Рішення № 77591388, 22.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2018 року Справа № 0840/3656/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про: визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.

03.09.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.07.2018.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 24.02.2005 йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII). Після отримання права на пенсію за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Оскільки 07.01.2017 позивач набув право на пенсію за віком у відповідності до Закону України 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ним була подана відповідачу заява встановленого зразка про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач, на переконання позивача, протиправно перевів останнього на пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а не призначив її, як це передбачено п. 4.4 Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Із урахуванням викладених обставин, позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків, а саме п’ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем було усунено недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Вирішити питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі у встановлений строк не видалось можливим у зв’язку з перебуванням головуючого судді у відрядженні з 22.09.2018 по 26.09.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на 22.10.2018.

18.10.2018 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки 12.07.2018 позивач як особа, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII, звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка безпосередньо про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не про первинне призначення, як позивач стверджує у позовній заяві. Також, представник відповідача зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, у відповідача, на переконання його представника, були відсутні підстави для застосування показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, адже позивач подав заяву про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України 09.07.2003 № 1058-IV. Станом на 18.10.2018 позивач отримує пенсію за віком, обчислену із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки.

Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зауважив, що відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловлених в аналогічній справі № 336/4385/17 (2-а/336/421/2017) з подібних правовідносин, якщо особа набула право на призначення пенсії за віком, проте за призначенням пенсії за віком не зверталась, а продовжувала отримувати пенсію за вислугу років, підстави для підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст. 29 Закону України 09.07.2003 № 1058-IV на 0,5 % за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 років. Із урахуванням викладених обставин, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд на підставі ч. 4 ст. 229 не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 31.03.2017 зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади (а.с. 41).

З 24.02.2005 позивач перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Атестату про зняття з обліку № 592 (а.с. 35). Починаючи з цієї дати, позивачу була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII.

12.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII, на пенсію за віком (а.с. 36). На підставі поданої заяви та матеріалів пенсійної справи позивача з цієї дати, а саме з 12.07.2018, було переведено на пенсію за віком.

30.07.2018 позивач подав відповідачу заяву № б/н, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та п. 4-4 Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні (далі – Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII), з якої сплачено страхові внески за календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення за призначенням пенсії за віком (2016-2017 рр.) та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 8,5 % (а.с. 13).

Листом від 21.08.2018 № 435 відповідач повідомив позивача, що оскільки останній перебуває на пенсійному обліку як отримувач пенсії за віком, попередньо отримувавши пенсію за вислугу років, у нього відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки та який застосовується при первинному призначенні пенсії. Також відповідач, зазначив, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відсутні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, адже позивач вже перебував на пенсійному обліку та отримував пенсію по досягненню пенсійного віку (а.с. 14).

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.07.2018, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV для призначення пенсії.

Згідно з п.4-4 Розділу XV Прикінцевих положень Закону 09.07.2003 № 1058-IV з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Судом встановлено, що позивач з 24.02.2005 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя як особа, що отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII (а.с. 35). Після набуття права на пенсію за віком згідно з приписами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме 12.07.2018 позивач подав відповідачу заяву про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив перевести його з пенсії за вислугу років, на пенсію за віком (а.с. 36). На підставі поданої заяви та матеріалів пенсійної справи позивача з цієї дати було переведено на пенсію за віком, що підтверджується Розпорядженням від 20.07.2018 № 476969 (а.с. 16).

Отже, оскільки у своїй заяві від 12.07.2018 позивач особисто виявив бажання перевести його з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII, на пенсію за віком, відповідач, керуючись положеннями ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, на підставі поданої заяви та матеріалів пенсійної справи, перевів його на пенсію за віком з 12.07.2018 (а.с. 16). Такі дії відповідача суд оцінює як правомірні.

Також, суд приймає до уваги ту обставину, що після проведення судової реформи, а саме 01.10.2017, відповідач на підставі п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV перерахував позивачу пенсію із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки. У свою чергу, застосування по відношенню до пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком є об’єктивно неможливим через факт подання позивачем заяви про переведення з одного виду пенсії на інший.

Щодо можливості застосування до пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.07.2018, про що позивач просить у позовній заяві, суд виходить із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим ч. 1 ст. 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% – за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% – за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Отже, для підвищення пенсії на підставі ч. 1 від 09.07.2003 № 1058-IV необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 ч. 1 від 09.07.2003 № 1058-IV; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 ч. 1 від 09.07.2003 № 1058-IV.

За таких обставин, коли особа реалізувала право виходу на пенсію у 1991 році у віці 43 років за Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII, то його звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2017 році у віці 69 років не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 1991 року по 2017 рік він отримував пенсію за вислугу років.

Подібний правозастосовний підхід висловлений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 по адміністративній справі № 336/4385/17 з аналогічних правовідносин (позов ОСОБА_2 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, № 76546642 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже, оскільки позивач реалізував своє право виходу на пенсію у 2005 році за Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII та до 12.07.2018 отримував пенсію за вислугу років, суд робить висновок, що підстави для застосування до пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.07.2018, відсутні. Мотивів, які б свідчили про доцільність відступлення від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивач не навів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, не доведено протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в розрахунку пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та п. 4-4 Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII та, відповідно, наявність підстав для призначення йому пенсії за віком із із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.07.2018.

При цьому, суд вважає, що відповідач довів відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та п. 4-4 Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.07.2018.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 98, 158 – 163 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 69027, АДРЕСА_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 41248959, 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, будинок 25-А) про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 22.10.2018.

Суддя О.В. Прудивус