Рішення № 77599614, 05.11.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/919/18

Провадження №: 2/332/1285/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді

ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_2 "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 "Приватбанк", правонаступником усіх прав та зобов'язань якого є Акціонерне товариство ОСОБА_2 "Приватбанк" (надалі банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 05 лютого 2014 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 8000,00 (вісім тисяч гривень 00 копійок) у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 20 лютого 2016 року ОСОБА_5 померла. Станом на дату смерті заборгованість за указаним договором становить 7351,88 (сім тисяч триста п'ятдесят одну гривню 88 копійок), з яких: 2738, 75 (дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 75 копійок) - тіло кредиту, 4108, 37 (чотири тисячі сто вісім гривень 37 копійок) - нараховані відсотки за користування кредитом, 504,72 (п'ятсот чотири гривні 72 копійки) - пеня. Спадкоємцями, які прийняли спадщину, позивач вважає ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки на час відкриття спадщини вони проживали разом із ОСОБА_5, від прийняття спадщини не відмовлялися. 28 січня 2017 року позивач направив до Першої Запорізької державної нотаріальної контори претензію кредитора, на підставі якої, на думку банку, була заведена спадкова справа. 11 вересня 2017 року направив претензію відповідачам, проте жодних дій, спрямованих на погашення боргу з боку відповідачів, вчинено не було. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу, а також сплачений судовий збір.

Разом із позовною заявою надійшло до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у якій наголошувалось на тому, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

26 квітня 2018 року після отримання інформації про місце проживання відповідачів судом, постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, згідно з якою справа має розглядатися у порядку спрощеного провадження, судовий розгляд призначено на 22 травня 2018 року. Копію ухвали направлено учасникам справи, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня отримання ухвали.

Розгляд справи у судовому засіданні неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою відповідачів, зокрема 22 травня 2018 року та 13 червня 2018 року.

25 червня 2018 року суд ухвалив заочне рішення, згідно з яким позов був задоволений у повному обсязі. 05 червня 2018 року до суду звернулася відповідач ОСОБА_4, із заявою про перегляд зазначеного рішення суду, у якій вона також зазначила, що спадщину після померлої дочки ОСОБА_5 не приймала. 13 серпня 2018 року ухвалою суду заяву задоволено, заочне рішення від 25 червня 2018 року скасовано, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року підготовче судове засідання закрито то призначено справу до судового розгляду.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 лютого 2014 року ОСОБА_5 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено, що ця анкета-заява разом із "Умовами і Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку" складають Договір про надання банківських послуг. Відповідно до зазначеної заяви ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 8000,00 (вісім тисяч гривень) у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відсотки за користування кредитом та відповідальність у разі порушення зобов'язання закріплені в Умовах і Правилах надання банківських послуг" та "Тарифах банку"

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Проаналізувавши надані документи, суд доходить висновку, що між позивачем і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір. Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що зобов'язання виконувалися ОСОБА_5 неналежним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості, що надані позивачем.

20 лютого 2016 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 352936, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 22 лютого 2016 року, актовий запис № 1465. Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, встановлено, що станом на день смерті заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором становить 7351,88 (сім тисяч триста п'ятдесят одну гривню 88 копійок), з яких: 2738, 75 (дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 75 копійок) - тіло кредиту, 4108, 37 (чотири тисячі сто вісім гривень 37 копійок) - нараховані відсотки за користування кредитом, 504,72 (п'ятсот чотири гривні 72 копійки) - пеня.

Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зобов'язання за кредитним договором не є такими, що припиняються зі смертю особи, тому входять до складу спадщини.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі статтею 1281 ЦК спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

28 січня 2017 року банк звернувся до Першої запорізької державної нотаріальної контори із претензією вих. № SAMDN52000137501075, у який вказав, що про смерть ОСОБА_5 йому стало відомо на теперішній час, тобто без зазначення конкретної дати. У листі вих. № 148/01-16 від 31 січня 2017 року Перша Запорізька державна нотаріальна контора відповіла, що претензія позивача залишена без виконання у зв'язку з незазначенням конкретної дати, коли йому стало відомо про смерть спадкодавця, було запропоновано уточнити претензію. Однак, позивач жодних дій, спрямованих на конкретизацію претензії, не вчинив. Більш того, на думку позивача, на підставі надісланої претензії кредитора державним нотаріусом було заведено спадкову справу, про що зазначив у позовній заяві. Втім, ця обставина спростовується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданою Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.10.2018 року за № 53698642. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 до цього часу не заведена, а отже суд вважає, що порядок звернення кредитора із претензією у порядку ст. 1281 ЦК позивачем дотриманий не був.

Надісланий на адресу відповідачів 11 вересня 2017 року лист-претензію суд оцінює критично, оскільки, у ній так само не зазначено, коли позивачу стало відомо про смерть спадкодавця. Окрім цього, будь-яких доказів отримання відповідачами такого листа позивач не надав. Згідно з ч. 4 ст. 1281 ЦК кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач не пред'явив вимоги до спадкоємців у належний строк і у належному порядку.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачі прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживали разом зі спадкодавцем. Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Чинне законодавство України встановлює два способи прийняття спадщини. Зокрема, частина 3 статті 1268 ЦК передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців), він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК.

Із наявних у справі доказів вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_5 відсутній. Стаття 1261 ЦК передбачає, що до спадкоємців першої черги спадкування за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Позивач жодних документів, які б підтверджували родинні відносини спадкодавця з відповідачами до суду не надав. Надані позивачем копії паспортів відповідачів і спадкодавця, у яких збігається зареєстроване місце проживання суд не вважає допустимими доказами у цій справі, через те, що їх актуальність на час відкриття спадщини нічим не підтверджена. Копія паспорту померлої особи засвідчена 05 лютого 2014 року, копія паспорту відповідача ОСОБА_3 засвідчена 18.08.2011 року, на копії паспорту відповідача ОСОБА_4 взагалі не зазначена дата засвідчення. З тих самих мотивів суд відхиляє як доказ посилання на місце проживання ОСОБА_5 у анкеті-заяві від 05.02.2014 року.

Відповідно до ч.1. ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Це означає, що позивач мав довести наявність майна у померлої особи та його вартість. Проте, жодних доказів, які б підтверджували існування у ОСОБА_5 майна і його вартість, позивач до суду не надав.

Усі зазначені вище обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1. ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 626, 634, 1216-1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1269, 1281, 1282 Цивільного кодексу України ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_2 "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14360570).

Відповідачі:

ОСОБА_3 (місце проживання: 69067, АДРЕСА_1, паспорт серії СА 211688, виданий Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області 29.05.1996 року).

ОСОБА_4 (місце проживання: 69067, АДРЕСА_1, паспорт серії СВ 036768, виданий Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області 06.11.1999 року).

Суддя Л.В. Безлер