Ухвала суду № 77591407, 31.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 303/5573/15-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І., суддів - Гаврилко С.Є., Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Павловій О.В.

за участю представників

позивача: адвокат ОСОБА_1

відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність від 14.02.2017 року № 166/01-14)

відповідача 2: ОСОБА_3 (довіреність від 07.06.2017 року № 40-702-10/4789)

третьої особи: адвокат ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Державної архітектурно – будівельної інспекції України, третя особа – ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Ухвала в повному обсязі виготовлена 05 листопада 2018 року.

ОСОБА_5 (далі – ОСОБА_5І.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (далі – відповідач 1, Виконавчий комітет Мукачівської міської ради), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі – відповідач 2, Держархбудінспекція України), третя особа – ОСОБА_6 (далі – третя особа, ОСОБА_6М.), яким просить визнати протиправним та незаконним та скасувати п.1.7 рішення Виконавчого комітету Мукачівської ради від 28.04.2015 року № 114 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок" (щодо надання містобудівних умов і обмежень земельних ділянок об'єктів містобудування на реконструкцію АДРЕСА_1 з влаштуванням мансардних житлових приміщень у частині піддахового простору над квартирою та сходовою кліткою (власник квартири ОСОБА_6М.), а також, скасувати видані на його підставі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 24/15 від 28.04.2015 року та реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт в управлінні ДАБІ в Закарпатській області ЗК № 082151700597 від 19.06.2015 року.

Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради подано клопотання про закриття провадження по справі, яке обґрунтовується тим, що даний позов подано на запобігання шкоди житлу позивача внаслідок проведення ремонтних робіт третьою особою у справі ОСОБА_6, відтак, спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_5, та даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватись за правилами ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав подане клопотання, просить суд закрити провадження у справі з підстав, що зазначені у клопотанні.

Позивачем подано письмове заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, згідно з яким позивач наполягає на тому, що спір виник за участю органу виконавчої влади, що реалізував у спірних правовідносинах надані йому законодавством владні управлінські функції. А відтак позивач вважає, що ця справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Представники відповідача 2 та третьої особи підтримали заявлене відповідачем 1 клопотання, просять закрити провадження у справі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Адміністративною справою відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно правовий спір, згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України, це спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

У постанові Верховного Суду від 12.07.2018 року у справі № 296/7213/14-а зазначено, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Верховний Суд у низці постанов висловив правову позицію, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії (постанови від 30.05.2018 року у справі № 523/16876/14-а, від 31.07.2018 року справа № 495/8001/16-а, від 12.07.2018 року у справі № 296/7213/14-а).

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є співвласницею будинку № 2 по вул. Драгули у м. Мукачеві, що підтверджується витягом з реєстру Про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23997287 від 30.09.2009 року (а.с.12 Т.1).

У рамках цієї адміністративної справи позивачем оскаржується рішення Виконавчого комітету Мукачівської ради від 28.04.2015 року № 114 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок" (щодо надання містобудівних умов і обмежень земельних ділянок об'єктів містобудування на реконструкцію АДРЕСА_1 з влаштуванням мансардних житлових приміщень у частині піддахового простору над квартирою та сходовою кліткою (власник квартири ОСОБА_6М.), а також, скасування виданих на його підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 24/15 від 28.04.2015 року та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в управлінні ДАБІ в Закарпатській області ЗК № 082151700597 від 19.06.2015 року.

Позивач вважає, що у зв’язку із прийняттям Виконавчим комітетом Мукачівської ради оспорюваного рішення, третьою особою проводяться будівельні (ремонтні) роботи, які суттєво впливають на порушення загального стану будинку, так і квартири, яка належить їй.

Таким чином, заявлені в позовній заяві вимоги направлено саме на захист цивільного права, про що свідчить та обставина, що негативні наслідки спричинені, на переконання позивача, прийнятим відповідачем рішенням, виразилися в тому, що внаслідок проведення ОСОБА_6 ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2, погіршився стан житлового будинку та квартири, що належить позивачу, тобто, судовий розгляд спору ініційовано позивачем з метою захисту її права як власника майна, що вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №1512/2-а-151/11.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі "Zand v.Austria" вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 вищезазначеної Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Крім того, у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" ЄСПЛ вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Постановою від 17.02.2015 року у справі № 21-551а14, Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами в даній справі, є цивільно - правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а тому спір має вирішуватись судом за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження у справі.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 с. 238 цього Кодексу, суд згідно з ч.1 ст.239 КАС України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справу, та суд роз'яснює право на звернення з позовом до суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_5 (АДРЕСА_3 код НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (Закарпатська область, м. Мукачево, пл. О. Духновича, 2 код 04053743), Державної архітектурно – будівельної інспекції України (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 код 37471912), третя особа – ОСОБА_6 (АДРЕСА_4 код НОМЕР_2), про визнання протиправними та скасування рішень.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9