Постанова № 77597392, 05.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 591/885/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.09.2018 року (суддя Клименко А.Я., повний текст складено 14.09.2018 року по справі № 591/885/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради

про визнання протиправним та скасування припису, постанови,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати припис від 02 лютого 2018 року та постанову №6 від 09 лютого 2018 року управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради;

- провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 96 КУпАП закрити в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14.09.2018р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано припис від 02 лютого 2018 року та постанову №6 від 09 лютого 2018 року управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 96 КУпАП закрито в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради (далі відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивачем надано відзив апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване, доводи апеляційної скарги, що порушення є триваючим є безпідставним, оскільки реконструкція будинку завершена в 2012р. згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а отже порушення припинилося фактом вчинення реєстрації, а тому відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження по адміністративній справі не може бути розпочато , а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення строку на моменту розгляду справи. Також зазначила, що після проведення реконструкції будинку в 2012р., їй видано технічний паспорт, в якому відсутні застереження про наявність самочинного будівництва, в 2013р. відповідачем проводилася перевірка та жодних порушень виявлено не було. Посилання відповідача щодо не зазначення в постанові дати вчинення правопорушення вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки розгляд адміністративної справи без встановлення цих обставин є не можливий, ігнорування цієї вимоги відповідачем свідчить про його упередженість щодо розгляду справи.

Відповідачем надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскільки позивач самовільно займає земельну ділянку, то ним вчиняється триваюче правопорушення, а тому строк для притягнення до адміністративної відповідальності відраховуються не пізніше як через 2 місяці з дня виявлення, днем виявлення є 02.02.2017р.( день проведення перевірки достовірності даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації), а отже строк притягнення до відповідальності позивача не сплинув.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської Ради проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт позивачем на об'єкті: "Реконструкція квартири № 7, житлового будинку № 25, територія сільгосптехнікуму, м. Суми" за результати якої складено акт № 4 від 02.02.2018р. , протокол про адміністративне правопорушення від 02.02.2018 р. , постанову по справі про адміністративне правопорушення № 6 від 09.02.2018 р. та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 02.02.2018 року. (а.с.19-25)

Приписом від 02.02.2018 року встановлено порушення позивачем абз. 1 п. 5 Постанови КМУ № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч. 7 ст. 34 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" та зобов'язано ОСОБА_1 усунути порушення містобудівного законодавства, зазначені в п.1 розділі VI акту перевірки № 4 від 02.02.2018 року. Термін виконання - 02.03.2018 р. (а.с. 6-7).

Постановою управління Державного архітектурно-будівельного контролю від 09.02.2018р. №6 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1, як власницею, проведено реконструкцію квартири, в результаті якої збільшена площа кухні шляхом добудови за межами зовнішньої конфігурації будинку без права власності або права користування землею, без набуття містобудівних умов та обмежень, що дає підстави вважати дані роботи самочинним будівництвом, що є порушенням абз. 1 п. 5 Постанови КМУ № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ч. 7 ст. 34 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 14-17).

Позивач, вважаючи зазначені рішення неправомірними, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідачем не встановлено дійсних обставин справи, дату вчинення адміністративного правопорушення, рішення прийняті без дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав , свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.

Статею 20 КАС України встановлено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст. 20 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених ч. 1 цієї статті.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернулася до місцевого загального суду, як адміністративного з двома позовними вимогами: - про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності; - про скасування припису про усунення порушень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Отже, позовна вимога про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підсудна місцевому загальному суді, а позовна вимога про скасування припису- окружному адміністративно суду.

Правила підсудності кількох пов'язаних між собою позовних вимог визначені ст. 21 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Враховуючи, що предметом позову є оскарження припису органу державної влади про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про підсудність такої справи саме окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.

При прийнятті рішення суд першої інстанції не звернув уваги на норми процесуального законодавства, що призвело до невірного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтям 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 310, 315, 318, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради задовольнити частково .

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14.09.2018 по справі № 591/885/18 скасувати.

Справу 591/885/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, постанови направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 05.11.2018 року