Рішення № 77592422, 02.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року справа № 2340/3376/18

м. Черкаси

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Черкаське районне відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу та висновку,

встановив:

22 серпня 2018 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Карла Маркса, 59, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції у Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667), в якому позивач просить:

1) визнати протиправним та скасувати Висновок службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_2 б/н від 17.07.2018;

2) визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції Головного управління Національної поліції” від 13.07.2018 №1888.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем необґрунтовано застосовано до позивача такий вид дисциплінарної відповідальності як сувора догана, без врахування стажу роботи на посаді, тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.10.2018 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірні рішення прийняті за наслідками службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 18, п. 1-4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1377, п. 1 ч. 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111, ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, п.п. 1, 3 ч. 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, що виразилось у неповідомленні чергової частини інформації про злочин.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_2 з 10.02.2018 проходить службу в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Наказом №1534 від 18.06.2018 “Про призначення та проведення службового розслідування” призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди 15.06.2018 за участю оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_2, унаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження.

За результатами службового розслідування складено висновок від 18.08.2018.

На підставі висновку службового розслідування 13.07.2018 винесено наказ № 1888 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП”, згідно з п.4 якого за порушення вимог ч. 1 ст. 18, п. 1-4 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію”, п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1377, п. 1 ч. 1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 №111, ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС, п.п. 1, 3 ч. 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, оперуповноваженому сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП капітану поліції ОСОБА_2 оголошено сувору догану.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що до набрання чинності Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції” на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України”, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” від 22.02.2006 № 3460-IV (далі – Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок – невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до пунктів 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 №1377 затверджено Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі – Інструкція №1377), яка встановлює порядок ведення єдиного обліку органами Національної поліції України, у тому числі їх структурними підрозділами (управліннями, відділами, відділеннями) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також порядок здійснення контролю за його дотриманням.

Згідно з вимогами п. 1 розділу II вимог Інструкції № 1377 прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснюється цілодобово і невідкладно тим органом поліції, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, або слідчим, або іншою посадовою особою органу поліції, якою самостійно виявлено з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Облік таких заяв та повідомлень проводиться уповноваженими працівниками чергових частин органів поліції, працівниками інших структурних підрозділів цих органів, яких призначено підмінними черговими в установленому порядку, оператором телефонної лінії "102" або іншою посадовою особою.

П.5 розділу ІІ Інструкції №1377 встановлено, що посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Пунктом 3.2. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 №940 (далі – Інструкція №940), встановлені основні обов'язки працівників міліції щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події.

Зокрема відповідно до підп.3.2.3., 3.2.9. п. 3.2. Інструкції №940 працівники міліції зобов’язані виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Судом встановлено, що 14.06.2018 до Черкаського РВ надійшло повідомлення гр. ОСОБА_3, що його домоволодіння проникли невідомі особи.

Вказане повідомлення зареєстроване у журналі ЄО за №3883, а на місце події направлено групу швидкого реагування у складі інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП капрала поліції ОСОБА_5

Перебуваючи на місці події вказані особи виявили посів зелених рослин, зовні схожі на коноплю, про що 15.06.2018 повідомили начальника сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_6

З метою перевірки вказаної інформації 15.06.2018 ОСОБА_6 надав позивачу та оперуповноваженому сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП лейтенанту поліції ОСОБА_7 доручення виїхати за місцем проживання ОСОБА_3

Натомість, рухаючись за дорученням ОСОБА_6 на службовому автомобілі ВАЗ 2108 близько 14 год. 30 хв. по вул. Надпільній в м. Черкаси потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля Volkswagen Golf, внаслідок якої отримав тілесні ушкодження.

Для вирішення спору суд врахував, що незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів підпадає під ознаки злочину, покарання за який передбачено ст.307 Кримінального кодексу України.

До наркотичних засобів відповідно до вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» відносять речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

При цьому, рослини роду коноплі (Cannabis) відносяться до списку №3 рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 6 травня 2000 року №770.

Отже, вирощування ОСОБА_3 рослин роду коноплі підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 Кримінального кодексу України.

Тому, отримавши інформацію про можливе вчинення ОСОБА_3 злочину, шляхом вирощування наркотичних засобів, позивач не виконав визначеного п. 5 Інструкції № 1377 обов’язку про негайне повідомлення про це чергової частини ОСОБА_1

Згідно з вимогами п.17 розділу III вимог Інструкції № 1377, прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем допущені порушення вимог пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції №1377 та підп.3.2.3., 3.2.9. п. 3.2. Інструкції №940 в частині не повідомлення та не реєстрації виявленого факту вчинення кримінального правопорушення, чим допущено порушення службової дисципліни.

Суд також врахував, що за вище встановлене порушення спірним наказом №1888 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП”, притягнуто до відповідальності інших поліцейських ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП в Черкаській області, а саме: інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 (попереджено про повну посадову невідповідність), поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП капрала поліції ОСОБА_5 (попереджено про повну посадову невідповідність), оперуповноваженого сектора кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_8 (оголошено сувору догану), начальника сектору кримінальної поліції ОСОБА_1 районного відділення поліції ОСОБА_1 відділу поліції ГУНП майора поліції ОСОБА_9 (оголошено сувору догану).

Оскільки службовою дисципліною відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту визнається дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України та інших актів, що регламентують діяльність поліції, суд розцінює прогул позивача у період з 22.05.2017 до 25.05.2017, як порушення вимог ч.2 ст.91 Закону №580-VIII та вищевказаного наказу ГУНП в Черкаській області, та, як наслідок порушення службової дисципліни.

Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України, тощо.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

У свою чергу, Позивачем було проігноровано вимоги вказаних актів, що призвело до вчинення ним дисциплінарного проступку, що полягає не вчинення передбачених законодавчими актами дій під час виявлення кримінального правопорушення. Такі обставини підтверджуються висновками служивого розслідування, що не спростовані Позивачем.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Як встановив суд, оскаржуваними позивачем наказами його притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком.

Позивач прийняв Присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред’являються до працівників поліції при проходженні служби і яких він повинен дотримуватися; за порушення вимог Закону №580-VIII, несе дисциплінарну відповідальність згідно Дисциплінарного статуту.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 2.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі – Інструкція) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час судового розгляду фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними, та не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у п.58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволені позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко