Рішення № 77591516, 03.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року № 810/3994/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Київський обласний військовий комісаріат, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності ІІ групи, пов’язаної з захистом Батьківщини, оформлену у вигляді протоколу від 25.05.2018 № 49;

- зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням інвалідності ІІ групи, пов’язаної із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом України “Про державний бюджет на 2018 рік” для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби в лавах Збройних сил України, отримав травму, яка спочатку призвела до втрати 30% професійної працездатності, 5% - внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, 25% - внаслідок захворювань, пов’язаних із захистом Батьківщини, а в подальшому – до встановлення другої групи інвалідності, у зв’язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. З метою отримання вказаної одноразової допомоги, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, однак останній відмовив йому у цьому, оскільки ІІ група інвалідності встановлена йому понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач стверджує, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а на час встановлення йому ступеня втрати працездатності не діяли відповідні норми щодо заборони виплати одноразової допомоги при зміні групи інвалідності понад дворічний термін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи про судове засідання.

Представник відповідача, в письмовому відзиві поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, з тих підстав, що пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зазначає, що аналогічні норми містить Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Так, представник відповідача пояснює, що позивачу група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, зазначає, що грошова допомога, у зв’язку з встановленням ступеня втрати працездатності позивачу була виплачена, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.

У судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії АА №790690, виданий Піщанським РВ УМВС України в Вінницькій області 14.07.1998.

З липня 2014 року позивач був призваний по мобілізації Крижопільсько-Піщанським ОРВК Вінницької області на військову службу.

Наказом командира військової частини (польова пошта В4673) від 23.07.2015 року №155, звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» п. 1 ч. 8 (за станом здоров’я), відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

20.10.2014 року, під час проходження служби в зоні антитерористичної операції, внаслідок мінометного обстрілу, з боку незаконних збройних формувань, позицій Збройних силу України, в районі міста Нікшино, Донецької області, позивач отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми.

02.09.2015 року Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією, позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30%, у зв’язку з травмою та, яка пов’язана з захистом Батьківщини.

Судом встановлено, що у зв’язку з визначенням позивачу ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 30%, через травму, яка пов’язана з захистом Батьківщини, Міністерством оборони України було виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 4823,00 грн.

02.04.2018 року, під час повторного медичного огляду Броварською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, з 02.04.2018 по 01.05.2019, внаслідок травми, що пов’язана з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 1048376.

У зв’язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов’язаної з захистом Батьківщини, позивач, 16.04.2018, звернувся до Міністерства оборони України з заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Розглянувши звернення позивача, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 49 від 25.05.2018, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно з частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а позивачу ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Вважаючи відмову безпідставною, та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №2011- ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, Закон пов’язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Частиною 2 статті 16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за пунктом 5 (в редакція, яка діяла з 30.07.2015) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Разом з цим, відповідно до частини 4 статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).

Згідно пункту 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на зазначене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Як установлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивачу за наслідками первинного огляду МСЕК від 02.09.2015 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 30% внаслідок травми, пов’язаної з захистом Батьківщини, на підставі чого, відповідачем, виплачена грошова допомога в сумі 4823,00 грн.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме: з 02.04.2018 за наслідками повторного огляду МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини.

Отже, позивачу встановлено групу інвалідності понад дворічний термін після визначення ступеня втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності.

З огляду на зазначене, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, суд не приймає доводи позивача про належне йому право на отримання такої грошової допомоги, тому що між встановленням 30% ступеня втрати професійної працездатності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Крім того, суд не приймає до уваги доводів позивача, зазначених в позовній заяві, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому 30% ступеня втрати професійної працездатності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, не можуть на нього розповсюджуватись, оскільки позивач набув відповідного статусу ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, а тому незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням отриманої сум.

Так, редакція частини 4 статті 16-3 Закону № 2011- ХІІ як на час встановлення позивачу 30% ступеня втрати професійної працездатності, так і на час встановлення ІІ групи інвалідності, передбачає обмеження у виплаті різниці в розмірі одноразової допомоги дворічним терміном з моменту первинного встановлення або інвалідності, або ступеня втрати працездатності.

Щодо наведених у позовній заяві прикладів правової позиції Верховного Суду України, викладених у постановах суд зазначає, що вказані приклади правової позиції суду вищої інстанції стосуються порядку застосування положень статті 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а не положень пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким урегульовано спірні правовідносини у даній справі. Крім того, суд звертає увагу, що спір між сторонами в зазначених справах полягав у тому з якого моменту, а саме: з моменту звільнення чи з моменту встановлення інвалідності у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової допомоги.

Таким чином, правовідносини в цих справах є відмінними, від тих, які є предметом розгляду в даній справі, а тому суд вважає такі доводи позивача помилковими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки зміна ступеня втрати професійної працездатності на групу інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи.

Частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Однак, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідачів.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 10 жовтня 2018 р.