Рішення № 77597294, 30.10.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1695/18

Провадження №2/173/974/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор ОСОБА_1 районного управління юстиції та ОСОБА_3 про припинення заборони на відчуження нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_4, з позовом до відповідача ОСОБА_1 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор ОСОБА_1 районного управління юстиції та ОСОБА_3 про припинення заборони на відчуження нерухомого майна

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.08.2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 05.09. 2018 року.

05.09.2018 року розгляд справи відкладений за клопотанням позивача. Справа призначена до розгляду на 25.09.2018 року.

25.09.2018 року розгляд справи відкладений за клопотанням позивача. Справа призначена до розгляду на 30.10.2018 року.

03.10.2018 року позивачем подана уточнена позовна заява

Відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить припинити в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 4468189 від 08.02.2007 року у вигляді заборони на нерухоме майно № 100/91, архівний запис № 85866-67 від 15.10.2001 року (Дніпропетровська обл.) на об'єкт обтяження: будинок № 1 по пров. Миру в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області, реєстраційний номер обтяження 4447329 від 03.02.2007 року, яке зареєстроване ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою на підставі договору довічного утримання б/н від 17.09.1991 року ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки по вул. Миру, 1 м. Верхньодніпровська для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 20 лютого 1962 року за реєстровим номером 487, на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради за № 37 від 13 лютого 1962 року, відведено земельну ділянку - ОСОБА_4, загальною площею 600 кв.м.

Станом на 20 лютого 1962 року цей документ був правовстановлюючим. З 1962 року перереєстрація домоволодіння по пров. Миру в м. Верхньодніпровську не проводилась. Тому дане домоволодіння залишається його власністю згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки по вул. Миру в м. Верхньодніпровську

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 10.07.1966 року позивач та ОСОБА_3, є чоловіком та дружиною.

Крім того відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААВ № 330647, виданого державним нотаріусом ОСОБА_1 державної нотаріальної контори він отримав у спадщину ? частину зазначеного домоволодіння після смерті його матері ОСОБА_5 0 25.11.1996 року.

З цього часу він є єдиним повноправним власником зазначеного домоволодіння. Так як ? його частина належала йому до укладення шлюбу, а ? частину він успадкував після смерті матері.

Його дружина ОСОБА_3 уклала договір довічного утримання із ОСОБА_6 17.09.1991 року в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області згідно з яким стала власником житлового будинку з господарськими спорудами і побутовими будівлями, які знаходяться за адресою:.с Дніпровокам'янка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що розташований на присадибній земельній ділянці розміром 3940 кв.м. Договір зареєстрований в реєстрі за № 2-2183. При цьому є запис заборони на відчуження вказаного житлового будинку. Заборона зареєстрована за № 100. В цьому договорі його дружина ОСОБА_3І,. вказала свою адресу в м. Верхньодніпровську пров. Миру , 1 Дніпропетровської області. При внесенні реєстрації заборони на відчуження будинку за договором довічного утримання ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою було помилково накладено заборону на відчуження належного йому будинку з господарськими спорудами.

В договорі є також запис відповідача від 12.04.2006 року, державного нотаріуса ОСОБА_1 нотаріальної контори ОСОБА_7, що заборону на відчуження знято на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року.

Також рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2002 року встановлювався факт належності йому в тому числі і свідоцтва про право спадщину на частину будинку та договору на забудову в зв'язку з невідповідністю запису його по батькові даним вказаним в його паспорті.

З Дніпропетровського обласного управління юстиції ним отримане повідомлення про те, що зняти заборону по договору довічного утримання від 17 вересня 1991 року по реєстру № 2-2183 з належного йому домоволодіння неможливо так яка в наряді договір довічного у тримання відсутній, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що позивачу згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки по вул. Миру, 1 м. Верхньодніпровська для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 20 лютого 1962 року за реєстровим номером 487, на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 міської ради за 3 37 від 13 лютого 1962 року, відведено земельну ділянку - ОСОБА_4, загальною площею 600 кв.м.. що підтверджується копією договору.

В подальшому в квітні 1963 року на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради № 128 від 25.03.1963 року співзабудовником даного домоволодіння разом з позивачем став ОСОБА_8, про що відображено в договорі.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААВ № 330647, виданого державним нотаріусом ОСОБА_1 державної нотаріальної контори позивач отримав у спадщину ? частину домоволодіння по пров. Муру, 1 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області після смерті його матері ОСОБА_5 0 25.11.1996 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 06.04.2018 року № 45 затверджено адресу житловому будинку, який належить ОСОБА_2 - пров. Муру,1 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області (попередня адреса: м. Верхньодніпровськ вул Миру, 1 Дніпропетровської області)

Таким чином судом встановлено, що позивач є власником домоволодіння. розташованого за адресою пров. Муру, 1 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області.

Також судом встановлено, що з 10.07.1966 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Дружина позивача 17.071991 року уклала договір довічного утримання з гр. ОСОБА_6, відповідно до умов якого стала власником житлового будинку з господарськими спорудами і побутовими будівлями, які знаходяться за адресою: с. Дніпровокам'янка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, що розташований на присадибній земельній ділянці розміром 3940 кв.м. Договір зареєстрований в реєстрі за № 2-2183. При цьому є запис заборони на від відчуження вказаного житлового будинку. заборона зареєстрована за № 100. Проте при реєстрації заборони відчуження за договором довічного утримання було помилково вказано, що вона накладається на домоволодіння позивача, розташоване за адресою: пров. Муру,1 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області так як за цією адресою зареєстрована дружина позивача ОСОБА_3, яка була стороною (набувачем0 за вищезазначеним договором довічного утримання.

Позивач намагався вирішити питання про зняття заборони відчуження в позасудовому порядку та звертався з цього приводу до Дніпропетровського обласного управління юстиції, проте отримав повідомлення про те, що зняти заборону відчуження по договору довічного утримання від 17 вересня 1991 року по реєстру № 2-2183 з належного йому домоволодіння неможливо так як в наряді відсутній примірник договору довічного утримання. Тобто в позасудовому порядку вирішити дане питання позивач не зміг.

Відповідно до ст. 41 Конституції України - право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своє власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України – право власності є непорушним. ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: пров. Муру,1 в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області на підставі зазначених вище документів та рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2002 року про встановлення факту належності позивачу ОСОБА_4, ряду документів в тому числі і свідоцтва про право спадщину на частину будинку та договору забудови в зв'язку з невідповідністю запису його по батькові даним вказаним в його паспорті, а саме: «Савелович» ат «Савкович»

Крім того судом встановлено, що відчужувач за довгором довічного утримання ОСОБА_6 померла, тому підстави для існування заборони відчуження як на домоволодіння, що належало ОСОБА_6, в с. Дніпровокам'янка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, так і на домоволодіння позивача , на яке заборона на відчуження була помилкова накладена, на даний час втратили свою значення.

В свою чергу наявність заборони відчуження на домоволодіння позивача порушує право власності позивача на належне йому домоволодіння, так як перешкоджає розпорядитись належним йому домоволодінням.

За даних обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Проте вирішуючи питання про обрання способу захисту порушених прав суд в вважає за можливе обрати способом захисту порушених прав не припинення заборони відчуження домоволодіння а її скасування. Так як саме такий спосіб захисту порушених прав у відповідності до ч. 2 ст. 5 ЦПК України є найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача та не викликатиме сумнівів та непорозумінь щодо дій, які необхідно здійснити у органів та осіб, якими буде виконуватись рішення суду.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. суд вважає за можливе покласти на позивача. Так як невідомо з вини якого нотаріуса була допущена відповідна технічна помилка щодо реєстрації обтяження на нерухоме майно.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор ОСОБА_1 районного управління юстиції та ОСОБА_3 про припинення заборони на відчуження нерухомого майна - задовольнити .

Скасувати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження № 4468189 від 08.02.2007 року у вигляді заборони на нерухоме майно № 100/91, архівний запис № 85866-67 від 15.10.2001 р. (Дніпропетровська обл.) на об'єкт обтяження: житловий будинок № 1 по пров. Миру в м. Верхньодніпровську Дніпропетровської області, яке зареєстроване ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою на підставі договору довічного утримання б/н від 17.09.1991 року ОСОБА_1 державної нотаріальної контори.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн., 80 коп., покласти на позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 м ОСОБА_1 Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30.10.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 30.10.2018 року

Оприлюднене 05.11.2018 року

Дана набрання законної сили: 30.11.2018 року