Рішення № 77598002, 23.10.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/453/17

Провадження № 2/201/272/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Сидоренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2017р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району (далі - КВ ЖРЕП Жовтневого району), визначивши третіми особами Дніпровську міську раду, виконавчий комітет Соборної районної у м. Дніпрі ради, про зобов'язання укласти договір найму квартири АДРЕСА_1 (а.с. № 2-3).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 11.01.2017р. відкрито провадження у справі і справу призначено до судового розгляду (а.с. № 12).

Ухвалою суду від 23.02.2017р. за клопотанням позивачки було витребувані докази, у виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради (а.с. № 38-39), а пізніше і Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР (а.с. № 69).

У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Наумової О.С. ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.03.2017р. справу прийнято до розгляду (а.с. № 42 - 44).

Позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги і остаточно в уточненій позовній заяві від 11.06.2018р. пред'явила позов до Дніпровської міської ради та просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру. В уточненій позовній заяві позивачкою виключено зі складу учасників справи третіх осіб (а.с. № 154 - 156).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що квартира перебуває у її користуванні на підставі розпорядження виконавчого комітету Жовтневої районною ради м. Дніпропетровська № 97-р від 08.06.2001р. про надання житлового приміщення в оренду. 08.06.2001р. нею укладено безстроковий договір з КВ ЖРЕП Жовтневого району про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Вона фактично проживає у квартирі, сплачує комунальні платежі, заборгованості не має.

Попередніми користувачами квартири були її чоловік ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. і його мати (свекруха) ОСОБА_3, яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2

На цей час позивачка та її син не можуть зареєструватися за адресою квартири у зв'язку з відсутністю договору найму житлового приміщення.

З метою реалізації права користування житловим приміщенням вона зверталася до КВ ЖРЕП Жовтневого району і виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради з заявою про надання дублікату договору найму житлового приміщення чи укладання такого договору, на що їй було відмовлено.

Враховуючи те, що позивачка користується квартирою законно, відкрито і безперервно, посилаючись на ст. 344 ЦК України, просила суд визнати за нею право власності на квартиру за набувальною давністю.

Позивачка та її представник - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 31.01.2017р. - а.с. № 51) 23.10.2018р. надали суду спільну заяву, в якій просили справу розглядати без їх участі, позовні вимоги в редакції від 11.06.2018р. задовольнити повністю (а.с. № 173).

Представник відповідача - Дніпровської міської ради, в підготовче засідання у справі, яке було призначене на 04.07.2018р., в судове засідання, яке було призначене на 23.10.2018р., не з,явився, про дату цих засідань був повідомлений належним чином. Судова повістка на 04.07.2018р. була вручена 18.06.2018р., про що є відмітка канцелярії ДМР (а.с. № 162). Заява про відкладення підготовчого засідання від представника ДМР на е/пошту суду надійшла вже після проведення підготовчого засідання, яке було призначено на 09год.30хв. (а.с. № 107). Судова повістка на 23.10.2018р. відповідачу вручена 03.10.2018р., про що є відмітка канцелярії ДМР (а.с. № 172). Про причину неявки в судове засідання взагалі не повідомили, заяв про відкладення або розгляд справи за відсутності їх представника суду не надіслали.

За таких обставин, суд ухвалою від 23.10.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати) ухвалив про розгляд справи за відсутності представника Дніпровської міської ради.

Оскільки позивачка та її представник надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, представник відповідача в судове засідання не з,явився, на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд 23.10.2018р. розглянув справу за відсутності сторін і без фіксування процесу технічними засобами.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підготовче засідання у справі відповідно до ст.ст.197, 198, п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 04.07.2018р. (а.с. № 164).

Підстав для винесення по справі заочного рішення не має, оскільки відповідач обізнаний про наявність цивільно-правового спору, отримав уточнену позовну заяву (а.с. № 162), з заяв представника відповідача вбачається, що ДМР позовні вимоги не визнає. Раніше письмові заперечення щодо позовних вимог в первісній редакції висловлював й представник КВ ЖРЕП Жовтневого району (а.с. № 30-31), що й стало підставою для зміни правових підстав пред'явленого позову.

Отже по справі винесено рішення суду за правилами глави 6 розділу III ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі за принципами ст.89 ЦПК України, вважає,що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом з наданих Архівним управлінням Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради матеріалів (лист управління від 22.06.2017р. № 03-44/С-152ц - а.с. № 69), розпорядженням заступника голови Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська Дніпропетровської області № 97-р від 08.06.2001р. «Про надання житлового приміщення в оренду гр. ОСОБА_1», на підставі ст. 71 ЖК України, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду АДРЕСА_1 з якої її чоловік - ОСОБА_2 був засуджений, виписаний і знаходиться у місцях позбавлення волі, вважалось за доцільне начальнику КВ ЖРЕП Жовтневого району укласти з ОСОБА_1 договір оренди квартири терміном до визволення з ув'язнення ОСОБА_2 (а.с. № 70).

До позову позивачкою долучено договір з КВ ЖРЕП Жовтневого району від 08.06.2001р. про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення обслуговування і ремонту житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 7).

На звернення позивачки про надання копії ордеру на житлове приміщення, листом виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 22.01.2016р. № К-09/23, відмовлено, оскільки вона не зареєстрована за адресою спірної квартири та рекомендовано звернутися до суду (а.с. № 5).

Попередніми користувачами квартири були чоловік позивачки ОСОБА_2 та його мати (свекруха) ОСОБА_3

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про їх смерть (а.с. № 9, 10).

З довідки № 30267 від 20.08.2015р. абонентського відділу Жовтневого району вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі з 22.06.2004р. по 15.08.2014р. (а.с. № 8).

Згідно з довідкою з місця проживання КВ ЖРЕП Жовтневого району № 579 від 07.06.2002р., ОСОБА_3 була головним квартиронаймачем і була зареєстрована з 19.10.1982р. до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі з 01.08.1985р. по 06.08.1999р. і виписаний у зв'язку із засудженням (а.с. № 75).

Отже, як свідчать матеріали справи, ордер на вселення у житлове приміщення позивачці не видавався і договір найму житлового приміщення вона не укладала.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки КП «Дніпропетровське МБТІ» від 08.06.2015р. № 6194, станом на 31.12.2012р. інвентаризація і реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_1 не проводилася (а.с. № 8).

Позивачка стверджує, що вона фактично проживає у квартирі з 2001р., на підтвердження чого надала акт від 27.05.2018р., складений сусідами будинку (а.с. № 158).

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Зі змісту даної норми необхідно зробити висновок, що позивач, як володілець майна, протягом усього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це право з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Окрім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання, тощо, виключає застосування набувальної давності, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку.

Між тим, у нашій справі не йдеться про договір оренди у розумінні цивільного законодавства, оскільки відомості про власника АДРЕСА_1 відсутні. В нашому випадку спірне житлове приміщення було надано в оренду розпорядженням заступника голови Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська Дніпропетровської області № 97-р від 08.06.2001р. (а.с. № 70).

Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму, враховуючи положення ст.ст.335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 16.01.2018р. (провадження № 61-183св17), яка може бути застосована судом першої інстанції при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 4 ст. 263 ЦПК України), давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Колишній наймач квартири - ОСОБА_2 був 06.08.1999р. виписаний у зв'язку із засудженням, а ІНФОРМАЦІЯ_1. він помер. Відомостей про те, коли він був звільнений, не надано.

Але, з моменту прийняття розпорядження виконкомом у 2001р. і до цього часу позивачка фактично проживає у спірній квартирі. Договір оренди вона не уклала, оскільки відомості про власника АДРЕСА_1 відсутні (а.с. № 8).

Судом 23.10.2018р. перевірені відомості про власника АДРЕСА_1 Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні (а.с. № 178).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем не надано доказів про те, хто є власником будинку, відомостей про правовий режим користування квартирою. Позивачка з 2001р. проживає у спірній квартирі, відкрито, безперервно і добросовісно нею користується, вимоги про виселення до неї не пред'являлися. Отже вона є фактичним без титульним володільцем квартири, що може бути підставою для набуття права власності за набувальною давністю.

З огляду на зазначені вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю підлягає задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та в заяві до суду від 23.10.2018р. вона не наполягала на поверненні їй судових витрат по справі (а.с. № 4, 157) шляхом стягнення з відповідача, судові витрати у цій справі не розподіляються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.344 ЦК України, Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 16.01.2018р. у справі № 61-183св17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Ткаченко