Рішення № 77602340, 01.11.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1659/18

Провадження № 2/346/1145/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі : судді П’ятковського В.І.,

за участю секретаря Іванишин Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії,

ВСТАНОВИВ :

представник позивача, звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що 14 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонастпуником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 1940 pv3-06, за яким останній було відкрито відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, платності в розмірі 35000 євро, які вона зобов»язалась повернути до 14 листопада 2016 року. Видача кредитних ресурсів за договором проводиться на підставі письмових заяв позивачльника за погодженням з Банком та для обліку виданих коштів відкрито позичковий рахунок № 22036033588801.

Зазначає, що 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір про відступлення права вимоги № 17/4-В, за яким установа набула право вимоги за договорами, зокрема і за вказаним договором

Вказує, що відповідач протягом строку дії договору систематично порушувала його умови, в зв»язку з чим станом на 20 березня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 789626,58 грн..

Просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки на користь установи борг за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії та судові витрати, а розгляд справи просить проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07 травня 2015 року з відповідачки ОСОБА_1 вже стягнуто заборгованість за вказаним договором і на підставі прийнятого рішення відкрито виконавче провадження по примусовому стягненню заборгованості.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, з»ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 листопада 2006 року між Товаристваом з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонастпуником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредимтної лінії № 1940pv3-06, за яким останній було відкрито відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, платності в розмірі 35000 євро, які вона зобов»язалась повернути до 14 листопада 2016 року. Видача кредитних ресурсів за договором проводиться на підставі письмових заяв позивачльника за погодженням з Банком та для обліку виданих коштів відкрито позичковий рахунок № 22036033588801.

26 травня 2008 року між Банком та відповідачкою було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом збільшилась до 16 процентів річних.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Коломийського міськрайонного суду перебувала справа № 346/6709/14-ц за позовною заявою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, під час розгляду було встановлено, що відповідачка неналежно виконувала зобов»язання за кредитним договором, порушила строки повернення основної суми кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого із врахуванням сплаченого кредиту під час знаходження справи у судовому розгляді кінцева сума заборгованості станом на 05 березня 2015 року становила 24 098,11 євро та 1 032 418,73 грн. пені за несплату основного боргу. Відсотки по кредитному договору не були нараховані у зв’язку з їх оплатою.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 07 травня 2015 року по справі № 346/6709/14-ц, з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1940pv3-06 від 14 листопада 2006 року в розмірі 565994,13 грн., 200000 грн. нарахованої пені та 3654 грн. судового збору. Дане рішення вступило в законну силу.

Таким чином, звернувшись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідачки, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» скористався своїм правом на дострокове повернення коштів, передбачене ст. 611 ЦК України, згідно якої позивач має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати всіх передбачених сум, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та інших платежів за ним.

11 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 17/4-В, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки), вказаними в додатках до даного Договору, зокрема і за даним договром.

Звертаючись із позовною заявою до суду, в якості нового кредитора, позивач зазначив, що відповідачкою були порушені умови Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії. Нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку, до дати повного погашення кредиту.

В якості доказів позивачем долучено довідку про стан заборгованості за договором станом на 20 березня 2018 року, з якої вбачається, що заборгованість складає 789 626,58 грн. в тому числі:

- за залишком основних зобов’язань – 440 657,44 грн.;

- за простроченими відсотками – 172 541,85 грн.;

- за пенею – 113 385,12 грн.;

- за інфляційними витратами – 63 042,17 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором установлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів.

Верховний Суд України в справі № 6-106цс14 (постанова від 24 вересня 2014 року) прийшов до висновку, що в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за основним договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За умови пред’явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов’язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов’язання.

Згідно постанови Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-125цс14, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено. З моменту ухвалення вказаного рішення, яким вирішено спір сторін щодо боргових зобов’язань, правовідносини сторін перейшли в іншу площину виконання судового рішення. Ці правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».

Із досліджених доказів видно, що Державна іпотечна установа зверталась до Коломийського міськрайонного суду із заявою про заміну сторони у виконавчих провадженях № 51053510 та № 51053391 по примусовому стягненню з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та судових витрат на підставі рішення суду від 07 травня 2015 року. Ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року заявлені вимоги задоволено.

Згідно роз’яснень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18) зазначив, що посилання заявника у касаційній скарзі на те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дане положення Закону може бути застосоване кредитором до боржника виключно тільки в разі, якщо валютою виконання зобовязання є гривня, оскільки, визначення в договорі грошових зобов"язань в іноземній валюті унеможливлює врахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.

Враховуючи те, що договорір припинив свою дію в зв’язку з зверненням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з позовною заявою про дострокове стягнення кредиту, суд вважає, що позивач, як новий Кредитор, втратив можливість нарахування та стягнення відсотків, встановлених кредитним договором та додатковою угодою до Договору, оскільки таке нарахування поза строком дії договору не передбачено. Також, суд приходить до переконання про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки відповідач отримала кредит в іноземній валюті, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та ст.ст. 530, 611, 625, 631, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 247 ч.2, 265, 287-289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя П'ятковський В. І.