Рішення № 77591866, 05.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4033/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська,12, м. Одеса, 65014), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 превентивної діяльності ГУНП в Одеській області (вул. Єврейська,12, м. Одеса, 65014) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с.65-72) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУНП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 превентивної діяльності ГУНП в Одеській області (далі ОСОБА_2 превентивної діяльності ГУНП ), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в продовженні терміну дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509 та зобов’язати продовжити йому термін дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509.

Позивач зазначив, що він 02.07.2018 року звернувся до ОСОБА_2 превентивної діяльності ГУНП із заявою та відповідними документами, які необхідні для продовження терміну дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509.

Листом від 10.07.2018 року за №3/5402 йому відмовлено в продовженні терміну дії дозволу №3544. У листі зазначено, що відповідно до наказу МВС України від 13.06.2000року №379/ДСК, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.10.2000р. за №696/4917 (далі наказ МВС №379/ДСК), встановлено перелік громадян, які мають право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, але він не підпадає під жодну категорію.

Позивач вважає, що вказана відмову в продовженні терміну дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509 грубо порушує його права, як судді у відставці.

До переліку громадян, які мають право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії згідно з наказу МВС №379/ДСК, відносяться працівники суду. При цьому працівниками суду є суддя, помічник судді, секретар, секретар судового засідання, судовий розпорядник та інші.

В 1997 році він був призначений на посаду судді. За час перебування на посаді судді мною було розглянуто та прийнято судові рішення не тільки по господарським та цивільним справам, а також і по кримінальним справам.

У період перебування на посаді судді, він отримав дозвіл на придбання та право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509. В зв’язку з чим, він придбав за власні кошти в збройному магазині пристрій травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509.

Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 12.11.2015р. за №788-УІІІ його звільнено з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України.

Згідно ч.5 ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ від 02.06.2016, за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Позивач вважає, що він, як суддя у відставці, має такі ж самі права як і суддя який здійснює правосуддя, зокрема, право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії. Відповідачем грубо порушені конституційні права та обмежено його конституційні гарантії незалежності, у зв’язку з чим дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать як нормам Конституції України, так і нормам спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів» та суттєво звужують зміст і обсяг прав судді, які він мав. Задля забезпечення незалежності та недоторканості судді на законодавчому рівні передбачений особливий порядок захисту суддів та членів їх сімей, який з огляду на положення ч.5 ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розповсюджує свою дії на суддів у відставці.

Згідно зі ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується недоторканністю та імунітетом судді. Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» відповідно до законодавства України працівники суду, правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів і усних вимог, що добровільно не виконуються, для захисту власної безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна.

З урахуванням викладеного позивач стверджує, що він як суддя у відставці має законні та правомірні очікування на збереження обсягу та змісту прав та гарантій судді, задекларованих державою та які знайшли своє відображення у відповідних правових нормах, зокрема і щодо права на зберігання та носіння пристрою травматичної дії задля захисту власної безпеки, безпеки близьких родичів та майна.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.01.2012р. зазначено, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначив, що п. 14 ч.1 ст. 92 Конституції України встановлено, що статус суддів визначається виключно законами України. Частиною 1 ст. 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Статус судді та його складові елементи, зокрема право на державний захист, який включає в себе право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, є не особистим привілеєм, а є засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і захисту суддів у відставці як гарантія верховенства права та незалежності суддів.

Позивач зазначив, що аналогічним чином це питання регулюється та вирішується і положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року, міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, п. 54 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) та іншими міжнародними документами. ,

Також позивач вважає, що відмова відповідача у продовженні терміну дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ» з огляду на придбання вказаного пристрою травматичної дії за власні кошти з урахуванням специфічності об’єкту права власності, який потребує відповідного дозволу відповідача, порушує його право на мирне володіння своїм майном, яке декларується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.

Адміністративний позов ОСОБА_1 надійшов до суду 10.08.2018 року (а.с.7-13).

Ухвалою суду від 13.08.2018 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 27.08.2018 року продовжений строк на усунення недоліків позову (а.с.28-29,57-59).

Ухвалою суду від 06.09.2018 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.2-5).

Відповідач надав до суду відзив на позов (а.с. 91-94), в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення про відмову у продовженні дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії прийнято на підставі вимог наказу МВС № 379ДСК, в якому вказано перелік осіб, які мають відповідний статус та мають право на придбання, зберігання, носіння пристрою. Кожен такій статус у цьому наказі визначається Законами України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» зазначено: «Відповідно до цього Закону захисту. Підлягають, зокрема, судді та працівники апаратів судів, , які беруть безпосередню участь відповідно у розгляді справ у судах, кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення. У зв’язку з тим, що у вказаному Законі не зазначено про надання права придбавати, зберігати та носити пристрої суддям у відставці, та в загалі суддя у відставці не може розглядати справи у судах, у відповідності до Інструкції № 622, управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області діяло в межах повноважень не порушуючи права позивача.

Представник відповідача зазначив, що Законом України «Про Національну поліцію» визначаються правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону до повноважень поліції відноситься здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, щодо перевірки дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ. Зі змісту приписів п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.10.1992 № 576, слідує, що видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється, зокрема на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС.

На виконання вищевказаного Положення, наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 затверджено Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (далі - Інструкція № 622).

Повноваження з видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї покладено на органи Національної поліції, які на теперішній час застосовують норми Інструкції № 622.

Відповідно до п. 5.1 глави 5 розділу І Інструкції № 622, у другому абзаці вказано «Органи поліції не мають права видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі:», а в останньому абзаці зазначено «відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв».

У зв’язку з тим, що у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» не зазначено про надання права придбавати, зберігати та носити пристрої суддям у відставці, та в загалі суддя у відставці не може розглядати справи у судах, у відповідності до Інструкції № 622, управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області діяло в межах повноважень не порушуючи права позивача.

Представник третьої особи надав пояснення до суду (а.с.97-101), в яких підтримав позицію відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з посиланням на доводи викладені представником відповідача.

Позивач надав відповідь на відзив та пояснення третьої особи (а.с.102-105), в якій зауважив, що не можливо погодитись з посиланням відповідача та третьої особи як на підставу обґрунтованості відмови відмову у продовженні дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії на те, що Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», не включені в перелік осіб, які відповідно до цього Закону підлягають захисту судді у відставці.

Згідно з ч.5 ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку. Отже з правового аналізу положень ч.5 ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що суддя у відставці має право на такі ж самі гарантії своєї недоторканості, як і до виходу у відставку, у тому числі гарантії, які закріплені Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Враховуючи, що його було звільнено з посади судді у відставку постановою Верховної ОСОБА_3 України від 12.11.2015р. за №788-УІІІ, він як суддя у відставці має на даний час право на забезпечення гарантій недоторканості, які були законодавчо встановлені станом на 12.11.2015р.

Також позивач вважає, що не заслуговують на увагу посилання відповідача та третьої особи на положення наказу МВС України від 29.03.2016р. №223 «Про затвердження Інструкції про умови та порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів поліцейськими, особами, звільненими зі служби поліції, а також колишніми працівниками міліції» при дослідженні права суддів у відставці на придбання, зберігання та носіння пристрою, оскільки не регулюють питання щодо права суддів на зберігання та носіння пристрою травматичної дії.

Позивач зазначив, що відмова відповідача у продовженні терміну дії дозволу на право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, оформлена листом від 10.07.2018р. №3/5402, ґрунтується на положеннях наказу МВС України від 13.06.2000року№379/ДСК, тобто внутрішнього документу відповідача, а не на положеннях законодавства України.

Крім того, працівниками суду є суддя, помічник судді, секретар, секретар судового засідання, судовий розпорядник, співробітники канцелярії суду і т.д. Отже посилання відповідача та третьої особи на те, що суддя у відставці не має права на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, оскільки не здійснює розгляд справ у судах, є помилковими, адже інші працівники суду (помічник судді, секретар, секретар судового засідання, судовий розпорядник, співробітники канцелярії) також не розглядають справи у судах, але відповідно до наказу МВС України від 13.06.2000р. №379/ДСК мають право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в 1997 році був призначений на посаду судді. Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 12.11.2015р. за №788-УІІІ його звільнено з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України.

У період перебування на посаді судді, позивач 08.10.2015 року отримав дозвіл №3544 на зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509, строком дії до 06.07.2018 року. Пристрій травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509 він придбав за власні кошти в збройному магазині (а.с.17).

02.07.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 превентивної діяльності ГУНП із заявою та відповідними документами, які необхідні для продовження терміну дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509 (а.с.14).

Листом від 10.07.2018 року за №3/5402 позивача про неможливість продовження терміну дії дозволу №3544, так як на теперішний час позивач не підпадає під жодну з категорій осіб, які мають право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, відповідно до наказу МВС України від 13.06.2000 року №379/ДСК (а.с.15).

Позивач вважаючи порушеним його право, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами стосуються виникнення права позивача на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, отримання відповідного дозволу, продовження його дії.

Питання надання такого дозволу регламентовані наказом МВС №379ДСК, тобто наказом для службового користування. Представник відповідача зазначив, що в наказі наявний перелік осіб, які мають право на придбання, зберігання, насіння зброї, у тому числі пристрою травматичної дії, визначений на підставі Законів України, зокрема, Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Статтею 1 цього Закону встановлено його завдання, а саме Закон встановлює систему особливих заходів державного захисту суддів Конституційного Суду України, суддів та працівників апаратів судів, працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб.

Статтею 2 визначено, що відповідно до цього Закону захисту підлягають, зокрема, судді та працівники апаратів судів, які беруть безпосередню участь відповідно у розгляді справ у судах, кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Статтею 3 Закону встановлені права працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів щодо заходів державного захисту. Відповідно до законодавства України працівники суду і правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право, зокрема, застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів і усних вимог, що добровільно не виконуються, для захисту особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна.

Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.10.1992 №576 затверджене Положення про дозвільну систему, якою встановлено, що видача дозволів здійснюється у порядку, визначеному МВС.

Наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 затверджена Інструкція №622, яка визначає перелік документів, порядок видачи дозволів, строки їх дії.

Відповідачем не заперечується, що позивач отримав дозвіл №3544 на зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509, строком дії до 06.07.2018 року у відповідності до норм законодавства, тобто як суддя він мав право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії.

Підставою для відмови у продовженні дії дозволу є єдина підстава, що позивач є суддею у відставці, не здійснює правосуддя, а тому втратив вказане право.

Проте суд вважає вказану позицію відповідача неспроможною, а доводи позивача наведені в позові щодо його статусу як судді та збереження його прав при виході у відставку є обґрунтованими.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Відповідно до ст.126 Конституції незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Згідно зі ст.6 Закону здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.

Статус судді визначений ст.52 Закону, відповідно до якої суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Згідно зі ст.116 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст.137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Згідно зі ст.140 Закону судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Служба судової охорони, органи правопорядку зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім’ї, збереження їхнього майна, якщо від судді надійде відповідна заява.

Таким чином, судова влада в України здійснюється суддями, незалежність і недоторканність яких гарантуються Конституцією і законами України.

Особливістю статусу судді є те, що вказаний статус – звання судді зберігається за суддею при виході його у відставку. Разом зі збереженням вказаного статусу за суддею зберігаються гарантії його недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Посилання представника відповідача на те, що суддя у відставці не може розглядати справ у судді, а тому він не підпадає під перелік осіб, визначених у ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» суд не приймає до уваги, оскільки Законом не визначено будь-яких термінів щодо участі безпосередньо судді у розгляді справ.

В Україні не прийнятий Закон про зброю (наявні лише його проекти), якій би чітко визначав питання прав громадян на зберігання та носіння зброї, її видів та обігу, придбання та порядку надання відповідних дозволів.

Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України («Верховенство права») забороняється відмова в розгляді і вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Невід’ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності, проявом якого є вимоги чіткості, зрозумілості та однозначності правової норми, та відповідно має на меті забезпечення адаптації поведінки індивіда до нормативних умов правової дійсності, впевненості особи у своєму правовому становищі та захист її від свавільного втручання з боку держави.

Впевненість позивача у своєму правовому становищі з огляду на спірні правовідносини полягала у тому, що він у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зберігав після виходу у відставку свій статус судді та незалежність і недоторканність, які гарантуються Конституцією і законами України, та відповідно право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509, дозвіл на що йому був виданий 08.10.2015 року, строком дії до 06.07.2018 року. При цьому після виходу його відставку згідно з постановою Верховної ОСОБА_3 України від 12.11.2015р. за №788-УІІІ, відповідачем питання про втрату ним зазначеного права не ставилось, тобто біля трьох років він на підставі вказаного дозволу як суддя у відставці мав право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська,12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 40108740), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 превентивної діяльності ГУНП в Одеській області (вул. Єврейська,12, м. Одеса, 65014) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 10.07.2018 року за №3/5402, в продовженні ОСОБА_1 терміну дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Одеській області продовжити ОСОБА_1 термін дії дозволу №3544 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «ПМ-РФ», калібр 9 мм, №ВІ 019509.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.