Рішення № 7759810, 20.01.2010, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

УКРАЇНА

Справа № 2-66

2010 р .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 р. Первомайський міський суд Луганської області

в складі : головуючого судді Русанової Т.Т.

при секретарі Шалімовій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ЗАТ «Первомайський механічний завод» за участі його представника ОСОБА_2 про зміну формулювання причини звільнення, виплату вихідної допомоги, виплату заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що працював у відповідача з 15.08.2008 р. учеником оператора СПУ (станка з програмним управлінням).14.01.2009 р. був переведений розподілювачем робіт 2-го розряду, 12.05.2009 р. був переведений оператором СПУ 4-го розряду, 27.08.2009 р. був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за скоєні прогули без поважних причин. Наказ № 146- вк про звільнення від 27.08.2009 р. вважає незаконним з наступних підстав:

Під час його роботи у відповідача порушувались відносно нього законодавство про працю. 05.07.2009 р. він був переведений на іншу тимчасову роботу по бетонуванню цехів без його згоди з порушенням ст. 33 КЗпП України, що може бути підтверджено наказом від 05.07.2009 р. з яким його ознайомили. На його протест відповідач уваги не звертав. 25.08.2009 р. відповідач знову перевів його на таку роботу без його згоди про що він зазначив письмову в наказі про переведення від 25.08.2009 р. з яким його ознайомили.

Відповідач не своєчасно видавав йому .заробітну плату порушуючи вимоги ст. 115 КЗпП України, за липень 2009 р. він отримав зарплатню тільки 07 вересня, за серпень 2009 р. він не отримав зарплатню і досі. Ці факти можуть бути підтвердженні колективним договором та довідкою про заборгованість заробітної плати, яку відповідач відмовляється йому надати.

З цих причин 26.08.2009 р. він подав через приймальню голови правління заяву про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України бо відповідач не виконує законодавство про працю, але в нього заяву не прийняли і відмовились реєструвати. Тоді їм 26.08.2009 р. відправив таку саму заяву через пошту рекомендованим листом, який відповідач отримав 27.08.2009 р.

27.08.2009 р. коли він прийшов на роботу, його не пропустили через прохідну, і він пішов до відділу кадрів щоб отримати трудову книжку, але йому сказали, що його питання вирішується і його повідомлять, як воно вирішиться.

Двічі він звертався з питання порушення відповідачем законодавства про працю до профкому заводу і за сприянням в отриманні від відповідача документів для звернення для до суду, може це підтвердити повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ніякого виклику до засідання профкому профком йому не надсилав, про те 17.09.2009 р. коли його не було вдома, представник профкому прийшов до нього і склав акт відвідування на дому від 17.09.2009 р. 18.09.2009 р. він отримав виклик на засідання профкому 23.09.2009 р. Коли 23.09.2009 р. він з’явився на засідання профкому, то члени профкому йому сказали, що засідання відбуватися не буде і що він може звертатися до суду. Він звернувся до комісії по трудовим спорам з заявою про вирішення питання звільнення його за ст. 38 ч. 3 КЗпП України. Засідання комісії постійно відкладалося і було призначене тільки на 25.09.2009 р. Коли він прийшов на засідання КТС 25.09.2009 р., його затримали на прохідній, а 28.09.2009 р. йому передали рішення КТС де говорилось, що в зв’язку з його неявкою на засідання КТС заява з розгляду знята.

Таким чином, відповідач знущався над ним, бо 25.09.2009 р. йому відповідачем було надіслано повідомлення про те, що він вже звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України 27.08.2009 р. Він дізнався про своє звільнення тільки 25.09.2009 р.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України він має право розірвати трудовий договір у визначений ним термін. Він прийшов на роботу 27.08.2009 р., і коли його не пропустили через прохідну, пішов до відділу кадрів вимагаючи звільнити з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 27.08.2009 р.

Згідно ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити йому у день звільнення 27.08.2009 р. належні йому суми, але не зробив цього і досі.

Згідно ст. 117 КЗпП України при невиплаті належних йому сум з вини відповідача, він повинен виплатити йому середній заробіток від дня фактичного розрахунку.

Від дізнався про своє незаконне звільнення тільки 25.09.2009 р., до того думав, що вирішує питання про своє звільнення з зазначених ним підстав. На звернення до суду не мав грошей, звертався до прокуратури м. Первомайська, яка відмовила йому у допомозі.

Згідно ст. 44 КЗпП України при звільненні його з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідач повинен сплатити йому вихідну допомогу у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше трьохмісячного середнього заробітку.

Просив суд відмінити наказ № 146-вк про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України від 27.08.2009 р.; змінити формулювання причини звільнення його з роботи з п. 4 ст. 40 КЗпП України, прогули без поважних причин на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, власник не виконує законодавство про працю, з 27.08.2009 р.; зобов’язати відповідача виплачувати йому вихідну допомогу згідно колективного договору, але не менш ніж у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, згідно довідки про його середній заробіток, до дня фактичного розрахунку; зобов’язати відповідача виплатити йому його середній заробіток, згідно довідки про його середній заробіток, до дня фактичного розрахунку; поновити пропущений строк для подання позовної заяви.

Під час розгляду справи в суді позивач змінив та доповнив свої позовні вимоги, просить суд відмінити наказ № 146-вк про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України від 27.08.2009 р.; відмінити наказ № 146-вк про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України від 25.09.2009 р.; змінити формулювання причини звільнення його з роботи з п. 4 ст. 40 КЗпП України, прогули без поважних причин на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, власник не виконує законодавство про працю, з 27.08.2009 р.; зобов’язати відповідача виплачувати заборгованість заробітної плати в сумі 243,62 грн.; зобов’язати відповідача виплатити йому вихідну допомогу в сумі 3 146,26 грн.; зобов’язати відповідача виплатити йому середній заробіток , згідно довідки про середній заробіток, до дня фактичного розрахунку; поновити пропущені строки для подання позовної заяви.

В суді представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та додатково пояснив, що відповідач порушував законодавство про працю під час роботи позивача у нього, зокрема позивач був переведений на другу роботу без його згоди, був ознайомлений з цим наказом, але не був згодний, на протести позивача відповідач уваги не звертав. 25.08.09 відповідач знову без його згоди перевів його на іншу роботу та змусив його працювати. Несвоєчасно видавав заробітну плату, за липень - у вересні, за серпень – не отримав і досі, довідка № 185 видана на вимогу суду. Вони повинні йому надіслати письмово, щоб прийшов забрати заробітну платню, вони цього не зробили. Через приймальню голови правління позивач подавав заяву про звільнення, так як не виконувалось законодавство про працю, але цю заяву у нього не прийнято. 26.08.09 він відправив таку заяву через пошту, яку відповідач отримав 27.08.09, це підтверджено документами, які є у справі. Наступного дня позивача, коли він прийшов на роботу, не пропустила охорона, направила до відділу кадрів. З ним була проведена бесіда виховна, направили на роботу, а після обіду не пустили, направили до відділу кадрів. На другий день його направили до відділу кадрів, де сказали, що він повинен чекати вирішення його питання. Коли позивач з’явився на засідання профкому, йому сказали, що засідання відбуватися не буде, але з протоколу видно, що щось там відбувалося. Профком визнав, що є заборгованість з заробітної плати, не видається спецодяг через матеріальні труднощі. У них нема матеріальних труднощів, розширюється виробництво, розвішені запрошення на роботу. Засідання КТС постійно відкладалося, а коли позивач прийшов 25.09.09, його затримала охорона, а потім наступного дня повідомили, що в зв’язку з нього неявкою, його питання КТС зняла з розгляду. Ніякого наказу про звільнення не було надіслано, він не був ознайомлений з наказом про звільнення. Не було профкому, не було виклику, не було подання на профком. Відповідач має право розірвати трудовий договір у визначений ним строк, він вказав строк 26.08.09, хоча заяву отримав 27.08.09, тому звільнення з 27.08.09.

Позивач ОСОБА_1 в суді підтримав свої позовні вимоги та додатково пояснив, що з наказом про звільнення його не знайомили. Він 25.09.09 отримав поштою листа, наказу там не було, йому не присилали запрошення отримати зарплату, він дізнався у суді, що є заборгованість 240 грн. , він не звертався за ними, бо його не було повідомлено письмово. Учеником Оператор СПУ виконував роботу , допомагав доставляти метал до станків. Потім точив деталі, дві партії, потім був переведений вантажником, потім був переведений СПУ за його вимогою, йому взагалі не давали робити на станку, не забезпечували роботою, потім наказом перевили бетонувати цехове приміщення , не надавши чим робити. Він спізнився на роботу і його принудили перейти вантажником, погрожували звільненням. Заяву про переведення вантажником не писав, за нього її написав табельщик цеху Чайка, він вимушений був її підписати. Бетонувати приміщення перевели різноробочим, заяву про переведення не писав, ніхто таку заяву цього разу не писав. Він є членом профспілки, первинної профспілкової організації ЗАО ПМЗ робітників авіамашинобудування, внески сплачував. Зарплата виплачувалась з затримкою всім, мотивували тим, що отримують оплату за продукцію невчасно. Середня заробітна плата у нього 700-800 грн. у нього рахунок в Промінвестбанку та Ощадбанку, там він отримував заробітну плату, він вимагав від відповідача свою заборгованість, але не знав, кільки вона складає, вимагав, поки працював. Останній день його роботи - 27 серпня 2009 року. Коли до нього додому приходив працівник профкому, він вважає, його викликали розглянути його заяву про звільнення. 23.09, 25.09, 22.09 приходив на завод, його пропускали.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнав та додатково пояснив, що у заяві про звільнення від 26.08.09 він не зазначив, в який строк його звільнити. На підприємстві існує пропускний режим, є перепустки, які при вході здаються, при виході повертаються, відмічаються, якщо вийшов ненадовго. Він не може пояснити, чому ОСОБА_1 не пустили а територію заводу, може через подану їм заяву про звільнення від 26.08. 09, це питання можна було вирішити з ОСОБА_5. Питання про те, кого пускати, кого ні, вирішує охоронець і ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_2 позов гне визнав та пояснив, що від позивача заява про звільнення прийшла по пошті і була зареєстрована. Чому він послав заяву по пошті, він сказати не може. У них проводиться реєстрація внутрішніх заяв. Робітник пише заяву, підписує начальником дільниці і віддає в відділ кадрів. Будь яка заява реєструється. На скільки йому відомо, ОСОБА_1 був на прийомі у голови правління, після цього звернувся в юридичний відділ з питанням, куди зареєструвати заяву про звільнення , він йому порадив звернутися з письмовою заявою в комісію по трудовим спорам і зареєструвати заяву через пошту. До нього він звернувся, що надав заяву письмову про порушення його прав і КЗпП, він йому пояснив, що конкретно які порушення були, повинно бути розглянуто комісією по трудовим спорам. В зв’язку з тим, що він в своїй заяві не вказав дату, з якої його звільнити, а ст. 38 КЗпП прямо вказує, що він зобов’язаний вказати дату, тому заява залишились без розгляду. Він вважає, що у них є 15 днів для розгляду заяви про звільнення. Позивачу надіслані були листи з’явитися в у відділ кадрів для пояснень, чому він з 28 серпня не з’являється на підприємство. Ці листи він тримав. У нього є перепустка. Він проходив до нього в кабінет двічі у різні дні. Відділ кадрів не на території заводу, охорони нема, вхід вільний, без пропускного режиму. Наказ про звільнення позивача був виданий 25.09.09. В трудовій книжці не знає чому інша дата наказу. За це відповідає відділ кадрів. Заборгованість по заробітній платі 243 грн.. залишилась, коли він працював у цеху і його повідомляли неодноразово, щоб її він отримав, але він не з’являвся і не отримав. Коли він звільнився, йому казали отримати гроші. Ці гроші двічі проходили по відомості. Зарплатню за липень виплатили в серпні тому, що вони не бюджетна організація, не було грошей на виплату за липень у серпні. Спецодяг видається тільки там де особливо шкідливі умови праці. Там, де він працював, не видається спецодяг згідно колективного договору. КЗпП передбачає переведення працівника без його згоди на один місяць на іншу роботу. ОСОБА_1 не виконував своїх обов’язків на основному виробництві, тому йому було запропоновано виконувати роботу по ремонту долівки на акордно-преміальному наряді. Він дав свою згоду, виходив на роботу отримав заробітну платню. На заводі відкривалось нове виробництво, зі Швейцарії надійшло нове обладнання, у терміновому порядку потрібно було встановити обладнання, з робітників була створена бригада, у склад якої входив і позивач, і з їх згоди був складений акордно-преміальний наряд. І вони отримали заробітну платню, наказ був виданий у зв’язку з необхідністю виконання цих робіт.

28.09.09 позивач прийшов у відділ кадрів, де отримав трудову книжку і написав розписку про отримання трудової книжки. Розписка є у відділі кадрів .

Профспілковий комітет має своє приміщення, щоб до нього потрапити треба йти через охорону, на території заводу. У конференц-зал також треба йти через охорону. Охорона була повідомлена про розгляд справ, він мав доступ. До рішення питання про його звільнення позивач неодноразово приходив на територію заводу.

Свою відсутність на роботі він пояснював заявою про звільнення. Зі слів начальнику цеху Томчик позивач сказав, що він не виходить на роботу, тому що написав заяву про звільнення.

Заробітна плата за серпень нараховувалась в вересні 2009 року, в зв’язку з тим, що він не виходив на роботу, заробітну плату не получав. Повторно у відомості був включений 05.10.09.

Свідок ОСОБА_6 – начальник відділу кадрів, в суді пояснила, що з 28.08.09 ОСОБА_1 не з’являвся на роботу, про що свідчать службові записки Томко – начальника цеху, а також на постійне місце роботи у цех № 2. Відділ кадрів направив лист ОСОБА_1 від 08.09.09. з повідомленням. У цьому листі вони просили пояснити причини неявки на роботу з 28.08.09, так як він просив звільнити його за власним бажанням, не зазначивши дату звільнення. Вони направили йому 2 листи з проханням надати пояснення, чому він не з’являється на роботу, а якщо він з хоче звільнитися за ст. 38, то повинен звернутися до КТС. На ці листи вони не отримали відповіді від ОСОБА_1. 17.09. 09 його відвідали вдома. Є акт від 17.09.09, він не з’явився на зсідання профкому. 23.09.09 відбулося з друг засідання, на якому ОСОБА_1 був присутній, у протоколі є його питання і відповіді. 01.10.09 ОСОБА_1 отримав у відділі кадрів трудову книжку з записом про звільнення на підставі ст.. 40 п.4 КЗпП України.

У них ОСОБА_1 був не дуже добропорядний робітник. В грудні 2008 року подавались документи на профком за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Була дано згода на звільнення за систематичне невиконання трудових обов’язків, але це рішення не було пущено в ход, його трудовий колектив простив.

У трудовій книжці позивача наказ про звільнення № 146 зазначений від 27.08.09 - це чиста описка. У них ведеться книгу обліку припинення трудових договорів. Кожне звільнення проводиться з записом у цю книгу. Копія наказу про звільнення була передана нормувальнику Чайка, яка замість ОСОБА_1 обійшла замість всі служби. Копію наказу про звільнення вони не видали тому, що він її не поросив.

Днем звільнення є останній день роботи, останній день роботи був 27.08.09, 28.08.09 у позивача уже був не робочий день. В поданні було зазначено що прогули почав здійснювати з 28.08.09.

Заяву про звільнення отриману по пошті, голова правління ОСОБА_7 переадресував заступнику голові правління по кадрам, режиму і соц. Побут питання ОСОБА_5 ОСОБА_5 пояснив Дунєву, що адміністрація прийме рішення, яке йому буде повідомлено, а він хай іде і працює.

За заявою про звільнення рішення мав примати ОСОБА_7. Право прийму та звільнення не делеговане нікому. ОСОБА_5 передав заяву ОСОБА_1 у відділ кадрів, 28 або 29 серпня, сказав, що будуть визначати законність вимоги ОСОБА_1 разом з юристом. Далі надійшли доповідні, що працівник не працює, пішла процедура по з’ясуванню причин відсутності ОСОБА_1 на роботі. Вона і Галета направили лист, тому що ОСОБА_1 не з’являється на роботу.

При отриманні заяви про звільнення вони пропонують виправити недоліки. Вона вражає, що якщо заява не містить дати звільнення, він повинен був відпрацювати два тижні.

Після 28.08. 09 ОСОБА_1 кілька разів приходив, з юристом приходив консультуватися, дати вона назвати не може. Він вільно проходив, не може бути такого, щоб його не пускали.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що голова вона Первинної профспілкової організації ЗАТ «ПМЗ» з 1989 року. Надійшло подання адміністрації про звільнення за прогули ОСОБА_1. Перше засідання профспілкового комітету відбулось, зачиталось подання, оскільки ОСОБА_1 не з’явився, розгляду був відкладений. На інше засідання йому направили запрошення з поштовим повідомленням . Він на наступне зсідання він прийшов, був присутній. На цьому засіданні було зачитано подання адміністрації, що ОСОБА_1 не працює, до подання були додані документи з табельної, що нема на роботі, службові від начальника тієї дільниці, куди він був направлений, і була службова, що це порушення трудової дисципліни не перше. Йому запропонували дати пояснення, чому він не ходить на роботу. У нього порушення трудової дисципліни були, йому йшли на зустріч, давали можливість заробити. Коли він працював по акорду, отримав пристойну зарплату. Він прогулює. Вона здивувалась, чому він маючи намір звільнитися пішов на пошту, відправив нібито заяву заказаним листом. Засідання було, що можуть підтвердити всі члени профкому. І він був, на запитання відповідав, пояснював свою поведінку тим, що своєчасно не виплачується зарплата. Одноголосно було прийнято рішення дати згоду на звільнення за прогули.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб , які беруть участь у справі, свідків, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 38 ч. 3 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 40 п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноважений ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В суді встановлено:

ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ЗАТ «Первомайський механічний завод» 15.08.2008 р. учнем оператора СПУ (с. 46).

Звільнений з роботи наказом (розпорядженням) № 146-вк від 25.09.2009 р. по п. 4. ст. 40 КЗпП України, за прогули (с.43).

У трудовій книжці позивача запис про звільнення зроблений за 27.08.2009 р. з посиланням на наказ № 146-вк від 27.08.2009 р. (с.6), але в суді встановлено, що при внесенні цього запису була допущена помилка при написанні дати видання наказу, фактично наказ № 146-вк від 27.08.2009 р. не видавався і не існує. З цієї причини не підлягає задоволенню позовна вимога про відміну наказу № 146-вк про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України від 27.08.2009 р.

Також в суді встановлено, що відповідно до записів у книзі обліку припинення трудових договорів (с.101-103) та особової картки ОСОБА_1 (с.109), трудову книжку він отримав 01.10.2009 р., а наказ про звільнення таки був виданий 25.09.2009 р., таким чином звернувшись до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення 19.10.2009 р. позивач встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду не пропустив і підстав для його поновлення немає.

Стосовно доводів позивача про порушення норм законодавства про працю під час його роботи оператором СПУ, суд вважає за необхідне зазначити, що такі порушення мали місце.

Так, відповідно до ст. 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, необумовлену трудовим договором, допускається лише за його згоди. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Відповідач наказом № 152-вк від 13.07.2009 р. та № 202-к від 25.08.2009 р. у зв’язку з виробничою необхідністю для виконання будівельних робіт направив в розпорядження «РСУ УГЭ» з 15.07.2009 р. по 22.07.2009 р., та з 25.08.2009 р. по 25.09.2009 р. ОСОБА_1 – оператора СПУ, 4-р, цеху 20 (с.50), при цьому переведення здійснено без заяви ОСОБА_1, за тих обставин, що переведення в зв’язку з виробничою необхідністю на строк до одного місяця діючим законодавством не передбачено. ОСОБА_1 з цими наказами ознайомлений, про що є відмітка на зворотній стороні наказів окрім підпису, ніяких поміток у наказах немає, але вже 26.08.2009 р. позивач написав заяву про звільнення в зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не послався на незаконне переведення на іншу роботу, як на підставу невиходу на роботу і звільнення за власним бажанням, і як на підставу позову до суду, тому сама по собі ця обставина не є підставою для зміни формулювання причини звільнення.

В суді також встановлено, що відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати, так, згідно з платіжною відомістю, за липень 2009 р. (с.33) позивач отримав заробітну плату 07.09.2009 р., а витратний ордер по цій відомості датований 03.09.2009 р. 06.10.2009 р. датований витратний ордер на виплату заробітної плати 24 працівникам заводу за серпень 2009 р. по платіжній відомості № 560, виготовленій на комп’ютері 05.10.2009 р. (с.34), в якій також значиться позивач, заробіток якого складає 243 грн. 62 коп., які він до цього часу не отримав.

Посилання представника відповідача на те, що заробітна плата не виплачувалась своєчасно через відсутність коштів, які недоотримані за поставлену продукцію, не знімають з підприємства відповідальності за своєчасну виплату заробітної плати.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зміни формулювання причини звільнення, оскільки, навіть при наявності порушень з боку відповідача законодавства про працю, він допустив прогули без поважних причин і обґрунтовано звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

В суді встановлено, що 27.08.2009 р. ЗАТ «ПМЗ» отримало поштою заяву ОСОБА_1 про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 38 КЗпП України в зв’язку з порушеннями адміністрацією законодавства України про працю. У цій заяві позивач дійсно не вказав дату з якої він просить його звільнити (с.30). Само по собі подання заяви про звільнення не дає права працівникові не виходити на роботу у даному випадку, коли дата звільнення в заяві не зазначена, а підстави для звільнення, як то вступ до навчального закладу, догляд за дитиною, вихід на пенсію, переїзд на нове місце проживання, коли трудовий договір фактично розривається в день надходження заяви або у зазначений у заяві строк, відсутні. Оскільки трудовий договір є двосторонньою угодою позивач повинен був виконувати свої трудові обов’язки до вирішення відповідачем питання про його звільнення.

ОСОБА_1 в суді пояснював, що він виходив на роботу 28.08.2009 р., 29.08.2009 р., але охорона не пропустила його через прохідну, але доказів на підтвердження цієї обставини позивач не надав. Навпаки, в суді встановлено, що позивач неодноразово був на заводі і отримував заробітну плату, приходив на засідання профкому, приходив до представника відповідача ОСОБА_2 протягом вересня 2009 р. до звільнення, але до роботи не ставав.

Звільнення позивача проведено за згодою первинної профспілкової організації ЗАТ «Первомайський мехзавод», отриманої 23.09.2009 р. (с.42). Оскільки позивач заперечував свою присутність на засіданні профспілкового комітету 23.09.2009 р., а подання на звільнення ОСОБА_1 до профспілкового комітету було підписано особою, не наділеною правом прийому і звільнення його з роботи, суд повторно запитав згоду профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЗАТ «Первомайський мехзавод» за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Як вбачається з виписки з протоколу розширеного засідання профспілкового комітету від 18.01.2010 р.., в якому взяли участь більше половини членів профспілкового комітету, на якому біли присутні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 за звільнення ОСОБА_1 за прогули з 27.08.2009 р. одноголосно проголосували всі члени профспілкового комітету.

Копію наказу про звільнення позивач не отримував, але був повідомлений про звільнення письмово листом від 25.09.2009 р. (с. 17) і в суді позивач підтвердив, що отримав цей лист 27.09.2009 р.

Задоволенню підлягають позовні вимоги про покладення на відповідача обов’язку виплатити ОСОБА_1 243,62 грн., в суді достовірно встановлено, що ця сума позивачеві не виплачена, розмір заборгованості по заробітній платі сторонами не оспорюється (с.26).

Частковому задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. На день звернення до суду позивач не знав розміру заборгованості перед ним по заробітній платі, про що зазначив у позові. Довідка про наявну заборгованість по заробітній платі (с.26) була надану представником відповідача ОСОБА_4 у попередньому судовому засіданні 09.11.2009 року. ОСОБА_1 у той же день копію цієї довідки у суді отримав, про що свідчить його особистий підпис на с. 56. Позивачеві було роз’яснено, що він може отримати заборгованість по заробітній платі. Про можливість отримання заборгованості по заробітній платі йшла мова у судових засіданнях, починаючи з 23.11.2009 року. 18.01.2010 року ОСОБА_1 був на заводі, з’являвся на засідання профспілкового комітету, але до бухгалтерії за отриманням заробітної плати не звернувся, пояснюючи це тим, що чекає від заводу письмово повідомлення про отримання заробітної плати. Оскільки діючим законодавством не передбачено, що робітники повинні запрошуватись для отримання заробітної плати письмово, а поведінка позивача є недобросовісною, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні тільки за період з 16.09. 2009 року по 09.11.2009 року, тому що в подальшому він не отримав належну йому заробітну плату зі своїй вини.

Фактично позивач звільнений з підприємства з 27.08.09, з пояснень представника заводу в суді вбачається, що заробітну плату за серпень підприємство нараховує в вересні і виплачує не пізніше 15 числа. Таким чином, затримка розрахунку виникла за період з 16.09.09 по 09.11.2009 року і становить 39 робочих днів. Середній заробіток позивача становить 1048,75 грн. (с.51) сума позову, який задовольняється, буде становити : 1048,75 грн. : 21,5 х 39 = 1902,38 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.. 38 ч.3, 40 п.4, 115, 116 , 117 КЗпП України, ст. 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариства «Первомайський механічний завод», р\р 2600630183738 в б\о м. Первомайська філії Відділення ПАО Промінвестбанку в м. Луганську, МФО 304308 код ОКПО 31463293 виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 243,62 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1902,38 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного про товариства «Первомайський механічний завод», р\р 2600630183738 в б\о м. Первомайська філії Відділення ПАО Промінвестбанку в м. Луганську, МФО 304308 код ОКПО 31463293 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 120 грн. .

Рішення в повному обсязі буде виготовлене 25 січня 2010 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської обл. протягом  десяти  днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Русанова Т.Т.