Рішення № 77598322, 05.11.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5654/18

2/214/2722/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 листопада 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/5654/18

за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Представники сторін: від позивача – ОСОБА_3, ОСОБА_4

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією, яка надійшла до суду 28.08.2018 року, та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.03.2013 року станом на 30.06.2018 року в загальному розмірі 110 424,71 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом – 4874,77 грн., по процентам за користування кредитом за період з 21.03.2013 року по 31.01.2018 року – 105 549,94 грн.; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1762 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 21.03.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в початково визначеному розмірі 1000 грн. на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Свої зобов’язання банк виконав, натомість позичальник покладені на неї обов’язки належним чином не виконувала, в результаті чого станом на 30.06.2018 року утворилась заборгованість в сумі 110 424,71 грн., яку представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в примусовому порядку.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні. Від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, пред’явлені вимоги підтримала.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, не подання відзиву у встановлений строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

21.03.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНК» (а.с.8).

Підписанням заяви, ОСОБА_2 дала свою згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають кредитний договір, який по своїй суті є договором приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.8, 10-33).

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору. У спорі, пов’язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов’язань та їх розмір.

З 21.05.2018 року найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи.

Згідно довідок про умови кредитування та виписки по банківському рахунку позичальника (а.с.56-65), ОСОБА_2 отримала кредит з наданням кредитної картки №5211537420925930 зі строком дії до 06/2016 року в початково визначеному розмірі кредитного ліміту 300 грн., збільшеному до 5100 грн. 22.03.2013 року зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 2,5% на місяць (30% річних).

Початково надану до позовної заяви довідку про зміну умов кредитування (а.с.7) суд визнає неналежним доказом, оскільки вона стосується кредитного договору від 11.03.2013 року за картковим рахунком №5211537438545936, до якого ОСОБА_2 жодного відношення не має.

Крім того, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за пільговою ставкою 0,01% річних в межах пільгового періоду до 55 днів за кожною платіжною операцією за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, що визначено п.2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг та Витягу з тарифів банку (а.с.31).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов’язання як правового зв’язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов’язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов’язання надано право, що кореспондує обов’язку першої. Обов’язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов’язання (ст.510 ЦК України).

В силу ст.ст.525,526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором №б/н від 21.03.2013 року виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит в обумовленому розмірі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, котрому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Натомість позичальник свої зобов’язання не виконувала належним чином, допускаючи їх періодичне прострочення, внісши востаннє 12.06.2014 року 450 грн. в рахунок погашення процентів за користування кредитом та 600 грн. – погашення кредиту, що слідує з виписки по рахунку та наданого розрахунку (а.с.5-6, а.с.61), в результаті чого станом на 30.06.2018 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 4874,77 грн. Крім того, позивачем заявлено заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 21.03.2013 року по 31.01.2018 року в сумі 105 549,94 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-6).

При цьому, зазначені у виписці з рахунку позичальника операції з самостійного списання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором суд оцінює критично, оскільки таке погашення кредиту не є активною дією відповідача за первісним позовом, що свідчила б про визнання нею свого боргу, і не може бути підставою для врахування як дійсного погашення заборгованості, оскільки вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього або без його схвалення.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за тілом кредиту – 4874,77 грн., однак не погоджується із розміром заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 21.03.2013 року по 31.01.2018 року в сумі 105 549,94 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, банк повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог банку.

Відповідно до п.5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ №49 від 08.07.2017 року, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим, та відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.3 Умов та правил, кредитна картка є дійсною до останнього календарного дня зазначеного на ній місяця. По закінченню строку дії відповідна картка пролонгується банком на новий строк дії (якщо раніше, до початку місяця закінчення строку дії не надходило письмових заяв від позичальника про закриття карткового рахунку).

Так, як слідує з довідок ПРИВАТБАНК (а.с.56, 57), банком здійснено випуск кредитної картки за кредитним договором №б/н від 21.03.2013 року за №5211537420925930 із встановленням строку її дії до 06/2016 року, тобто до 30.06.2016 року. Після цього пролонгування строку дії кредитної картки не здійснювалось.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії кредитного договору, який співпадає зі строком дії кредитної картки, визначено до 30.06.2016 року. Умовами укладеного договору не передбачено розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення дії договору, тому слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 07.09.2016 року у справі №6-1412цс16, від 09.08.2017 року у справі № 6-2322цс16 та від 02.12.2015 року у справі №6-249цс15.

Вимог про застосування ст.625 ЦК України позивачем в рамках даного спору не заявлено, у зв’язку з чим суд вирішує спір виключно в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності в силу ст.13 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі 438/489/16-ц вказано, що ОСОБА_5 Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.10950 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, у межах строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме 30.06.2016 року, відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у період до 25 числа кожного місяця за погодженою сторонами ставкою 2,5% на місяць.

Однак, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 01.09.2014 року підвищило розмір процентної ставки до 34,80%, а 01.04.2015 року підвищив вказаний розмір ще раз, до 43,20% річних.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, яка була дійсна на момент укладення договору), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

В правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі за №6-1374цс17, суд вищої інстанції дійшов висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в визначений ст.1056-1 ЦК України спосіб, належним чином, письмово повідомило позичальника про зміну процентної ставки, а також доказів отримання відповідачем вказаного листа, про зміну умов договору, під розписку в матеріалах справи немає.

Суд не приймає до уваги посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на Умови та Правила надання банківських послуг, згідно яких, боржник зобов’язаний самостійно отримувати виписки про стан картрахунків, у тому числі відслідковувати розмір процентної ставки, оскільки вказані умови договору, щодо повідомлення суперечать визначеному Законом порядку та є нікчемними.

Враховуючи, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підвищило процентну ставку за користування кредитом без належного повідомлення про це відповідача, в односторонньому порядку, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в межах попередньої відсоткової ставки, яка узгоджена сторонами під час укладення кредитного договору – 30% річних.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов’язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку – розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв’язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.

За таких обставин суд вважає за необхідне провести перерахунок заборгованості за користування кредитом із застосуванням попередньої відсоткової ставки 30% річних (2,5% на місяць) за період з 01.09.2014 року по 30.06.2016 року (відповідно 4 місяці 2014 року, 12 місяців 2015 року, 6 місяців 2016 року), та з 01.07.2016 року по 31.01.2018 року (6 місяців 2016 року, 12 місяців 2017 року, 1 місяць 2018 року) в межах заявлених вимог – на рівні облікової ставки Національного банку України, виходячи з наступного:

1)за період з 01.09.2014 року по 30.06.2016 року: 4874,77 * 22 місяці *2,5% на місяць : 100% = 2681,12 грн.;

2)за період з 01.07.2016 року по 31.01.2018 року:

Процентна ставка = 1 * ставок НБУ. Розраховується за формулою:

[Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] : 100% : 365 днів * [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Проценти01.07.201628.07.2016284 874.7716.516.561.7029.07.201615.09.2016494 874.7715.515.5101.4416.09.201627.10.2016424 874.77151584.1428.10.201613.04.20171684 874.771414314.1214.04.201725.05.2017424 874.77131372.9226.05.201726.10.20171544 874.7712.512.5257.0927.10.201714.12.2017494 874.7713.513.588.3515.12.201725.01.2018424 874.7714.514.581.3426.01.201831.01.201864 874.77161612.82Всього: 1 073.92

Заборгованість за період з 21.03.2013 року по 01.09.2014 року із застосуванням банком процентної ставки 30% річних, суд вважає за необхідне стягнути в сумі 1656,79 грн., з урахуванням внесених ОСОБА_2 коштів в рахунок погашення заборгованості.

Виходячи з того, що нараховані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотки за користування кредитними коштами, отриманими за договором, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, за результатами проведеного перерахунку суд дійшов висновку, що на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню з ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № б/н від 21.03.2013 року в сумі 5411,83 грн. (з розрахунку: 1656,79 + 1073,92 + 2681,12) за період з 21.03.2013 року по 31.01.2018 року та заборгованість за тілом кредиту станом на 30.06.2018 року в сумі 4874,77 грн., що сумарно становить 10 286,60 грн. За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог 9,3%, що становить 163,87 грн.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.03.2013 року в загальному розмірі 10 286 (десять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 60 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту станом на 30.06.2018 року в сумі 4874 (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 77 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 21.03.2013 року по 31.01.2018 року в розмірі 5411 (п’ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 83 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» 163 (сто шістдесят три) грн. 87 коп. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до суду Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його підписання.

Відомості про сторін:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського 1-д, м. Київ.

ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: пр-т. Гагаріна 31/35, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Заочне рішення суду складено та підписано 05.11.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.