Рішення № 77591834, 02.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 р. № 400/2571/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 до відповідачів:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Лягіна, 2, м. Миколаїв, 54001 про:скасування постанови від 04.10.2018р. ВП № 56477929,

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – Управління або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 04.10.2018 ВП № 56477929) про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Відповідачами у позові Управління визначило відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі – Відділ або відповідач 1) та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі – УДВС або відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог Управління вказало, що державний виконавець не перевірив виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду віл 11.04.2018 у справі № 814/666/18 (надалі – Рішення суду); не взяв до уваги те, що нарахована сума є доплатою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі – Постанова № 103), а не заборгованістю за рішенням суду. Як зазначено у позові, 05.04.2018 Управління, відповідно до Постанови № 103, здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1, в результаті чого її розмір склав 4 454,73 грн. В той же час, в результаті перерахунку, що був здійснений на виконання Рішення суду, розмір пенсії ОСОБА_1 склав 4 397,53 грн. Оскільки, за твердженнями позивача, виконання Рішення суду не призвело до збільшення розміру пенсії ОСОБА_1, а Рішенням суду не було визначено суму заборгованості, Управління вважає, що Рішення суду було виконано в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 21-27) Відділ вказав, що Управління не виконало Рішення суду, що стало підставою для застосування штрафу, передбаченого статтею 75 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі – Закон № 1404). На думку відповідача 1, за виконавчим листом Управління має здійснити перерахунок та виплату за вказаним перерахунком у повному обсязі, оскільки зміст судового рішення по адміністративній справі як раз і полягає у повному відновленні прав стягувача на здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 без будь-яких обмежень, тобто зобов’язання виплати суми перерахунку у повному обсязі здійснюється боржником не у добровільному порядку за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі – Постанова № 103), а у примусовому порядку на виконання судового рішення. Як зазначив Відділ у відзиві, Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань є безпідставними.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

На підставі частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Рішення суду (арк. спр. 7-9), Управління було зобов’язано «… провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016 року ОСОБА_1 … згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015 року, ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», згідно наданої довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області від 02.05.2017 …».

На підставі Рішення суду 21.05.2018 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист (арк. спр. 24).

Постановою від 24.05.2018 посадова особа Відділу відкрила виконавче провадження ВП № 56477929 з виконання виконавчого листа та встановила боржнику (Управлінню) строк для виконання Рішення суду – 10 робочих днів (арк. спр. 25-26).

Листом від 08.06.2018 № 4294/08 (арк. спр. 27) Управління повідомило Відділ про повне фактичне виконання Рішення суду, що є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Постановою від 04.10.2018 (надалі – Постанова, арк. спр. 6) посадова особа Відділу, з посиланням на статті 63, 75 Закону № 1404, наклала на Управління штраф на користь держави в сумі 5 100 грн. (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), зобов’язала Управління виконати Рішення суду протягом 10 робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Як вказано у Постанові, «…11.06.2018 року за вих. 4294/08 від … 08.06.2018 року на адресу відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому зазначено про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №814/666/18 в добровільному порядку. Однак жодного документального підтвердження виконання вищезазначеного рішення суду як в частині здійснення перерахунку пенсії, так і в частині здійснення її виплати на адресу відділу, не надано. Враховуючи відсутність доказів про виконання зазначеного рішення в повному обсязі, посилання Головного управління Пенсійного фонду у Миколаївській області на повне фактичне виконання рішення суду у листі за вих. 4294/08 від 08.06.2018 року, є безпідставним …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та міститься попередження про кримінальну відповідальність.

Розмір штрафу визначений частиною першою статті 75 Закону № 1404.

Позивач визнав, що у встановлений виконавцем строк виплату ОСОБА_1 перерахованої, відповідно до Рішення суду, пенсії не здійснив.

Згідно зі статтею 1291 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає виконанню. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вказано у частині четвертій статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом є зокрема Закон № 1404.

Постанова № 103 не регулює порядок виконання судових рішень, та її норми в жодному випадку не є підставою для звільнення суб’єкта владних повноважень від виконання обов’язків, що покладені на нього таким рішенням.

Позивач не довів, що він надав посадовій особі Відділу належні докази на підтвердження виконання Рішення суду. До листа від 08.06.2018 № 4294/08 була додана копія листа Управління від 10.05.2018 № 2253/03, адресованого ОСОБА_1 (арк. спр. 28), але цей лист не доводить виконання боржником у виконавчому провадженні Рішення суду.

До того ж, якщо, на думку Управління, Рішення суду було ним виконано у добровільному порядку, воно мало можливість оскаржити бездіяльність державного виконавця, що полягає у неприйнятті постанови про закінчення виконавчого провадження.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що посадова особа Відділу не допустила порушень Закону № 1404, тому підстави для скасування Постанови відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 205, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (УДВС) від 04.10.2018 ВП № 56477929 про накладення штрафу відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна