Рішення № 77591649, 05.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2853/18

Суддя Луганський окружний адміністративний суд Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання незаконним рішення, зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА) з такими позовними вимогами:

1) визнати незаконним рішення начальника УСЗН Станично-Луганської РДА від 05.07.2018 № 18 щодо відмови позивачу у видачі довідки тимчасово переміщеної особи та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

2) зобов'язати УСЗН Станично-Луганської РДА видати довідки тимчасово переміщеної особи позивачу та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

3) зобов'язати УСЗН Станично-Луганської РДА призначити позивачу державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 20-21).

На виконання вимог ухвали суду представником позивача 08 жовтня 2018 року на офіційну електронну адресу суду надіслано уточнений адміністративний позов, підписаний електронним цифровим підписом (арк. спр. 25-26), з такими позовними вимогами:

1) визнати незаконним рішення відповідача від 05.07.2018 № 18 щодо відмови у видачі довідки тимчасово переміщеної особи позивачу та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

2) зобов'язати відповідача видати довідки тимчасово переміщеної особи позивачу та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

3) зобов'язати відповідача призначити позивачу державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що позивач 06 липня 2018 року звернулась до відповідача з заявою та необхідним для отримання довідки ВПО пакетом документів, в якій зазначила, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена довідка потрібна позивачу для оформлення допомоги по народженню дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Розпорядженням від 06.07.2018 № 18 позивачу та її дитині відмовлено у видачі довідки через подання завідомо неправдивих відомостей. Представник зазначає, що довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Відповідно до статті 29 ЦК України місце проживання фізичної особи - житло в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста цієї статті дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання. Виходячи з викладеного, правової та соціальної природи соціальних виплат, представник позивача вважає, що на призначення соціальних виплат не може пов'язуватись з такою умовою як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання).

Через портал Міністерства соціальної політики позивачем 23.07.2018 подано в електронному вигляді заяву про призначення допомоги по народженню, яку чомусь перенаправлено до УСЗН Старобільської РДА. Таку саме заяву в електронному вигляді подано позивачем до відповідача.

З огляду на викладене, представник позивача вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують права позивача.

Ухвалою суду від 09.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Відповідачем через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду 23.10.2018 подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 32-34), в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог з таких підстав.

Позивач 06.07.2018 звернулась до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до якої додано: копію паспорта громадянина України на ім'я позивача, картку фізичної особи-платника податків, свідоцтво про народження дитини. У заяві вказано адресу фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1, де власницею будинку є ОСОБА_2 При ретельному обстеженні встановлено, що за вказаною адресою зареєстровано понад 20 внутрішньо переміщених осіб. ОСОБА_2 надала їм свою адресу з метою отримання цими особами довідок внутрішньо переміщених осіб та соціальних виплат. Відповідач зауважує, що для довідки внутрішньо переміщеної особи потрібно вказувати адресу фактичного місця проживання/перебування. Тобто, особа має фактично проживати за вказаним місцезнаходженням, а не користуватися адресою. Також, зазначає, що згідно з листом КП «Станично-Луганське бюро технічної інвентаризації» від 15.01.2018 № 6 загальна площа будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складає 59,2 кв.м. (2,55 кв.м. на 1 ос.), житлова - 38,9 кв.м. (1,77 кв. м. на 1 ос.), що не відповідає санітарно-технічним нормам.

Згідно з частиною другою пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 509 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки.

По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:

- у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору; витребування у відповідача всіх доказів, які стосуються позовних вимог; зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно з статтею 382 КАС України; винесення окремої ухвали щодо ігнорування відповідачем судових рішень, які набули чинності (арк. спр. 26);

- в ухвалі суду від 09.10.2018 вирішено клопотання про відстрочення сплати судового збору та витребування доказів (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України (арк. спр. 8) та картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 9) встановлено такі відомості про позивача: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Дослідженням копій свідоцтва про народження від 04.01.2018 серії НОМЕР_2 (арк. спр. 10) та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (арк. спр. 11) встановлено, що 04.01.2018 Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області складено актовий запис № 01 про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, внесені відомості про мати: ОСОБА_3.

Позивач звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою від 06.07.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у якій зазначила своє фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1; відомості про членів сім'ї, які переміщуються разом з внутрішньо переміщеною особою: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. На заяві наявний напис, що власник житла ОСОБА_2 надає згоду на використання свої адреси для оформлення ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_4 довідки внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 35-36).

Разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивачем надано копії: паспорта громадянина України на ім'я позивача, картки фізичної особи - платника податків, свідоцтва про народження (арк. спр. 37-39).

За наслідками розгляду заяви УСЗН Станично-Луганської РДА прийнято рішення (розпорядження) від 06.07.2018 № 18 про відмову у видачі довідки ОСОБА_3 в зв'язку із наявністю у державних органів відомостей про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки (арк. спр. 41).

Зі змісту рішення слідує, що відповідач при прийнятті рішенні керувався пунктом 10.2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підпунктом 2 пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509, згідно з якими підставою для відмови у видачі довідки ВПО є наявна у державних органів інформація про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки.

На підтвердження подання позивачем недостовірних відомостей відповідачем надано копію листа Комунального підприємства «Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації» від 15.01.2018 № 6, в якому зазначено, що з 30.12.2012 бюро відключено від Єдиного реєстру прав власності на нерухоме України згідно з статтею 10 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстрацію прав власності на нерухоме майно передано Державним органам реєстрації прав. За даними, які є в бюро, станом на 01.01.2013 згідно з архівною інвентаризаційною справою № 1414 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - 1/1 частки зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання ВАС 983175 р. № 314 від 14.02.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Грищенко Ю.В. Загальна площа якого складає - 95,1 кв.м., в т.ч. житлова - 56,2кв.м.; допоміжна-38,9 кв.м,; по матеріалам останньої інвентаризації від 11 грудня 2002 року (арк. спр. 40).

Також, дослідженням заяви без дати № 180723233803199 щодо призначення допомоги при народженні дитини встановлено, що позивач звернулася за призначенням такої допомоги до Управління соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації Луганської області (арк. спр. 16).

На виконання вимог ухвали суду від 09.10.2018 про відкриття провадження у справі УСЗН Станично-Луганської РДА листом від 25.10.2018 № 3200 повідомило, що позивач з заявою про призначення допомоги при народженні дитини до УСЗН Станично-Луганської РДА не зверталася (арк. спр. 44).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина друга статті 4 Закону № 1706-VII).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1706-VII для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 1706-VII заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (частина сьома статті 4 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону № 1706-VII у разі подання заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі); у разі необхідності - свідоцтво про народження дитини.

Частиною дев'ятою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У частині десятій статті 4 Закону № 1706-VII визначено підстави, з яких заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зокрема, якщо у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки (пункт 2).

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Частинами першою та другою статті 4-1 Закону № 1706-VII визначено, що Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.

Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 8 Порядку № 509 визначено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли, зокрема, у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки (підпункт 2).

Рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту.

Умови створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначає Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646 (далі - Порядок № 646).

Пунктом 2 Порядку № 646 визначено, що база даних - автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними. Відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних є Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 646 інформація до бази даних вноситься структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - уповноважені органи) в електронній формі на підставі поданої внутрішньо переміщеною особою заяви, форму якої затверджує Мінсоцполітики.

Якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669).

Пунктом 7 Порядку № 646 визначено, що внутрішньо переміщеній особі може бути відмовлено у внесенні інформації до бази даних у разі, зокрема, наявності у державних органів відомостей про подання для отримання довідки завідомо неправдивих відомостей.

Системним аналізом вищевикладених норм чинного законодавства встановлено, що Законом № 1706-VII, Порядком № 509 та Порядком № 646 визначено вичерпний перелік підстав, з яких може бути відмовлено особі у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи та внесенні відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. До таких підстав віднесено й наявність у державних органів відомостей про подання для отримання довідки завідомо неправдивих відомостей.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не визначено поняття «завідомо недостовірні відомості» та не окреслено фактичних ознак, що вказують на недостовірність відомостей.

Суд вважає, що «завідомо недостовірні відомості» є оціночним поняттям та у повній мірі залежить від тих доказів, за результатами оцінки яких інформація може бути віднесена до недостовірної.

Так, як зазначає відповідач, недостовірність поданих позивачем відомостей полягає у тому, що нею у заяві про видачу довідки внутрішньо переміщеної особи зазначено адресу, за якою особа фактично не проживає/не перебуває.

Такий висновок зроблений відповідачем на підставі інформації про те, що за вказаною у заяві адресою як внутрішньо переміщені особи зареєстровані вже понад 20 осіб, а також з огляду на розмір житлового будинку, який підтверджений листом Комунального підприємства «Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації» від 15.01.2018 № 6.

Разом з тим, суд вважає, що такі докази, хоча і є належними, оскільки містять інформацію щодо будівлі, яку зазначено позивачем як її фактичне місце проживання, проте не є достатніми, тобто такими, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що позивач фактично мешкає чи не мешкає за вказаною адресою.

Відповідно, висновки відповідача щодо подання позивачем недостовірних відомостей про її фактичне місце проживання, яких відповідач дійшов на підставі вказаних вище доказів, які є недостатніми, є тільки припущеннями відповідача та не можуть бути підставою для відмови позивачу та її малолітній донці у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також внесення відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у видачі довідки без дотримання визначених частиною другою статті 2 КАС України критеріїв правомірного рішення, зокрема, обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 2); безсторонності (неупередженості) (пункт 3) тощо. Відповідно таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним рішення УСЗН Станично-Луганської РДА є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.

Пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) відповідача від 06.07.2018 № 18 та, як наслідок, зобов'язати відповідача видати довідки внутрішньо переміщених осіб позивача та її малолітньої доньки, а також внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити їй допомогу при народженні дитини, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини

Згідно зі статтею 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону № 2811-XII визначені умови призначення допомоги при народженні.

Так, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

З вищевикладеним норм Закону № 2811-XII судом встановлено, що допомога при народженні дитини призначається одному з батьків (опікуну) дитини за умови звернення такої особи до органу праці та соціального захисту населення із відповідною заявою та надання визначеного цим Законом пакету документів.

Разом з тим, з вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що позивач з заявою про призначення допомоги при народженні дитини до УСЗН Станично-Луганської РДА не зверталася.

Копія заяви, надана позивачем як доказ звернення до відповідача, не є належним доказом, оскільки, як вже вище вказано, така заява була звернена до УСЗН Старобільської РДА, а не до відповідача.

Таким чином позивачем до суду не надано доказів звернення з заявою про призначення допомоги при народженні дитини до УСЗН Станично-Луганської РДА. У свою чергу, відповідач заперечує факт звернення позивача за вирішенням питання щодо призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем її права на отримання допомоги при народженні дитини.

Частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно, з вищевикладеного слідує, що відсутність звернення позивача до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини обумовлює й відсутність відмови відповідача у призначенні такої допомоги, тобто, порушення відповідачем права позивача на отримання такої допомоги, що унеможливлює захист цього права у порядку адміністративного судочинства України.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи відсутність порушення відповідачем права позивача на отримання допомоги при народженні дитини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання УСЗН Станично-Луганської РДА призначити позивачу допомогу при народженні дитини є передчасною та задоволенню не підлягає.

Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Що стосується клопотання про винесення окремої ухвали щодо ігнорування УСЗН Станично-Луганської РДА судових рішень, які набули чинності, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Оскільки встановлення таких обставин, про які просить позивач у клопотанні, взагалі виходить за межі предмету доказування по даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому сформовано три пов'язані між собою вимоги немайнового характеру.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 704,80, як за одну вимогу немайнового характеру, до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 1-3).

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Так, суд дійшов висновку, що дві вимоги немайнового характеру є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у задоволенні одної позовної вимог слід відмовити.

Відповідно, суд вважає, що судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн слід покласти на відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03197049) про визнання незаконним рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 06 липня 2018 року № 18 про відмову у видачі ОСОБА_3 довідки внутрішньо переміщеної особи.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області видати довідку внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 та її малолітній дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі поданої ОСОБА_3 заяви від 06 липня 2018 року; внести інформацію про ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

У задоволенні вимоги про зобов'язання Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова