Рішення № 77599389, 05.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/3218/2018

Справа № 243/9698/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» листопада 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Неминущого Г.Л.,

за участю: - секретаря судового засідання – Нікіфорової В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 8 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з січня 1996 року проживає у домоволодінні № 33 по вулиці В.Стуса у с. Хрестище Слов’янського району Донецької області.

Разом із ОСОБА_3, Позивач вела спільне господарство, сплачувала комунальні платежі та утримувала її. Однак, ОСОБА_3 померла 13 жовтня 1997 року. У березні 2001 року вищезазначене домоволодіння було передане Позивачу ОСОБА_2 сільською радою Слов’янського району Донецької області у тимчасове користування.

Відповідно до Клопотання, наданого виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради від 02 жовтня 2018 р., за ОСОБА_4, яка померла у 1997 році, значиться домоволодіння № 33 по вулиці В.Стуса у с. Хрестище Слов’янського району Донецької області. До 1995 року ОСОБА_3 проживала у вищезазначеному домоволодінні разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер у лютому 1995 року.

На момент смерті ОСОБА_3, осіб зареєстрованих у даному домоволодінні не було.

На сьогоднішній день Позивач продовжує проживати у вказаному житловому будинку з надвірними спорудами, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримує його. Дані обставини підтверджуються ОСОБА_6, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради від 26 вересня 2018р. Інших осіб, які б мали право на дане нерухоме майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, крім Позивача немає.

Відповідач надав Позивачу технічний паспорт на житловий будинок, який зареєстровано

за № 179 від 10 жовтня 1987 року та копію Свідоцтва на право власності на будинок, який належав померлому чоловіку ОСОБА_3 - ОСОБА_5.

Відповідно, із технічного паспорту вбачається, що самочинне будівництво відсутнє, будинок та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування.

Позивач неодноразово в усній формі зверталася до виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради з клопотанням про визнання за нею права власності на дане нерухоме майно, оскільки вона понад 20 років безперервно користуюся ним.

Однак, виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради їй відмовлено, мотивуючи свою відмову тим, що якщо вона має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним нерухомим майном, їй потрібно звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Просить суд, визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими надвірними спорудами, розташований по вулиці Василя Стуса, будинок № 33 у с. Хрестище Слов’янського району Донецької області.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з’явилася.

Представник позивача – ОСОБА_7, який діє на підставі Ордеру від 22 жовтня 2018 року (а.с.18), належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з’явився. 05 листопада 2018 року надав суду Заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні (а.с. 27).

Відповідач – ОСОБА_2 сільська рада Слов’янського району Донецької області явку свого представника у судове засідання не забезпечила. 19 жовтня 2018 року надав Заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, в якій ОСОБА_2 сільська рада Слов’янського району Донецької області позовні вимоги визнає у повному обсязі і не заперечує, щоб вони були задоволені (а.с. 17).

Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на праві особистої власності належав житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: Донецька область, Слов’янський район, вулиця Колхозна, 33, що об’єктивно підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння, видане 23 квітня 1990 року. Домоволодіння № 33 по вулиці Колхозній у с. Хрестище зареєстроване в БТІ на праві особистої власності за ОСОБА_5 та записано в реєстрову книгу за № 137/1 23 квітня 1990 року (а.с.7).

Відповідно до Клопотання ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області від 02 жовтня 2018 року, комісією, в результаті обстеження встановлено, що за ОСОБА_4, яка померла у 1997 році, значиться домоволодіння № 33 по вулиці В.Стуса (колишня Колхозна) у с. Хрестище Слов’янського району Донецької області. До 1995 року ОСОБА_3 проживала у вищезазначеному домоволодінні разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер у лютому 1995 року. На момент смерті ОСОБА_3, осіб зареєстрованих у даному домоволодіння не було. З березня 2001 року вищезазначене домоволодіння було передане в тимчасове користування гр. ОСОБА_1, яка проживає в ньому до теперішнього часу, остання в свою чергу, за час проживання у будинку підтримувала його в належному стані, проводила ремонт за власні кошти. Комісія вважає за доцільне клопотати про визнання права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Хрестище, вулиця В.Стуса, 33 за гр. ОСОБА_1 (а.с.6).

Позивачем також надано Технічний паспорт складений 10 жовтня 1987 року на житловий будинок по вулиці Колхозна, 33, реєстровий № 179 на ім’я ОСОБА_5 (а.с.8-11).

Відповідно до ОСОБА_6 № 02-37/1040 від 26 вересня 2018 року, виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала у ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 13 жовтня 1997 року (а.с.12).

Згідно з ОСОБА_6 № 02-37/1039 від 26 вересня 2018 року, виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області, гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з березня 2001 року по теперішній час (а.с.13).

Відповідно до ОСОБА_6 № 02-37/1060 від 02 жовтня 2018 року, виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав у ІНФОРМАЦІЯ_3, помер у лютому 1995 року (а.с.14).

ОСОБА_6 № 02-37/1134 від 25 жовтня 2018 року, виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, з березня 2001 року по теперішній час, на підставі усного рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області щодо тимчасового користування житловим будинком, що знаходиться за вищевказаною адресою (а.с.24).

Також, із матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» був укладений Договір № 212510056 від 24 жовтня 2018 року про користування електричною енергією (а.с.26). Відповідно до Акту-звірки № 83837 станом на 01 жовтня 2018 року споживачем електричної енергії за адресою: с. Хрестище, вулиця В.Стуса (колишня – Колхозна), будинок № 33 є ОСОБА_1. Заборгованість зі сплати за спожиту електричну енергію відсутня (а.с.25).

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено ЦК України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 344 ЦК Украни, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях.

Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказується, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 5,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно з абз. 2 п. 13 указаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. ОСОБА_2 сільська рада Слов’янського району Донецької області, відповідач по даній справі позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо оформлення вказаного житлового будинку на Позивача.

Отже, враховуючи те, що Позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє будинком № 33 по вулиці Василя Стуса у с. Хрестище Слов’янського району Донецької області, доглядає за ним, аби запобігти його псуванню чи руйнуванню, робить необхідні ремонтні роботи, проживає в ньому, відкрито володіє всім будинком більше десяти років, не приховуючи цей факт, суд вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати в порядку набувальної давності за Позивачем право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який належав ОСОБА_5.

Керуючись ст. ст. 5, 16, 328, 335, 344 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 214, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, право власності на житловий будинок № 33 з господарськими та надвірними спорудами, розташований по вулиці Василя Стуса у с. Хрестище Слов’янського району Донецької області за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького Апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_8