Вирок № 77603950, 05.11.2018, Біловодський районний суд Луганської області

05.11.18

Справа № 408/2114/17-к

1-кп/408/250/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Савенко Т.А.,

за участю: прокурора Ісмаілова Е.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130000000190, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м Рубіжне Луганської області, українця, громадянина України, який має середньотехнічну освіту, одружений, має малолітню дитину - дочку ОСОБА_3, 2012 року народження, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2016 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, у світлий час доби та відсутності атмосферних опадів, в умовах необмеженої видимості у напрямку руху, ОСОБА_1, керуючи мікроавтобусом Renault-Master, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи пасажирські перевезення, рухаючись слизькою автодорогою Т 13-14 з смт Станиця Луганська в напрямку смт. Біловодськ Луганської області, що має по одній смузі руху в кожному напрямку, на 63 км + 751,2 м, в порушення п. 12.1 ПДР, яким передбачається, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, повинен був, але не вибрав безпечної швидкості руху, у зв'язку з чим не впорався із керуванням мікроавтобусу, через що транспортний засіб втратив курсову стійкість, виїхав за межі проїжджої частини та зіткнувся з нерухомою перешкодою - деревом, що розташоване поблизу будинку № 66 по вул. Луганська в с Данилівка Біловодського району Луганської області.

Внаслідок вказаної ДТП пасажир мікроавтобусу ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні, пасажир ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, пасажири ОСОБА_6, ОСОБА_7 та малолітній ОСОБА_8 отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я, інші пасажири - легкі тілесні ушкодження.

Зазначені дії обвинуваченого, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, а також смерть потерпілого, кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений провину у вчиненні вказаного злочину на початку судового засідання фактично не визнавав. Пояснював, що ДТП сталася внаслідок того, що він уникав лобового зіткнення з вантажним автомобілем, що виїхав на його смугу руху. Однак потім провину визнав, не заперечував обставин ДТП, вказаних в обвинувальному акті, просив звільнити його від покарання на підставі вимог Закону України «Про амністію у 2016 році». Цивільні позови прокурора, пред'явлені в інтересах держави в особах лікувальних закладів, де лікувались постраждалі від ДТП, визнав. Позов потерпілого ОСОБА_2 визнав частково - на суму 20-25 тис гривень. Позов ОСОБА_5 визнавав.

Також ОСОБА_1 на поставлені питання вказав, що приймав заходи щодо відшкодування шкоди потерпілим, а саме: потерпілому ОСОБА_6 він відшкодував 7500 гривень; потерпілій ОСОБА_5 - 2500 доларів США + 2000 гривень + 2300 доларів США + 2600 гривень + 2000 гривень + 5600 гривень + 2000 гривень + 2000 гривень. ОСОБА_2 він шкоду не відшкодовував, оскільки той від неї відмовився, хоча йому він пропонував перед судом 10000 гривень, а іншу суму частками.

Представник потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_9 суду пояснила, що її дочка 09.12.2016 року їхала на сесію зі Станиці Луганської до м Рубіжне Луганської області, де навчається медичному університеті. Про ДТП вона дізналась у вечорі того ж дня. Також вона зазначала, що внаслідок ДТП її дочка ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, через що потребує тривалого лікування. Підтвердила суду, що ОСОБА_1 матеріально допомагав на вказані ним суми, у зв'язку з чим відмовилась від майнових вимог до нього (див. уточнену позовну заяву). Просила суворо не карати останнього. Наполягала на задоволенні уточненого позову дочки до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової шкоди на загальну суму 83808,64 гривень та відшкодування моральної шкоди на суму 100000,00 гривень.

Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що на момент аварії був у лікарні. Коли добрався додому, йому зателефонувала мати і повідомила, що батько попав у ДТП. Потім від головного лікаря по телефону їм повідомили, що батьку залишилось жити деякі години. А вже потім від тестя із тещі, що проживають у Кремінському районі, він дізнався про смерть батька. 11.12.2018 він забрав батька з моргу та наступного дня поховали батька у м Луганську. Його батько в день аварії їхав з м. Луганська до м. Харкова до нього і матері. Також ОСОБА_11 на поставлені питання вказував, що суми у позові взяті виходячи з практики в інших судах. Просив ОСОБА_1 наказати на розсуд суду. Наполягав на задоволенні свого позову про відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_1 50000,00 гривень, з ФОП ОСОБА_12 - 200000,00 гривень, з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 100000,00 гривень.

Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 09.12.2016 вона в смт Станиця Луганська сіла в автобус, який виїхав десь об 11-00 годині. Приблизно через 30-40 хвилин у с. Данливка Біловодського району Луганської області сталася аварія. Вона пам'ятає, що вони їхали, потім вона дрімала. Коли проснулася, побачила розбитий автобус. Претензій до ОСОБА_1 вона не мала, оскільки він їй усе відшкодував. Просила його суворо не карати. Підтримала свій позов до ФОП ОСОБА_12 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з яких просила на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди стягнути в рівних частках 27721,72 гривень та 31600,00 гривень відповідно.

Від потерпілого ОСОБА_6 надійшла письмова заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, до ОСОБА_1 претензій не мав, оскільки йому матеріальна шкода останнім відшкодована в повному обсязі, просив його не позбавляти волі.

Представник малолітнього потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_13 також надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не мала, також просила останнього не наказувати.

Позовні заяви ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були повернути судом, оскілки вони не є у даній справі потерпілими.

Від представників позивачів - лікувальних закладів, в інтересах яких позови були заявлені прокурором, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позови підтримали.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_16 пред'явлені до ОСОБА_12 позови визнав частково на суми, що перевищують страхове відшкодування.

Від представника ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшло заперечення проти позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в якому вказуючи, що підставою відшкодування шкоди є обвинувальний вирок, який набрав чинності, тому просив вимоги потерпілих залишити без розгляду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, враховуючи, що обвинувачений провину визнав, ніхто з учасників судового провадження не заперечував проти визнання недоцільним подальшого дослідження доказів стосовно обставин вчинення злочину, які ніким не оспорювались, тому судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України було визнано недоцільним подальше дослідження доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку чим провина ОСОБА_1 є доведеною, отже він за скоєне повинен нести кримінальну відповідальність.

Суд при обранні покарання обвинуваченому враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який вчинив необережний тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який тимчасово не працює, позитивно характеризується, раніше не судим, має на утриманні малолітню дитину.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд вважає слід визнати - визнання ним своєї провини, щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.

З урахуванням думки потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні обвинуваченому, наведене свідчить про можливість призначення обвинуваченому не найбільш суворого за розміром покарання з призначенням додаткового покарання.

Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений відповідно до п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» є суб'єктом амністії, оскільки має на утриманні малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав, незважаючи на роз'яснені йому судом наслідки застосування амністії, передбачені Законом України «Про застосування амністії», наполягає на її застосуванні, та судом не виявлено підстав для її не застосування, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від основного і додаткового покарання за амністією.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати на підставі ст. 124 КПК України покласти на обвинуваченого. Заходи забезпечення відшкодування шкоди, тобто арешту майна, залишити незмінними до моменту її відшкодування.

Вирішуючи цивільні позови, суд вважає необхідним зазначити таке.

1.Щодо позовів, заявлених в інтересах держави в особі лікувальних закладів про відшкодування витрат на лікування.

Частиною 2 ст. 1191 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (ч. 3 ст. 1206 ЦК).

Витрати на лікування обчислюються відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

З матеріалів доданих до позовів встановлено, що загальна вартість перебування малолітнього ОСОБА_8 на стаціонарі за бюджетні кошти з 09.12.2016 по 10.01.2017 Луганської обласної дитячої лікарні становить 10789,12 гривень. Загальна вартість перебування малолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на стаціонарі за бюджетні кошти 09.12.2016 КЗ «Біловодська центральна районна лікарня» становить 4501,00 гривень. Загальна вартість перебування ОСОБА_13 на стаціонарі за бюджетні кошти з 09.12.2016 по 22.12.2016 КУ Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» та ОСОБА_5 з 09.12.2016 по 12.02.2017 становить 192761,81 гривень. Загальна вартість перебування ОСОБА_19 та ОСОБА_14 на стаціонарі за бюджетні кошти з 10.12.2016 по 30.12.2016 КУ «Попаснянська центральна районна лікарня» становить 11430,40 гривень.

Всі ці витрати підтверджені належними доказами, тому, у зв'язку з тим, що у вчиненні злочину, від якого постраждали вказані вище особи, винен саме ОСОБА_1, який позови лікувальних закладів визнав, ці позови заявлені прокурором підлягають задоволенню в повному обсязі зі стягненням витрачених коштів з обвинуваченого.

2.Щодо позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_12 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування моральної шкоди.

У зазначеному позові ОСОБА_2 просить стягнути у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 50000,00 гривень, з ФОП ОСОБА_12 - 200000,00 гривень та з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 100000,00 гривень, обґрунтовуючи його втратою близької людини - батька.

Між тим, із позовної заяви ОСОБА_2 незрозуміло, з яких саме правових підстав слід відшкодовувати йому моральну шкоду кожним із відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК).

Виходячи із положень зазначених норм особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору з особою, яка володіє транспортом не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження власником і одночасно володільцем транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1, належить ОСОБА_12, який використовував цей транспортний засіб з метою отримання прибутку як підприємець.

ОСОБА_1 перебував з ФОП ОСОБА_12 у трудових відносинах, тобто працював у нього водієм, в тому числі і в той день, коли відбулась ДТП. Даний факт ніким не оспорювався.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька потерпілого внаслідок ДТП, за рахунок ФОП ОСОБА_12, розмір якої відповідає розміру страхового відшкодування у випадку, якщо б за ним ОСОБА_2 звернувся до страховика, в якому ОСОБА_12 застрахував цивільно-правову відповідальність, тому вимога до ОСОБА_12 підлягає задоволенню в повному обсязі. Однак з цих же підстав, суд вважає необґрунтованою вимогу ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_1, отже в її задоволенні слід відмовити.

Що стосується вимоги ОСОБА_20 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», то вона також не може бути задоволена з таких підстав.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку потерпілий ОСОБА_2 у порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страховика не звертався, а отже обов'язку відшкодовувати шкоду у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» перед ним на цей час не виникло.

3.Щодо позову ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_12 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

У своєму позові ОСОБА_7 просить стягнути з ФОП ОСОБА_12 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в рівних частках у відшкодування майнової шкоди в суму 27721,72 гривень та моральної шкоди - 31600,00 гривень. Майнова шкода полягає у відшкодуванні витрат на лікування, моральна обґрунтовуються тим, що у позивач змінився звичний спосіб життя.

Розмір майнової шкоди, завданої позивачу підтверджується доказами. Разом з цим, суд з підстав, наведених при вирішенні позову ОСОБА_2, вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_7 до ФОП ОСОБА_12 в рамках пред'явлених вимог та такими, що не підлягають задоволенню до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Отже з ФОП ОСОБА_12 підлягають стягненню половина заявлених нею сум, в тому числі у відшкодування моральної шкоди, яка їй була завдана зміною способу життя внаслідок ДТП.

4.Щодо уточненого позову ОСОБА_5 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової та моральної шкоди.

У своєму уточненому позові ОСОБА_5 просить стягнути зі страховика, у якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність ОСОБА_12, 83808,64 гривень у відшкодування майнової шкоди та 100000,00 гривень - моральної шкоди.

Майнова шкода полягає у витратах на лікування, проїзд і проживання, а моральна у зв'язку із втратою здоров'я, красоти та молодості.

Суд вважає вимоги ОСОБА_5 такими, що не підлягають задоволенню з тих же підстав, що й для позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а саме у зв'язку з тим, що у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на цей час не виникло обов'язку для відшкодування шкоди, оскільки позивач не зверталась до страховика у визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку, що в майбутньому не перешкоджає їй, як і ОСОБА_7 звернутись за відшкодуванням шкоди до страховика після набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 371, 373 - 375 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі вимог п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 звільнити від призначеного основного і додаткового покарання за амністією.

Позови подані прокурором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1:

-на користь Луганської обласної дитячої клінічної лікарні 10789,12 гривень - витрати на лікування малолітнього ОСОБА_8, перерахувавши їх на рахунок департаменту охорони здоров'я Луганської ОДА № 31425544700001 в ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 37991110, отримувач обласний бюджет;

-на користь комунального закладу «Біловодська центральна районна лікарня» 4501,00 гривень - витрати на лікування малолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_14 перерахувавши їх на рахунок № 35417001077754 в ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 37336064;

-на користь комунальної установи «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» 192761,81 гривень - витрати за лікування ОСОБА_13 та ОСОБА_5, перерахувавши їх на рахунок № 35425201030271 в ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 26447320;

-на користь комунальної установи «Попаснянська центральна районна лікарня» 11430,40 гривень - витрати за лікування ОСОБА_19, ОСОБА_14, перерахувавши їх на рахунок № 35412001052019 в ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 01983654.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_12, а випадку припинення його діяльності - з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 200000,00 гривень - відшкодування моральної шкоди від ДТП.

В іншій частині позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_12, а випадку припинення його діяльності - з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 13860,86 гривень - відшкодування матеріальної шкоди від ДТП та 15800,00 гривень - відшкодування моральної шкоди, а всього - 29660,86 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_5 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю.

Речові докази:

-DVD+R, на якому міститься запис з камер відеоспостереження, долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-автомобіль Renault-Master, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на території Біловодського ВП ГУНП в Луганській області, - передати для подальшого відповідального зберігання його власникові - ОСОБА_12

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 8301,04 гривень - витрати за проведення автотехнічної, транспортно-трасологічної експертиз та експертизи технічного стану автомобіля.

Накладений арешт на автомобіль Renault-Master, реєстраційний номер НОМЕР_1, залишити в силі до виконання рішень про відшкодування шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку прокурор та обвинувачений можуть отримати негайно після його проголошення.

Головуючий: