Рішення № 77591734, 01.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2927/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 44802 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) 06.07.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – ГУНП у Львівській області, відповідач) з вимогою стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39300 грн.

Ухвалою від 11.07.2018 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у цій справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог. 17.08.2018 позивач подав заяву від 15.08.2018 про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44802 гривні. До цієї заяви позивач подав ухвалу Галицького районного суду м. Львова № 461/7549/17 від 03.11.2017, відповідно до якої ОСОБА_1 було відсторонено від посади дільничного офіцера поліції превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області строком на два місяці та довідку про доходи від 15.08.2018 № 336 за червень – листопад 2017 року. У зв’язку із поданими документами та з метою подання відповідачем відзиву на заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог, заслуховування думки учасників справи та дослідження обставин, викладених учасниками справи в заявах по суті справи суд ухвалою від 17.08.2018 вирішив розглянути цю справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 30-31).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що незважаючи на поновлення позивача на роботі, відповідач не здійснив виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2017 по 17.05.2018. Враховуючи, що позивача фактично поновлено на роботі 08.06.2018 шляхом видання відповідачем наказу, період з 18.05.2018 по 07.06.2018 є затримкою виконання рішення суду у справі № 813/5011/17 від 17.05.2018 та повинні бути оплачені в розмірі середнього заробітку за цей період. При цьому позивач зазначає, що перед звільненням в жовтні 2017 він отримав 8122,22 грн., в листопаді 2017 – 4902,50 грн. Вважає, що для розрахунку обчислення середньомісячної заробітної плати суму листопад 2017 року не потрібно враховувати, оскільки в листопаді проводилось службове розслідування, позивач був відсторонений від посади та не отримував повного грошового забезпечення, що включає посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідач, ГУНП у Львівській області, відзиву на позов не подав, доводів ОСОБА_1 не спростував, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Відповідач участі представника в судовому засіданні з невідомих суду причин не забезпечив. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд на підставі частини четвертої статті 159 КАС України кваліфікує неподання відповідачем (який є суб’єктом владних повноважень) відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Суд заслухав пояснення позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції.

03.11.2017 ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді №461/7549/17 відсторонений від посади дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області.

Наказом ГУНП у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Залізничного ВП ГУНП у Львівський області» на дільничного офіцера поліції відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 18.12.2017 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

ОСОБА_1 оскаржив згадані накази в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у справі №813/5011/17 позов ОСОБА_1 задоволено повністю (а.с. 9-15), суд:

- визнав протиправним та скасував наказ ГУНП у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнав протиправним та скасував наказ ГУНП у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновив ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017 звернено до негайного виконання, про що суд 17.05.2018 видав виконавчий лист (а.с. 19).

Судове рішення набрало законної сили 25.06.2018.

08.06.2018 наказом ГУНП у Львівській області № 379 о/с «Про поновлення» поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017 (а.с. 18).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП).

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

На виконання статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови КМ України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» прийнятий наказ № 260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання». Цим наказом затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (надалі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Отже, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів.

Розділ III Порядку № 260 визначає окремі питання виплати грошового забезпечення поліцейським.

Згідно з пункту 5 цього розділу за поліцейським, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади) у зв'язку з проведенням щодо нього службового розслідування в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України, прийняттям відповідною місцевою радою резолюції недовіри, здійсненням щодо нього кримінального провадження, зберігаються всі види грошового забезпечення, які були йому встановлені до відсторонення, крім премії. Аналогічні норми містить частина п’ята статті 70 Закону № 580-VIII.

Згідно з пунктом 6 цього розділу поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з приписами частини другої статті 371 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Пункт 3 частини першої статті 371 КАС України визначає, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (пункт 34).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 N 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

17.05.2018 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 813/5011/17, згідно з яким визнав протиправним та скасував наказ ГУНП у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Суд поновив ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017.

В рішенні суду не вирішено питання про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач пояснив суду, що після поновлення на посаді роботодавець не нарахував та не виплатив грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; нарахування та виплата грошового забезпечення розпочато з 08.06.2018 – дати прийняття наказу № 379 о/с «Про поновлення».

Відповідно до наданої ГУ НП у Львівській області довідки про доходи від 15.08.2018 № 336 встановлено, що розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 перед звільненням за жовтень 2017 року становив 8122,22 грн., за листопад 2017 року – 4902,50 грн., усього – 13024,72 грн.; при ділення цієї суми на 61 календарний день середньоденне грошове забезпечення за календарний день становить 213,52 грн. (а.с. 17).

Період вимушеного прогулу позивача обраховується починаючи з першого дня після звільнення до прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді (19.12.2017 по 17.05.2018) та становить 150 календарних днів. Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 32028 грн. (150*213,52).

Суд не бере до уваги твердження позивача, що при обчисленні середньомісячної заробітної плати не потрібно враховувати суму заробітку за листопад 2017 року, оскільки в цей період у зв’язку із проведенням службового розслідування ОСОБА_1 був позбавлений повного грошового забезпечення. Суд встановив, що зменшення суми грошового забезпечення за листопад 2017 року зумовлене не фактом проведення щодо ОСОБА_1 службового розслідування, а рішенням слідчого судді про відсторонення від посади, прийнятим в межах кримінального провадження. Отже, ОСОБА_1 в листопаді 2017 року був відсторонений від посади судом та не отримував премії; це рішення суду не скасоване та не має стосунку до дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 та питання законності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби. Водночас Порядок № 100 визначає порядок обчислення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу працівника виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. При цьому Порядок №100 не передбачає можливості обрання інших місяців для визначення середнього заробітку за обставин цієї справи, тому суд не встановив підстав для обрахунку середнього заробітку з урахуванням іншого розрахункового періоду.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду № 813/5011/17 від 17.05.2018 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області суд допустив до негайного виконання, про що суд 17.05.2018 видав виконавчий лист (а.с. 19). Фактично рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано 08.06.2018, що підтверджується копією наказу «Про поновлення» №379 о/с від 08.06.2018. Отже, період з 18.05.2018 по 07.06.2018 є періодом затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Відтак, роботодавець повинен виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 18.05.2017 по 07.06.2018 включно (21 календарний день), що складає 4483,92 грн. (21*213,52).

З огляду на все викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримку виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню, в сумі 36511,92 грн. (32028 грн. + 4483,92 грн.).

Оскільки при виплаті заборгованих сум з них належить утримати передбачені законодавством податки, збори та інші обов’язкові платежі, суд на підставі пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України встановлює порядок виконання судового рішення.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

задовольнити адміністративний позов частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3, ідентифікаційний код 40108833) на користь ОСОБА_1 (79032, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 32028 (тридцять дві тисячі двадцять вісім гривень) гривень за період з 19.12.2017 по 17.05.2018 та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 4483 (чотири тисячі чотириста вісімдесят три) гривні 92 коп. за період з 18.05.2018 по 07.06.2018.

В задоволенні інших позовних вимог (в частині стягнення 8290,08 грн.) – відмовити.

Встановити такий порядок виконання рішення суду щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду:

- при виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення на підставі цього рішення суду роботодавцеві слід утримати з цих сум та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2018.

Суддя Москаль Р.М.