Рішення № 77602034, 25.10.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3976/17

Провадження № 2/346/1303/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді П'ятковського В.І.,

за участю секретаря Іванишин Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання та пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 01 вересня 2017 року, звернувшись до суду із даним позовом посилалася на те, що в період з 1995 року по 1998 рік перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, внаслідок чого 28 листопада 1995 року у них народилася дочка ОСОБА_3, яка по досягненню 16 років, при отриманні паспорту, змінила прізвище на ОСОБА_1.

З 1 вересня 2012 року ОСОБА_4 навчається на факультеті української філології та журналістики Кам»янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка за спеціальністю філологія, українська мова та література, денна форма навчання, курс навчання до 28 лютого 2018 року.

На період навчання донька проживала у гуртожитку № 1 Кам»янець - Подільського національного університету і вартість проживання у гуртожитку за рік становить 1500 грн.

Крім цього донька потребує матеріальної допомоги для придбання одягу, харчування, предметів гігієни, оплати вартості проїзду до місця навчання, підручників та канцтоварів.

На даний час їй, позивачці, надано статус малозабезпеченої, в зв»язку з чим одержує державну соціальну допомогу і їй важко матеріально забезпечити дитину на період навчання,

Батько дитини ОСОБА_2, здоровий працездатний чоловік, інших утриманців немає, а тому може надавати матеріальну допомогу на період навчання дочки. Враховуючи те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, розмір аліментів вважала доцільним визначити у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, до закінчення дитиною навчання, тобто до 28 лютого 2018 року.

Також додатково вказала, що відповідач має заборгованість по несплачених аліментах за попередніми рішеннями Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, а тому вважає, що із нього слід стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань, яка у відповідності до вказаного нею розрахунку, станом на серпень 2018 року становила 7 731, 42 грн.

У судових засіданнях, окрім останнього, у яке позивачка та її представник не з»явилися подавши заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримували у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач весь час за який платив аліменти, хоча і із значною заборгованістю, приховував і від неї як одержувачки аліментів, так і від державних виконавців та суду, своє місце праці та доходи отримувані за виконувану роботу. Вважали, що відповідач має змогу здійснювати виплату визначеної позовом суми на користь дитини, яка продовжувала навчання до 28 лютого 2018 року та здійснити оплату пені за прострочення оплати аліментів за попередні періоди до повноліття доньки в сумі 7 731.42 грн.

Відповідач у судове засідання в якому було постановлено рішення суду також не з»явився подавши суду заяву в якій просив розгляд справи провести у його відсутності, позов задовольнити частково в частині стягнення з нього пені у визначеному ним розмірі 6 043, 42 грн., в решті просив відмовити. В попередніх судових засіданнях відповідач заперечив посилання позивачки про наявність у нього місця роботи, яке він ніби приховував, як і заробіток пов"язаний з цим. Стверджував, що із отримуваних ним доходів, у нього наявна тільки пенсія по віку, із якої з нього стягують щомісячно 923.22 грн., тобто половину на погашення заборгованості по аліментах.

Вивчивши та дослідивши подані до суду докази, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково виходячи із наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії І-НМ №303767 від 26 грудня 1995 року та згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 квітня 2009 року він сплачував аліменти на її утримання до досягнення повнолітнього віку.

28 січня 2012 року ОСОБА_3 змінила прізвище на - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 28 січня 2012 року.

28 листопада 2013 року дочці позивачки виповнилося 18 років.

Із довідки виданої деканом Кам»янець - Подільського національного університету ім. І. Огієнка за № 71 від 14 липня 2017 року видно, що ОСОБА_4 навчалася на першому курсі факультету української філології та журналістики Кам»янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка за спеціальністю філологія, українська мова та література, денна форма навчання. Курс навчання тривав до 28 лютого 2018 року.

Першого вересня 2017 року позивачка звернулася до суду із даним позовом в якому просила стягувати з відповідача аліменти на вищевказану повнолітню дитину, яка на той час продовжувала навчання і суд погоджуючись із позивачкою 10 листопада 2017 року виніс заочне рішення та задовольнив позов стягнувши з відповідача і аліменти в розмірі по 2000 грн. на місяць до часу закінчення дитиною навчання, до досягнення 23-х річного віку та пеню за заборгованість по оплаті аліментів до повноліття дитини, яка за підрахунками позивачки складала 7 731.42 грн.

За обгрунтованою заявою відповідача ухвалою суду від 03 травня 2018 року дане рішення було скасоване.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 198 СК України вказує, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У відповідності до вимог статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов»язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що передбачено ст. 196 СК України.

Факт виникнення заборгованості по несплаті щомісячних платежів на утримання дитини, а звідси і наявності пені за прострочення сплати аліментів до досягнення донькою повноліття, відповідач визнав. Із поданих ним документів вбачається, що він фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з дружиною ОСОБА_5 та дітьми, що підтвержується довідкою сільської ради.

За весь період, після того як з відповідача стягуються аліменти згідно рішення суду на утримання дочки ОСОБА_6, він періодично сплачував частину аліментих сум, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про сплату. Крім того в 1998 році подарував дочці ОСОБА_4 квартиру, що підтверджується договором дарування від 02 вересня 1998 року.

Із довідок наданих суду вбачається, що з 26 жовтня 2005 по 04 листопада 2005 року та з 27 серпня 2010 року по 03 вересня 2010 року боржник знаходився на лікуванні в Коломийській ЦРЛ. Після перенесених хірургічних операцій та хвороб не має можливості влаштуватися на постійну роботу. Матеріальне становище сім’ї за останні кілька років не покращало.

Із копії трудової книжки серії БТ-І № 0883258 видно, що ОСОБА_4 з 24 березня 2016 року працював на посаді майстра по обслуговуванню холодильних та морозильних установок в ТзОВ "ВКФ Тріумф" і 15 вересня 2017 року був звільнений за власним бажанням. З того часу являється пенсіонером за віком і жодних інших доходів окрім пенсії не має.

Згідно поданого позивачкою розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання за період з 13 лютого 2014 року по серпень 2017 року пеня становить 7 731,42 грн. Однак із поданих відповідачем копій квитанції та розрахунку по частковій сплаті пені за несвоєчасне виконання грошових зобов»язаноь, вбачається, що ним частково погашено заборгованість і на день розгляду справи вона становить 6 043, 42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд виходить із того, що дочка позивачки, якій виповнилося 18 років, є повністю здоровою дитиною та працездатною, однак лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 10, статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Твердження позивачкипро наявність додаткового доходу у відповідача, свого підтвердждення в судовому засіданні не знайшли, оскільки нею не надано суду жодного належного та допустимого доказу який би свідчив про спроможність відповідача сплачувати аліменти. Докази, на які посилається позивачка та її представник, доводять потреби повнолітньої дитини, яка продовжувала, на час звернення з позовом до суду, навчання, в допомозі з боку батька, проте жодним чином не свідчать про реальну можливість батька надавати таку допомог. Відповідач як тоді так і на даний час, не має змоги сплачувати аліменти на утримання доньки, яка навчається, оскільки із доходів має тільки пенсію за віком з якої вже стягують половину розміру пенсії в рахунок заборгованості, що виникла в зв»язку із несплатою аліментів, крім того він часто хворіє та потребує лікування, а тому суд приходить до висновку, що позов слід задовільнити тільки в частині стягнення пені в розмірі, що встановлена законом за прострочення сплати аліментів із відрахуванням суми, що сплачена боржником добровільно.

На підставі наведеного та ст. 15 ЦК України, ст.ст. 182, 191, 199, 196, 200 СК України, керуючись ст.ст. 247, 259, 263 - 265, 273, 354, 430 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, гр. України, на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 13 лютого 2014 року по серпень 2017 року, розмір якої становить – 6043, 42 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 640 грн. судового збору в дохід Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2018 року.

Суддя П'ятковський В. І.