Рішення № 77596075, 30.10.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/302/16-ц

2/171/550/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря Жандарук В.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 07.04.2003 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір. Відповідно укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 5060,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 06.04.2004 року. Відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, станом на 23.11.2015 року має заборгованість в сумі 5713,51 доларів США, яка складається з наступного: 522,66 доларів США– заборгованість за кредитом; 781,17 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4409,68 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, що за курсом 23,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.11.2015 року складає 137009,97 грн., та витрати по справі.

26.04.2016 року судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

26.02.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, в якій посилається на те, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № 780 /VE-1/АП від 07.04.2003 року на отримання кредиту у розмірі 5060, 00 доларів США на термін до 06.04.2004 року. 26.05.2005 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового напису від 04.08.2004 року про стягнення з нього боргу в розмірі 26201, 28 грн. в зв’язку з оплатою боржником 30.04.2005 року 30300 грн., тобто його зобов’язання за кредитним договором були виконані у повному обсязі. Крім того, вказав, що 30.09.2008 року було винесено рішення про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07.04.2003 року. Просить переглянути та скасувати заочне рішення від 24.05.2016 року про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 780 /VE-1/АП від 07.04.2003 року.

Ухвалою суду від 26.04.2018 року заочне рішення у даній справі від 26.04.2016 року скасовано та призначено справу до розгляду.

11.07.2018 року позивач надав відповідь на заяву ОСОБА_2, в якій посилається на те, що 07.04.2003 року з ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 780 /VE-1/АП. Відповідно укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 5060,00 долар США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 06.04.2004 року, але відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав. ОСОБА_2 заперечує проти позову, посилається на те, що раніше було винесено рішення від 30.09.2008 року та на виконавче провадження 2004-2005 року, проте не надає до суду належних доказів., тому посилання відповідача є необґрунтованими та не мають прийматися до уваги. Також згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.34).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 07.04.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 780/VE-І/АП. Згідно п.4.2.3 укладеного договору відповідач зобов’язався надати банку грошові кошти для погашення заборгованості за цим договором, включаючи проценти за користування кредитним лімітом, до дати та в сумі, що передбачені графіком погашення кредитного ліміту (додаток № 1 до даного договору).

Згідно додатку № 1 до вказаного договору «Графік погашення кредитного ліміту» дата погашення кредитного ліміту – 06 квітня 2004 року.

Відповідно укладеного договору відповідач отримав кредитний ліміт в розмірі 5060,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості за договором від 07.04.2003 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.11.2015 року складає 5713,51 доларів США, яка складається з наступного: 522,66 доларів США– заборгованість за кредитом; 781,17 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 4409,68 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що заборгованість за кредитним договором вже стягнута з нього в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.08.2018 року судом було витребувано у позивача рішення суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 780/VE-І/АП від 07.04.2003 року за період з 2008 року по 2016 рік (а.с.86).

На виконання вищевказаної ухвали суду позивачем надано копію заочного рішення від 26.04.2016 року, що ухвалене у даній справі (а.с.90-91).

В зв’язку з невиконанням позивачем ухвали суду від 13.08.2018 року в повному обсязі судом витребувано копії рішень з архіву Апостолівського районного суду Дніпропетровської області (а.с.100).

Судом встановлено, що 30.09.2008 року Апостолівським районним судом постановлено рішення у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (справа № 2-41/2008), яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 9255 грн.10 коп., а також витрати по справі.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, позивач 28.12.06 року звернувся з позовними вимогами до відповідача, які були уточнені в ході судового розгляду, посилаючись на укладення 07.04.2003 року договору № 780/VE-І/АП про надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 5060 доларів США на термін 12 місяців. Позивач вказував, що станом на 25.09.08 року заборгованість за кредитом складає 522,66 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками – 725,89 доларів США, заборгованість з пені – 655,75 доларів США. Враховуючи курс долара США до гривні станом на 24.09.08 року 486,01 грн. за 100 доларів США, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9255 грн. 10 коп.

Зі вказаного рішення також встановлено, що 04.08.04 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на житловий будинок, належний відповідачу і розташований в м. Апостолове по вул. Мічуріна, 61, на суму заборгованості 26201 грн. 28 коп. Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису закінчено 26.05.05 року в зв’язку з оплатою боржником суми боргу 30.04.05 року (а.с.102-106). Вказане рішення набуло законної сили 30.09.2009 року.

Крім того, судом встановлено, що 30.10.2014 року Апостолівським районним судом ухвалено заочне рішення у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення (справа № 171/2487/13-ц), яким позовні вимоги задоволені та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 780/VE-І/АП від 07.04.2003 року в розмірі 4105,94 долари США, що за курсом 7.99 складає 32806,46 грн., звернуто стягнення на будинок, що розташований в м. Апостолове, вул. Мічуріна, 61, та належить ОСОБА_2 (а.с.111-113). Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на укладення з відповідачем 07.04.2003 року кредитного договору № 780/VE-І/АП та зазначав, що заборгованість в розмірі 4105,94 долари США складається з наступного: заборгованість за кредитом – 522,66 доларів США, заборгованість про процентам за користування кредитом – 781,17 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 2802,11 доларів США. Вказане рішення набуло законної сили 02.12.2014 року.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитного договору від 07 квітня 2003 року сторони погодили щомісячну сплату відсотків від суми позики, яку надано до 06 квітня 2004 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право позивача нараховувати проценти за договором позики, то після 06 квітня 2004 року позивач не міг нараховувати такі проценти.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14- 10цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідач процентів в розмірі 781,17 доларів США.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 522,66 доларів США та пені в сумі 4409,68 доларів США також задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що заборгованість з нього була стягнута на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_3 04.08.04 року, а також на підставі судових рішень від 30.09.2008 року та 30.10.2014 року. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Згідно п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265,268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Повне рішення складено 04 листопада 2018 року о 10 годині.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.А.Чумак