Рішення № 77592418, 01.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року справа № 2340/3587/18 01.11.2018

м. Черкаси

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

10 вересня 2018 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (20700, Черкаська область, м. Сміла, пров. Ростовський, 41, ІПН НОМЕР_1) до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул.. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 08592537), в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у строки встановлені Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою КМУ від 21.10.2015 №850;

2) зобов’язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в сумі 336800 грн, у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності;

3) стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у строки встановлені Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою КМУ від 21.10.2015 №850 суперечить чинному законодавству.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.10.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що відповідно до п. 10 Порядку №850, грошова допомога виплачується в порядку Черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Також відповідач зазначив, що він не є розпорядником коштів першого рівня та фінансується Міністерством внутрішніх справ України, а отже як тільки з МВС України надійдуть кошти на виплату одноразової грошової допомоги позивачу з ним буде проведено розрахунок.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що медико-соціальною експертною комісією 22.09.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново через захворювання, яке пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією довідки до акта огляду Серії 12 ААА №871371.

На підставі звернення позивача, ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області 27 грудня 2017 року складено висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та направлено його до Міністерства внутрішніх справ України.

Міністерством внутрішніх справ України 29 січня 2018 року затверджено вищевказаний висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ “Про міліцію” в розмірі 336800 грн.

На заяву позивача щодо виплати йому грошової допомоги в разі встановлення інвалідності, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області листом від 07.07.2018 №Н-586 повідомило, що виплата одноразової грошової допомоги буде проведена після надходження на його ім’я коштів від МВС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про Національну поліцію України” за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Такий порядок визначався частиною 6 статті 23 Закону України “Про міліцію”, якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Цей Порядок та умови визначав механізм призначення і виплати ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку №850).

Відповідно до п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови

Із матеріалів справи судом встановлено, що ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області 27 грудня 2017 року складено, а 29 січня 2018 року Міністерство внутрішніх справ України затверджено висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 336800 грн.

Відповідно до п. 10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області не є розпорядником коштів першого рівня та фінансується МВС України. Після надходження до них коштів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з відразу буде здійснено розрахунок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що затримка виплати одноразової грошової допомоги позивачу відбувається за обгрунтованих причин і не з вини відповідача, який не є розпорядником коштів І рівня.

Відповідачем вжито всі заходи, які передбачені порядком №850, а тому пасивна поведінка, тобто бездіяльність відповідача відсутня. Таким чином в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з приписами частини 4 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, згідно з абзацом 2 вказаної правової норми, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині зобов’язання Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 08592537) виплатити ОСОБА_1 (20700, Черкаська область, м. Сміла, пров. Ростовський, 41, ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в сумі 336800 грн, у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності в порядку черговості.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд, керуючись ч. 3 статті 2 КАСУ, зобов’язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. позивач надав договір-доручення №11/18 про надання правової допомоги від 25.06.2018 та розрахунок витрат за надану правову допомогу від 10.09.2018, квитанцію про сплату 3000 грн за надання правової допомоги від 25.06.2018 №3081001 та в сумі 2000 грн від 10.09.2018 №0.0.1128803482.1.

Вказані докази суд вважає неналежними та недопустимими з огляду на таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому ст. 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно позиції Верхового Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції КАС України та запровадженням положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України.

Позивач не надав суду доказів того, що адвокатом ОСОБА_2 належним чином ведеться Книга обліку доходів та витрат, а кошти в сумі 5000,00 грн відображені в Книзі, тобто оприбутковані.

Враховуючи те, що наданими суду документами витрати на правничу допомогу позивач не підтвердив, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 08592537) виплатити ОСОБА_1 (20700, Черкаська область, м. Сміла, пров. Ростовський, 41, ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в сумі 336800 грн, у зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності в порядку черговості, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко