Постанова № 77597561, 05.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1769/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2018, суддя С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 22.06.18 по справі № 818/1769/18

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Гарант", в якому просив суд: стягнути з відповідача 69802,63 грн. адміністративно-господарських санкцій та 41,88 грн. пені.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року в задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 19, ст.ст. 18, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб, з інвалідністю в Україні", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить – 2 особи, а загальна кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві, становить 3 особи (а.с. 7).

Тобто 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, залишилося не зайнятими, у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 69802,63 грн.

Згідно з наказом ПСП "Гарант" від 10.03.2017 № 15 "Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда" у зв’язку зі збільшенням штатної чисельності працівників на ПСП "Гарант", виділено додаткове робоче місце за посадою "підсобний робітник" (а.с. 65).

З моменту створення додаткового робочого місця для працевлаштування інваліда, ПСП "Гарант" з березня до кінця 2017 року (крім липня 2017) подавало звіти форми 3-ПН із вакансіями "підсобний робітник" для заповнення інвалідами (а.с. 23, 25, 27, 29, 33, 35, 37, 39, 41).

У розділі ІІ "Коментарі до даних вакансії" до вказаних звітів зазначено, що для працевлаштування необхідні працівники - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 24, 26, 28, 30, 34, 36, 38, 40, 42).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні " для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ").

Таким чином, працевлаштування інвалідів відповідними органами можливе лише за умови виконання підприємствами вимог нормативних актів, а саме за наявності інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить – 2 особи, а загальна кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві, становить 3 особи (а.с. 7).

Тобто 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, залишилося не зайнятими, у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника в розмірі 69802,63 грн.

Як свідчать матеріали справи, згідно з наказом ПСП "Гарант" від 10.03.2017 № 15 "Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда" у зв’язку зі збільшенням штатної чисельності працівників на ПСП "Гарант", виділено додаткове робоче місце за посадою "підсобний робітник" (а.с. 65).

З моменту створення додаткового робочого місця для працевлаштування інваліда, ПСП "Гарант" з березня до кінця 2017 року (крім липня 2017) подавало звіти форми 3-ПН із вакансіями "підсобний робітник" для заповнення інвалідами (а.с. 23, 25, 27, 29, 33, 35, 37, 39, 41).

У розділі ІІ "Коментарі до даних вакансії" до вказаних звітів зазначено, що для працевлаштування необхідні працівники - інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 24, 26, 28, 30, 34, 36, 38, 40, 42).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Позивачем не доведено, що органи, на які покладено обов’язок працевлаштування інвалідів, направляли у 2017 році на ПСП "Гарант" інвалідів для працевлаштування і їм було відмовлено у прийомі на роботу. Також позивачем не надано доказів того, що інваліди зверталися безпосередньо до відповідача із заявами про працевлаштування і їм було відмовлено у прийнятті на роботу.

Крім того, позивачем не доведено на підставі яких доказів представник позивача зазначав, що інвалід працевлаштовувався поза штатом на підприємстві. Так, матеріалами справи підтверджується, що наказ № 15 від 10.03.2017 "Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда" було надано відповідачем на вимогу суду для підтвердження факту того, що ПСГП "Гарант" створено робоче місце за посадою "Підсобний робітник". Даний наказ відповідачем видано було в зв'язку із збільшенням чисельності працівників з метою дотримання вимог закону щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда (а.с.65).

Відповідачем було подано до центру зайнятості звіти про наявність вакансії для інваліда у більшому розмірі, ніж передбачено наказом Мінсоцполітики України №316 від 31.05.2013. Так, даним наказом передбачено подання первинної звітності, що діє з місяця інформування центру зайнятості до часу відмови підприємства у працевлаштуванні такого інваліда. В даному випадку, відповідачем з березня 2017 подано відповідну звітність, не було відкликано, уточнюючих даних не було направлено до центру зайнятості. Доказів того, що відповідачем було відмовлено інваліду в працевлаштуванні позивачем надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з ПСП "Гарант" адміністративно-господарських санкцій в розмірі 69802,63 грн. та 41,88 грн. пені. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі 818/1769/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 818/1769/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 05.11.2018.