Рішення № 77601984, 05.11.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13144/17

Провадження № 2/344/1485/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності за набувальною давністю. Мотивували тим, що вони з часу свого народження проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана квартира була надана їхній прабабі ОСОБА_4, згідно договору найму жилого приміщення від 26.07.1961 року. Додатком до договору є акт здачі-прийомки квартири, в якому зазначено, що разом з квартирою передано і підвал. З того часу їхня родина користується підвалом, який знаходиться в цьому будинку. В подальшому діду позивача ОСОБА_2 22.11.1973 року видано ордер на квартиру АДРЕСА_1. 16 листопада 1996 року Агенством по приватизації державного житлового фонду видано свіідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира по вул.Шевченка. 98/1 є спільною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Після одруження ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_1 З часу отримання ордеру на найм квартири їхня сім'я користувалася підвальним приміщенням позначеним нам плані цифрами VII ( площею 11,66 м.кв.), та VIII XI. Вважають, що оскільки відкрите володіння підвального приміщення, позначеного на плані цифрами VII та XI становить більше як 10 років тому є підстави застосувати положення ст 344 ЦК України. Просять визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на підвальне приміщення, позначеного на плані цифрами VII ( площею 11,66 м.кв.), та VIII XI, що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 98.

Ухвалою суду від 01 листопада 2017 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Івано-Франківську міську раду.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів залучено Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір”.

В судовому засіданні представник позивачів та позивачі підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнав, по мотивах викладених у запереченні на позовну заяву (а.с.28-29), зазначивши, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними, оскільки допоміжні приміщення (кладовки, сараї, та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Вважає, що підвальне приміщення, площею 11.66 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 98 не може бути об'єктом набувальної давності, оскільки є допоміжним приміщенням та перебуває у спільній сумісній власності власників квартир по вул.Шевченка,98. Просив у позові відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив в позові відмовити з мотивів викладених у поясненні на позов (а.с.78-82), зазначивши. що спірні підвальні приміщення № VII,VIII, XI, не можуть бути обєктом набувальної давності, оскільки вони є підвальними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку, тобто допоміжними приміщеннями у них знаходиться технічне обладнання будинку (комунікації), якими мають право користуватися усі власники квартир у будинку, а також дані підвальні приміщення призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування багатоквартирного будинку та перебувають у спільній власності власників квартир по вул.Шевченка,98.

Вислухавши представника позивачів, позивачів, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 26 липня 1961 року ОСОБА_4 було укладено договір найму жилого приміщення у будинках місцевих рад (а.с.7-8).

22.11.1973 року ОСОБА_2 видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 та укладено договір найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української РСР (а.с.9,10).

Відповідно до технічного паспорта, виданого Івано-Франківським ОБТІ від 03.01.1996 року, квартира АДРЕСА_2 розташована на першому поверсі двоповерхового будинку та складається з трьох кімнат, житловою площею 66,1 кв.м., загальною площа квартири 95,6 кв.м. (а.с.11)

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.02.1996 року, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду, квартира по вул.Шевченка, 98/1 в м.Івано-Франківську належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 в рівних частках (а.с.12).

Відповідно до технічного паспорту від 08.12.2014 року, квартира АДРЕСА_2 розташована на першому поверсі трьоповерхового будинку та складається з трьох кімнат., житловою площею 67,6 кв.м., загальна площа квартири 98,3 кв.м.(а.с.14).

ОСОБА_5 померла 28.01.2014 року (а.с.16).

ОСОБА_7 06.06.1999 року уклала шлюб з ОСОБА_9, після реєстрації шлюбу прізвище дружини “Кухаренко” (а.с.17).

Згідно Протоколу №1 Установчих зборів ОСББ “Парковий двір” створено Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” (а.с.58-62).

Установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку по вул.Шевченка, 98 у м.Івано-Франківську, затверджено Статут ОСББ “Парковий двір” (а.с.63-68).

Протоколом Загальних зборів Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” № 2 від 12.10.2017 року визначено порядок та спосіб використання підвальних приміщень, з урахуванням технічної документації на будинок (а.с.83-90).

Протоколом Загальних зборів Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” № 3 від 28.02.2018 року затверджено перевірку балансоутримувачем належності стану всіх комунікацій будинку, які є спільною сумісною власністю та призначені для експлуатації та обслуговування будинку та затверджено безперешкодний доступ до допоміжних приміщень (а.с.94-102).

Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” зверталося із претензіями до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. щодо звільнення підвальних приміщень, які залишилися без відповіді (а.с.106-113).

Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” зверталося із повідомленням до власників квартир по вул.Шевченка в м.Івано-Франківську про проведення загальних зборів (а.с.114-117).

09 липня 2018 року жителями будинку 3№2,8 по вул.Сабата № 73,93,97, було складено акт про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуються підвальними приміщеннями № VII, VIII XI, що знаходиться в будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 98. (а.с.133).

09 липня 2018 року жителями будинків № № 94,96,104 по вул.Шевченка у м.Івано-Франківську було складено акт про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуються підвальними приміщеннями № VII, VIII XI, що знаходиться в будинку за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 98. (а.с.134).

Згідно довідки Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” від 16.04.2018 року, житловий будинок по вул.Шевченка,98 у м.Івано-Франківську перебуває на балансі ОСББ “Парковий Двір”. Підвальні приміщення згаданого будинку є спільним майном багатоквартирного будинку та належить на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир по вул.Шевченка, 98.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.02.2015 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 яка померла 28.01.2014 року є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.160, 161).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 На праві приватної власності, розмір частки ? належить квартира №1 за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 98. (а.с. 162).

Згідно ОСОБА_10 з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради депутатів трудящих від 21.11.1973 року № 668/2 Про переоформлення та закріплення квартир, вирішено звільнеу кімнату пл.22,83 кв.м. В квартирі АДРЕСА_3 закріпити за основним квартиронаймачем ОСОБА_4 та рахувати її квартиру трикімнатною пл.72,08 кв.м. з кухнею. За її погодженням цю квартиру переоформити на зятя ОСОБА_2 Склад сім'ї 5 чоловік.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України інститут набувальної давності базується на сукупності таких обставин: тривалого добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений законодавством строк перебування речі у володінні певної особи.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Таким чином, умовами виникнення права власності за давністю володіння є: добросовісність, відкритість, безперервність, тривалість володіння.

При цьому добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, отже встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Відкритість володіння означає, що особа не приховує свого статусу від інших осіб, не приховує факту, що вона не є власником майна, але володіє і користується таким майном як власник. Тривалість володіння означає, що для виникнення права власності на нерухоме майно особа повинна ним проволодіти протягом 10 років.

Для набуття права власності на нерухоме майно перебігу строку набувальної давності не достатньо. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння. Набувальна давність застосовується до випадків безтитульного володіння чужим майном.

Виходячи з положень ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування вУкраїні» дає таке визначення права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є власником квартири у будинку, де розташоване спірне приміщення, на яке він просить визнати право власності, це приміщення ідентифікується як підвальне приміщення.

Позивач стверджує, що він та його сім'я більше 20 років безперервно володіють вказаним приміщенням, а тому вважає, що набув право власності на нього.

Будинок за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Шевченка, 98, є багатоквартирним будинком.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч. 2 ст. 382 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

За положеннями ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що оскільки спірне приміщення є допоміжним, воно не може бути передано у власність позивача, адже право користування цим приміщення мають інші мешканці будинку.

До того ж згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном. Тобто давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Судові витрати розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають з огляду на результат вирішення справи.

За наведених вище обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, ст.ст. 328, 335, 344, 382 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,81,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Об”єднання співласників багатоквартирного будинку “Парковий двір” про визнання права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського Апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.