Постанова № 7759546, 17.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2009 р. Справа № 2а - 3790/09/1470

м. Миколаїв

12:19

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Бімс»

(вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

(вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

за участю представників:

від позивача: Смішко В.А., Колбешкін С.М.

від відповідача: Єленич О.В.

про скасування податкового повідомлення рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про донарахування 255454 гривень податку на прибуток 117431,9 гривень штрафу. Зазначені донарахування та штрафні санкції податковий орган застосував до позивача у звязку з тим, що він не погодився з віднесенням позивачем до валових витрат суми сплаченого на території Латвії податку PVN.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. Відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закону №334) до валових витрат підприємства відносяться будь-які витрати, за виключенням тих, які заборонено відносити до валових витрат п.п.5.3-5.7 ст.5 Закону №334. Заборони відносити до валових витрат латвійський податок PVN в цьому законі немає, а таким чином підприємство діяло правомірно.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано копію висновку судово-економічної експертизи від 30.06.09, відповідно до якої висновки податкової інспекції спростовані.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що відповідно до п.19.3. ст.19 Закону №334 не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань непрямі податки, сплачені в інших країнах.

Окрім цього, відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно (далі - Конвенція), її дія поширюється лише на податок на прибуток підприємств (в Україні), податок з доходів громадян (в Україні), податок на доходи підприємств (Латвія), податок з доходів фізичних осіб (Латвія), податок на майно (Латвія). На сплату PVN ця Конвенція не розповсюджується, а таким чином позивач необґрунтовано зменшив свої зобовязання в Україні у звязку зі сплатою податку у Латвії.

Відповідач вважав, що висновки судово-економічної експертизи враховані бути не можуть, оскільки експерт вийшов за межі своїх повноважень. Також, відповідач вважав, що питання про протиправність дій позивача вже встановлено постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.09 (арк.спр.24) про притягнення директора ПП «Бімс»до адміністративної відповідальності.

В свою чергу позивач повідомив, що постанову Центрального районного суду м. Миколаєва скасовано постановою апеляційного суду Миколаївській області, а провадження по справу закрито (арк.спр.150), а за таких обставин постанова, на яку посилався відповідач не можу бути преюдиціарним фактом.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Приватне підприємство «Бімс»зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності 07.08.02 державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

ПП «Бімс»займається ремонтом та будівництвом суден, які здійснюються робітниками позивача на території замовників. ПП «Бімс»здійснювалися роботи по будівництву суден на території України: ХВСП «Кілійський суднобудіно-судноремонтний завод», ВАТ «Українське дунайське пароплавство», ДП «Суднобудівний завод ім.61 Комунара», ВАТ «Херсонський суднобудівний завод», а також на території інших держав «Black Sea Maritime»(Норвегія), «Riga Ship Yard»(Латвія), «PBM Poludnie»(Польща).

Для здійснення цих господарських операцій, за вимогою латвійської сторони, ПП «Бімс» відкрило у м. Ризі своє постійне представництво. Постійне представництво ПП «Бімс»у Латвії не є юридичною особою, але з 17.03.06 знаходиться на обліку як платник усіх латвійських податків у Службі державних доходів Латвійської Республіки.

За період з 2006 по 2008 роки ПП «Бімс»в особі свого постійного представництва у Латвії, сплатив 1021815 гривень в якості податку PVN, який за 18% ставкою включається до вартості отриманих позивачем на території Латвії товарів та послуг (послуги з оренди офісу, послуги з ведення бухгалтерського обліку, послуги з виготовлення металоконструкцій корпуса судна, збірно зварювальні послуги з будівництв секції корпуса судна, придбання товарів, комплектуючих, спецодягу тощо).

Із зазначеної суми 1013645,58 гривень позивачем було включено за різні періоди 2006, 2007 та 2008 років до складу валових витрат, за рядком декларації 04.13 «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12».

Актом планової виїзної перевірки від 28.11.08 №5085/23-600/32143540 зазначені дії позивача кваліфіковані як порушення п.п.5.2.5, п.п.5.3.3, ст.5, ст.19 Закону №334, що мало наслідком заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 255454 гривень (арк.спр.67).

На підставі цього Акту 16.12.08 уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ухвалене податкове повідомлення-рішення №0001152301/0 про донарахування позивачу недоїмки з податку на прибуток у сумі 255454 гривні та штрафу на суму 117431,9 гривень (арк.спр.12).

Питання визначення валових витрат врегульоване статтею 5 Закону №334.

Відповідно до п. 5.1. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Тобто, законодавцем склад валових витрат визначений за формулою «всі витрати повязані з господарською діяльності, за виключенням встановлених в законі».

В пунктах 5.3-5.7 Закону №334 заборони на включення до валових витрат підприємства латвійського податку PVN не має.

Відповідно до п.п 5.3.3 Закону №334 до валових витрат не включається сума сплаченого податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Аналіз п.1.29 ст.1, ст.13 Закону №334 дає підстави дійти висновку, що під податком на додану вартість у п.п.5.3.3, мається на увазі український податок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість».

Окрім цього, відповідно до ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Таким чином, латвійський податок PVN неможливо ототожнювати з українським податком на додану вартість, навіть не дивлячись на їх схожість за економічною суттю, оскільки він не встановлений українським законодавством.

А за таких обставинах, в Законі №334 немає перешкод для включення суми сплаченого на території Латвії податку PVN до складу валових витрат підприємства.

Більш того, саме такою логікою керувався відповідач під час перевірки позивача в частині визначення валових доходів, оскільки включення позивачем до складу валових доходів сум отриманого PVN на території Латвії не визнано невірним відповідачем, та на відповідну суму не зменшені валові доходи позивача (арк.спр.34).

Щодо посилання відповідача на ст.19 Закону №334 та Конвенцію, то суд вважає, що зазначені норми взагалі не стосуються спірного питання, оскільки ст.19 Закону №334 та Конвенція регулюють питання зарахування податку сплаченого за кордоном у суму податку, необхідного до сплати в Україні. Тобто мова йде про підсумкові суми податків, а не про визначення їх арифметичних складових: валових витрат та валових доходів, податкового зобовязання та податкового кредиту. У такому випадку йшла б мова про зменшення податку на прибуток не на 255454 гривні, а на весь сплачений PVN 1013645,58 гривень. Але ж, позивач не зменшував підсумкову суму податку з прибутку в Україні на суму сплаченого ним PVN в Латвії, а лише врахував цю суму у валових витратах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому суд не приймав до уваги докази надані сторонами: постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.04.09, оскільки вона скасована постановою апеляційного суду, та висновок судово-економічної експертизи (арк.спр.130), оскільки відповідно до ст.81 КАС України, експертиза призначається для зясування обставин, які потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки та ремесла. У зазначеному висновку експерт досліджував правові питання, вирішував питання про застосування норми права у конкретних правовідносинах. Вирішення ж правових питань у спірних правовідносинах віднесено виключно до компетенції суду.

Судові витрати: сплату судового збору у сумі 1700 гривень необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача (арк.спр.2)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.12.08 №0001152301/0 про донарахування ПП «Бімс» 255454 гривень податку на прибуток та 117431,9 гривень штрафу.

3. Судові витрати: сплату судового збору - 1700 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Бімс» (код 32143540).

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 21.12.09

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

17 грудня 2009р. Справа № 2а 3790/09/1470

м. Миколаїв

12:19

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Бімс»

(вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

(вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

за участю представників:

від позивача: Смішко В.А., Колбешкін С.М.

від відповідача: Єленич О.В.

про скасування податкового повідомлення рішення

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 16.12.08 №0001152301/0 про донарахування ПП «Бімс»255454 гривень податку на прибуток та 117431,9 гривень штрафу.

3. Судові витрати: сплату судового збору - 1700 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Бімс»(код 32143540).

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко