Рішення № 77601543, 24.10.2018, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/763/18

Провадження № 2/280/579/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Янчук В.В.,

при секретарі - Кумечко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення безпідставно сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення безпідставно сплачених коштів.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що ним 30.01.2018 року був укладений Договір фінансового лізингу № 01812 з ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», предметом якого був транспортний засіб, а саме автомобіль ЗАЗ-Sens, об’ємом двигуна 1,3 см. куб. вартістю 186 320 гривні. Відповідно до ст.3 - Права та обов’язки сторін Договору фінансового лізингу, лізингодавець зобов’язаний передати йому предмет лізингу, а саме транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ-Sens, об’ємом двигуна 1,3 см. куб, після виконання позивачем умов Договору – сплати передбачених Договором платежів (п.3.3.1 Договору). 30.01.2018 року на рахунок Товариства позивачем було сплачено 19000 грн., в тому числі і комісійна сума 210 гривень. До вказаного Договору повинен бути наданий Додаток № 1, в якому повинні бути зазначені усі його лізингові зобов'язання та періодичні платежів за автомобіль, вартістю 186 320 грн., але він не складався, позивачу не надавався і до нього не надходив.

31.01.2018 року був укладений Договір фінансового лізингу № 02569 з ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», предметом якого був транспортний засіб, а саме автомобіль ОСОБА_2 Кросс, об’ємом двигуна 1,6 см. куб. вартістю 399900 грн. Відповідно до ст.3 - Права та обов’язки сторін Договору фінансового лізингу, лізингодавець зобов’язаний передати йому предмет лізингу, а саме транспортний засіб - автомобіль ОСОБА_2 Кросс, після виконання позивачем умов Договору – сплати передбачених Договором платежів. На рахунок Товариства позивачем було сплачено 01.02.2018 р. - 50000 грн., в тому числі і комісійна сума 500 гривень. До вказаного Договору повинен бути наданий Додаток № 1, в якому повинні бути зазначені усі його лізингові зобов'язання та періодичні платежі за автомобіль, вартістю 399900 грн., але він не складався, позивачу не надавався і до нього не надходив.

02.02.2018 року представник Товариства просив надати йому номер банківської картки позивача, на яку йому мали перерахувати кошти, однак, ні коштів ні автомобілів позивач не отримав. 24.05.2018 року ОСОБА_1 здійснив поїздку в офіс Товариства, однак йому було відмовлено посадовими особами щодо надання будь-якої відповіді, що й стало в подальшому причиною звернення до суду з позовом за захистом його майнових прав.

Позивач вважає, що укладені договора суперечать положенням законів, а саме: Закону України "Про фінансовий лізинг", Закону України "Про захист прав споживачів", вимогам Цивільного кодексу України, так як не посвідчені нотаріально, умови Договору є несправедливими та порушують принцип добросовісності, транспортні засоби ним не отримані, а тому мають бути визнані недійсними, а сплачені кошти повернуті йому. Просив позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позову наполягає та просить суд його вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Однак, конверт до суду повернувся з відміткою: за строками зберігання (а.с.38,39-40). В зв'язку з цим, відповідача про розгляд справи було повідомлено на офіційному веб-порталі Судової влади України (а.с.44). Відповідач до суду не прибув, причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення справи до суду не надходили, відзив на позовну заяву суду не надавався.

За таких обставин та враховуючи згоду позивача, та те, що у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що 30.01.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» був укладений Договір фінансового лізингу № 01812, предметом якого, відповідно до п.1.1 є транспортний засіб, автомобіль марки ЗАЗ-Sens, об’ємом двигуна 1,3 см. куб. вартістю 186 320 грн. (а.с.13-19).

30.01.2018 року на рахунок Товариства позивачем було сплачено 19000 грн, що підтверджується копією квитанції ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» № 21422842-1 від 30.01.2018 року. (а.с.21).

31.01.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» був укладений Договір фінансового лізингу № 02569, предметом якого, відповідно до п.1.1 є транспортний засіб, автомобіль ОСОБА_2 Кросс, об’ємом двигуна 1,6 см. куб. вартістю 399900 грн. (а.с.5-12).

Позивач, 01.02.2018 року на рахунок Товариства сплатив 50000 грн., що підтверджується копією квитанції ОУ АТ Ощадбанк № 1 від 01.02.2018 року (а.с.22).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки. За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою статті 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Так, згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Предметом лізингу № 01812 відповідно до п. 1.1. Договору є автомобіль ЗАЗ-Sens, об’ємом двигуна 1,3 см. куб. та відповідно до п.п. 1.1. договору № 02569 є автомобіль ОСОБА_2 Кросс, об’ємом двигуна 1,6 см. куб . Вказані ознаки не є індивідуальними, а є виключно родовими. У випадку з автомобілем індивідуальними ознаками є номер кузова, рік випуску, колір і т.п. Із вказаних в Договорі ознак не вбачається який саме автомобіль має отримати позивач - новий або вживаний, в якій комплектації, якого покоління і року випуску, тощо.

Частини 1 та 2 ст. 184 ЦК України зазначають, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З огляду на це, предмет договору не визначено індивідуальними ознаками, що є порушенням норм ЦК Україниі є підставою для оспорювання правочину.

Спірні договора містять ряд несправедливих умов, що в силу положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» також є підставою для його оспорювання. Так, зокрема, стаття 1 договору передбачає відповідальність сторін за невиконання умов договору. В зазначеній статті і в договорі в цілому відсутня будь-яка конкретна відповідальність лізингодавця за невиконання своїх зобов'язань, прострочення передачі предмета лізингу, несвоєчасне повернення коштів і т.п.

Несправедливою умовою договору на думку суду є і пункт 3.2.6, який надає право відповідачу в односторонньому порядку розірвати договір у випадку порушення позивачем будь-якого з зобов'язань за договором.

Несправедливими є положення договору щодо вартості предмета лізингу. Так, у випадку його здорожчення, всі платежі позивача за договором підлягають безумовному і автоматичному збільшенню, а позивач в такому випадку зобов'язаний доплатити відповідачу різницю (п. 9.4., п. 9.7.).

Несправедливими згідно із частиною третьою споживачів, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оспорюваних договорів вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Таким чином, на момент укладення договорів фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-2766 цс 15 від 15 грудня 2015 року, № 6-330 цс 16 від 8 червня 2016 року та №6-1551 цс 16 від 19 жовтня 2016 року.

За положеннями даної норми ні комісія за укладення договору, ні адміністративний платіж не відносяться до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Договір не містить жодного обґрунтування співмірності розміру комісії (10% вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а відповідні дії фактично полягали лише у виготовленні типової форми договору. Те саме стосується і комісії за передачу предмета лізингу (3% вартості предмета лізингу).

За наведеного, оцінюючи надані позивачем письмові докази в обґрунтування своїх вимог, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину, а саме договору фінансового лізингу № 01812 від 30.01.2018 року та договору фінансового лізингу № 02569 від 31.01.2018 р. укладених між сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про захист прав споживачів», у зв'язку із чим спірні договора слід визнати недійсними.

Оскільки оспорювані договора фінансового лізингу від 30.01.2018 р. № 01812 та № 02569 від 31.01.2018 р. укладено сторонами в простій письмовій формі і нотаріально не посвідчено, як того вимагають вищевказані норми матеріального права, то відповідно до вимог частини першої статті 220 ЦК України ці договора є нікчемними і не створюють правових наслідків для сторін і, як наслідок, на підставі частин першої, п'ятої статті 216 ЦК України з відповідача підлягає стягненню грошова сума, сплачена позивачем за нікчемними договорами в розмірі 69 000 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 710 грн., то суд відмовляє в цій частині позовних вимог, оскільки вказані кошти є комісійним платежем за банківські послуги.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1409 грн 60 коп. необхідно стягнути з ТОВ «Сігма автолізинг» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 5,10,13,19,76,77,81,133,141,223,263,264,265,280,281,282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 203,215,220,509,799,806,808 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнння договору фінансового лізингу недійсним, стягнення безпідставно сплачених коштів - задовольнити частково.

Визнати договір фінансового лізингу № 01812 від 30 січня 2018 року та договір фінансового лізингу № 02569 від 31 січня 2018 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 69000 (шістдесят дев’ять тисяч) гривень 00 копійок сплачених по договорам фінансового лізингу № 01812 від 30 січня 2018 року та № 02569 від 31 січня 2018 року .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на користь держави судові витрати у розмірі 1409 (одну тисячу чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 02 листопада 2018 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1(місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (місцезнаходження: 02121, м.Київ, вул. Харківське шосе, 182, код ЄДРПОУ 41298109).

Суддя Янчук В.В.