Постанова № 77598811, 31.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3747/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Спаскіна О.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 по справі № 820/3747/18

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Харківської області

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул та матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Харківської області ( далі – відповідач) в якому просив суд:

Стягнути з прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ - 0291010861050, адреса реєстрації: Харківська обл., м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 07.08.2017р.року до дня фактичного поновлення на посаді в органах прокуратури Харківської області, видачі наказу прокуратури Харківської області 04.01.2018р.;

Стягнути з Прокуратури Харківської області (ЄДРПОУ - 0291010861050, адреса реєстрації: Харківська обл., м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 61136, Харківська обл., м, Харків, АДРЕСА_2) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі була виконана відповідачем шляхом видання наказу №13-к лише 04.01.2018р., а відтак у позивача наявне право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 07.08.2018р. по 04.01.2018р. відповідно до ст.236 КЗпП України. При цьому, позивач зазначив, що ОСОБА_1 08.08.2017 року звертався до Прокуратури Харківської області з проханням добровільно виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак Прокуратурою Харківської області виконано вимоги суду лише 04.01.2018 року, - після звернення ОСОБА_1 до державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду та відкриття відповідного виконавчого провадження. З огляду на зазначене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріальної допомоги – задоволено частково.

Стягнено з Прокуратури Харківської області ( м. Харків вулиця Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 0291010861050) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 08.08.2017р. по 03.01.2018р. у розмірі 144718 (сто сорок чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 17 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що лише 03.01.2018 року на адресу прокуратури Харківської області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження, з якої вбачалось, що ОСОБА_1 поновлено на посаді, на виконання постанови прокуратурою Харківської області 04.01.2018 року прийнято наказ № 13 к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді. До цього часу у прокуратури Харківської області не було підстав у зв»язку з тим, що позивач із заявою про поновлення на роботі не звертався. Таким чином, відповідач вказує на відсутність підстав для відповідальності роботодавця, визначеної статтею 236 Кодексу законів про працю України, оскільки умисного невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді не було допущено, а висновки суду є безпідставними та необгрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. по справі №820/1442/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов’язати вчинити певні дії задовольнити частково: скасовано наказ прокуратури Харківської області від 16 березня 2017 року №396к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області та з органів прокуратури Харківської області, поновлено ОСОБА_1 юриста 2 класу на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 17.03.2017 року, стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48033.58 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

19.10.2017р. рішення суду набрало законної сили.

08.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Харківської області із заявою, в якій просив добровільно виконати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017р. в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

26.12.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_4 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55435893 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду № 820/1442/17 від 09.08.2017 року.

Вказану постанову надіслано до Прокуратури Харківської області супровідним листом від 26.12.2017 року № 20.1/55435893/3, який надійшов на адресу Прокуратури Харківської області 03.01.2018 року (вх. № 441).

04.01.2018 року Прокуратурою Харківської області прийнято наказ № 13к про поновлення юриста 2 класу ОСОБА_1 на посаді прокурора Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області з 17.03.2017 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, оскільки середній заробіток за час затримки його поновлення на посаді виплачений не був.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні позову жодною із сторін не оскаржується, на підставі положень ч. 1 ст. 308 КАС України не підлягає апеляційному перегляду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України ( в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України ( в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», яким підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що у випадку добровільного невиконання постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби таке судове рішення виконується примусово після отримання позивачем в суді виконавчого листа та його пред'явлення у встановленому порядку до роботодавця, при цьому ст.236 КЗпП України не пов'язує виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі із примусовим виконанням рішенням.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 червня 2015 року №21-63а15 та в постанові від 01.07.2015 року у справі №6-435цс15.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що Прокуратурою Харківської області було виконано вчасно приписи постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді шляхом видання відповідного наказу від 04.01.2018 року, після надходження до прокуратури Харківської області 03.01.2018 року постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2017 року ВП № 55435893, до цього часу позивач до Прокуратури Харківської області із відповідною заявою про поновлення на посаді не звертався.

Колегія суддів вважає доводи хибними, оскільки норма статті 235 Кодексу законів про працю України в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Крім того, зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку звернення до роботодавця з відповідною заявою або предявлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Представник відповідача був присутній в судовому засіданні при прийнятті рішення, що підтверджується копією постанови ( а.с. 15-21).

Також, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 08.08.2017 року до Прокуратури Харківської області про поновлення його по посаді (вх. штамп від 08.08.2017 року), що спростовує позицію відповідача (а.с. 32) про відсутність у позивача волевиявлення продовжувати службу на відповідність посаді прокурора, оскільки ОСОБА_1 до 03.01.2018 року не звертався до Прокуратури Харківської області із відповідною заявою про поновлення на посаді.

Таким чином, матеріали справи спростовують доводи апеляційної скарги, що Прокуратурою Харківської області було виконано вчасно приписи постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді шляхом видання відповідного наказу від 04.01.2018 року.

Обовязковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина 5 статті 124).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було вжито жодних необхідних заходів для його виконання.

За вказаний період невиконання рішення позивачеві, в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за час затримки його поновлення на посаді виплачено не було.

За приписами ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи встановлене, колегія суддів дійшла висновку, що обов’язок відповідача щодо поновлення позивача на посаді виник у Прокуратури Харківської області з моменту прийняття постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1442/17 та подальшого звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області із заявою від 08.08.2017 року про поновлення ОСОБА_1 на державній службі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 50).

Оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року по справі № 820/1442/17 в частині поновлення позивача на роботі підлягала негайному виконанню та мала бути виконана 08.08.2017 року, враховуючи факт звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області із відповідною заявою 08.08.2017 року, у той час як наказ Прокуратури Харківської області № 13к про поновлення ОСОБА_1 на посаді було прийнято лише 04.01.2018 року, то суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року по справі № 820/1442/17 за період з 08.08.2017 року по 03.01.2018 року (103 робочих дня).

Процедура нарахування середнього заробітку працівників визначається згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

У відповідності до п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", з 06.09.2017 року підвищено посадові оклади працівників органів прокуратури.

Як вбачається із наданої представником відповідача довідки розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1, розрахунок середньої заробітної плати за період з 06.09.2017 по 03.01.2018 здійснено із розрахунку середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів працівників прокуратури (5660/2048=2,76) та у загальному розмірі складає 144718,17 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 08.08.2017р. по 03.01.2018р. у розмірі 144718 грн. 17 коп.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 316, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 по справі № 820/3747/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 05.11.2018.