Рішення № 77598057, 13.07.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1392/18

№ провадження 2/208/1573/18

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Шешуревої Я.І., позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3,

Учасники справи

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, посилаючись на те, що вона з відповідачем з 2006 по 2010 рік проживали разом, вели спільне господарство. Від спільного подружнього життя мають дитину – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Їх шлюбне життя не склалось, тому вони проживають окремо один від одного, дитина проживає разом з нею в м. Дніпро. З травня 2017 року відповідач матеріальної допомоги не надає. Вона сама зобов’язано утримувати дитину. Відповідач має нерухомість та земельні ділянки у власності та автомобілі, здоровий, працездатний. Також дитина потребує додаткових витрат, так як дитина знаходиться на диспансерному обліку з 2007 року, діагноз - вроджена вада серця: дефект міжпередсердної перегородки, також з 2010 року на обліку у офтальмолога з діагнозом: Ангіопатія судин сітківки правого та лівого ока, потребує носіння окулярів, з 2015 року знаходиться під наглядом з діагнозом: Церебростенія лікворо – венозними кризами. Патологічна хвилястість артерій шийного відділу хребта; невроз нав’язливих рухів.

Тому просить суд стягувати аліменти з ОСОБА_5 на її користь на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 3800 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягувати додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття та судові витрати та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилалась на обставини зазначені в позові.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені в позові.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Заяви, клопотання позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача.

До суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення на позов, в якому зазначається, що дитина немає зареєстрованого проживання в Україні, оскільки взята на облік у консульській установі Україні у Німеччині. Незважаючи на припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем, відповідач надавав кошти няні, так як дитина постійно проживала у неї, відвідувала дитячій садок за м’ясцем мешкання няні ОСОБА_7, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач кожного року займався оздоровленням дитини вивозив до моря в Болгарію, Туреччину, Єгипет в Крим. Тому позовні вимоги вважає не законними, не обґрунтованими, та заперечує в їх задоволенні. Також надано суду представником відповідача ОСОБА_3 заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначається, що позивачем не надано будь – яких доказів суми розміру розрахунку щомісячних витрат. Крім того, відповідач звільнений з посади директора ТОВ «Адатранссервіс», а має стабільний дохід в розмірі 4060 грн. в місяць за надання оренди власного житла.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду відповідь на заперечення, в якій зазначає, що вона не заперечує, що відповідач до травня 2017 року надав матеріальну допомогу, вивозив дитину на відпочинок, але з травня 2017 року перестав забезпечувати дитину матеріально. Вона ніколи не приховувала місця мешкання дитини не перешкоджала в спілкуванні з дитиною, дитина проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила те, що вона дійсно працювала нянею у позивача та відповідача з 2007 по 2016 рік. Дитина постійно проживала у неї з 2013 року, вона готувала список, що необхідно на утримання дитини, а відповідач все це купував, але останній час відповідач не підтримував зв’язок з дитиною.

Процесуальні дії по справі.

04 квітня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

07 червня 2018 року ухвалою суду заяву представника відповідача ОСОБА_3 про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_7 задоволено.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

В судовому засіданні встановлено, що батьком дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5, що вбачається зі свідоцтвом про народження дитини, актовий запис № 455, що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою про склад сім?ї № 43 від 07.03.2018 р (а.с.21).

Відповідно до довідки про доходи від 21 травня 2018 року, позивач працює в ТОВ «ТД «Балтика» та отримує доходи за період за березень, квітень 2018 року в розмірі 6909 грн. 09 коп.

Застосовані норми права

Як передбачено ст. 11 Закону України «Про охорону дитинство», батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ст. 184 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 цього ж Кодексу) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Враховуючи те, що на даний час дитина знаходиться на утриманні позивача – ОСОБА_1, та те, що відповідач на даний час матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, суд приходить до висновку, з урахування доходів сторін, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача аліментів в розмірі 2000 грн.

Так, ст. 185 СК України, передбачено, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, чи творчих нахилів, або у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини

Проте, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивачка не надала доказів про наявність обставин, з якими законодавець пов’язує можливість стягнення додаткових витрат: розвиток здібностей, хвороба чи каліцтво. Тому, саме по собі, навчання дитини не може безумовно свідчити, що витрати, пов'язані з цим, викликані особливими обставинами.

Статтею 76 ЦПК України, закріплено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимогст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено в судовому засіданні, що дитина потребує додаткових витрат на її утримання, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат

Оскільки, при подачі позовної заяви позивача було звільнено від сплати судових витрат у вигляді судового збору, тому суд вважає, що ці кошти необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 180-184 СК України, ст.ст. 7, 19, 141, 206, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат, задовольнити частково.

Стягувати аліменти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, на утримання дитини – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції, щомісячно до її повноліття.

Стягнення аліментів з ОСОБА_4 провадити щомісяця, починаючи з 13 березня 2018 року.

В силу ст. 430 ЦПК України, рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер – 27921402795.

Суддя Похваліта С. М.