (а.с.18), згідно якої ставка заробітної плати звільненої голови профспілкового комітету Тульчинської швейної фабрики в 1991 році - 650 карбованців.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що зазначені суми заробітної плати, які просить встановити позивач належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджено. Наявні в матеріалах справи довідки вказані суми заробітної плати, які зазначені позивачем у позовній заяві, не підтверджують. Натомість, розмір заробітної плати, яка зазначена в архівних довідках, виданих на підставі первинних документів, за період з січня 1988 року по грудень 1989 року та з січня 1991 року по грудень 1991 року відрізняється від заробітку зазначеного в партійному квитку за аналогічний період, а той зовсім відсутній, у зв'язку з чим виникають сумніви в достовірності розміру заробітної плати зазначеної в партійному квитку за вищезазначений період. Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог ні позивачем ні її представником суду не надано.

В свою чергу, без наявності первинних документів про нараховану заробітну плату в судовому засіданні неможливо встановити факт отримання заробітної плати особою у конкретно визначеному розмірі.

Відповідно до п.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, коли страховий стаж, починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерви.

Відповідно до пп.3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період 01.07.2000. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 у відповідності з додатком 1 вказаного Порядку із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно п. 2.10 вказаного Порядку, довідка про заробітну плату (дохід) надається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату надаються правонаступниками цих підприємств, установ організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Встановлення заробітної плати на підставі показань свідків не допускається. Виписка із штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення пенсії.

Отже, чинне законодавство України чітко регулює порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, який є позасудовим та передбачає можливість врахування доходу під час обчислення пенсії лише на підставі довідок, виданих підприємствами, установами, організаціями на підставі первинних документів.

Можливість встановлення розміру заробітної плати для обчислення пенсії рішенням суду чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п. 2 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено позасудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, інші органи державної влади, в т.ч. судові, не можуть перебирати на себе повноваження та здійснювати функції державних органів. Верховний Суд України у ряді судових рішень неодноразово вказував на те, що суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції.

Правова позиція щодо неправомірності встановлення судом фактів, що мають юридичне значення в разі законодавчо визначеного іншого порядку підтвердження таких фактів висловлена і в рішеннях ВСУ від 15.12.2010 по справі № 6-3527св08 та від 03.12.2008 по справі № 6-26215св07.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, тому й судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, що були понесені нею, у відповідності до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 2 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 4, 13, 263-265, 315 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про встановлення факту- відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.11.2018.

Суддя: