Рішення № 77591323, 25.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 0640/4231/18

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем сформовано земельну ділянку, реєстрація якої оскаржується, з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки на вказаній ділянці є особливо цінні землі, землі енергетики та водного фонду. Такі дії відповідача позбавляють його права на оформлення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого фермерського господарства. Вважаючи державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 протиправною просить її скасувати.

Ухвалою судді від 17.09.2018 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.2-3).

Розгляд справи призначений на 02.10.2018 за клопотанням представника відповідача було відкладено на 16.10.2018.

Разом з тим, 16.10.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2018 для підготування позивачем клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача відмовлено (а.с.20-21).

Представник відповідача надав суду відзив від 04.10.2018, в якому проти задоволення позову заперечив та вказав, що будь-які обмеження та обтяження щодо даної земельної ділянки відсутні, а інформація щодо зазначеної ділянки, яка надана міськрайонним управлінням у Житомирському районі та м.Житомирі офіційна та достовірна у зв’язку з чим управління Держгеокадастру діяло в межах та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України (а.с.25-26).

16.10.2018 позивачем подано суду заперечення на відзив, зі змісту якого слідує, що відповідачем порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення частин земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 при її формуванні, що є підставою для визнання оскаржуваної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі недійсною.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, відповіді на відзив відповідача та наданих у справу доказах.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-2054/0/37-15-СГ від 30 грудня 2015 року надано ОСОБА_1 (позивачу), дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.11).

Згідно вказаного наказу Управлінню Держгеокадастру у Житомирській районі при наданні проекту землеустрою доручено в установленому законодавством порядку забезпечити, зокрема реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Формування земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 здійснене відповідно до технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 7,9414 га.

Однак, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 має намір оформити у власність земельну ділянку орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що не заперечується сторонами у справі.

У зв'язку з чим, 14.09.2018 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів №127 від 26.03.2013 має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, укладено договір № 44 на виконання робіт по розробці технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 7,9414 га за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 на території Озерянківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 39).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив скасувати таку реєстрацію, оскільки відповідачем було допущенні порушення під час формування земельної ділянки, відповідно здійснити її поділ не можливо.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд поетапно досліджуватиме відповідність вищевказаній нормі оскаржуваної державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відтак, відповідно до частин 1,2 ст.22 Земельного кодексу України (ЗК України) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями ч.3 ст.22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі – Закон № 858-IV ) у разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3 ст. 79-1 ЗК України).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Зокрема, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Отже, під час судового розгляду справи встановлено, що відповідно до протоколу погодження меж землекористування ОСОБА_1, який міститься в матеріалах справи, визначено землі Державної власності, а саме: на протязі 153,28 м, межа яких проходить по краю лісосмуги; на протязі 86,65 м, межа проходить по міжнику та на протязі 247,76 м, межа яких проходить по суходолу. Землі гр. ОСОБА_4 на протязі 2,91 м, землі гр. ОСОБА_5 на протязі 61,66 м та землі ОСОБА_6 межі яких проходять по суходолу. Зокрема на вказаній території знаходяться землі контуру ПрАТ ЕК «Житомиробленерго» на протязі 8,0 м, межа яких проходить по периметру за 2,0 м від стовпа (а.с.51).

Земельна ділянка, із якої передбачено здійснити відведення, сформована та проведено її державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 1822085300:01:000:0541.

Загальна площа сформованої земельної ділянки становить 7,9414 га, відноситься до землі сільськогосподарського призначення, про що свідчить інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка міститься в матеріалах справи (а.с.14).

З викопіювання оновлення планово - картографічних матеріалів земель Озерянківської сільської ради Житомирського району слідує, що на вказаній земельній ділянці є землі водного фонду (прибережна захисна смуга), охоронна зона навколо (вздовж) об’єкта транспорту (підземний газопровід) та охоронна зона навколо (вздовж) об’єкта енергетичної системи та опора лінії електропередач (а.с.17, 19).

Крім того, відповідно до картографічних матеріалів по обслуговуванню ґрунтів колгоспу ім. Куйбешева Озерянківської сільської ради Житомирського району вбачається, що на вказаній земельній ділянці знаходяться особливо цінні ґрунти, оскільки відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 06.10.2003 № 245 «Про ствердження переліку особливо цінних груп грунтів» Озерянківська сільська рада Житомирського району відноситься до Провінції Поліська Лівобережна в якій 121-г Лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти є особливо цінними (а.с.16).

Щодо порушення вимог чинного законодавства під час здійснення формування земельної ділянки за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 та проведенням її державної реєстрації, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 ст.4 ЗК України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

ї) землі під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Приписами ст.35 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22 травня 2003 року (далі – Закон № 858-IV ) встановлено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Частиною першою ст.11 Закону України «Про Державний кадастр України» № 3613-VI від 07 липня 2011 року (далі – Закон № 3613-VI) визначено, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до довідки №1555/423-18-0.15 від 05.10.2018 правовий статус зареєстрованої земельної ділянки : землі резерву, на даній ділянці наявні особливо цінні землі, шифр агровиробничих груп ґрунтів 121 г, 133 г, за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, відсутнє нерухоме майно, ділянка розташована за межами населеного пункту, земельна ділянка використовується під громадське пасовище, осушені землі (а.с.28-29).

Як вже зазначалося судом, формування вказаної земельної ділянки здійснене шляхом проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності Озерянківської сільської ради, площа якої складає 7,9414 га, вказані роботи виконувались за рахунок Державного бюджету, замовником яких було Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Проте відповідачем у порушення п «д» ч. 2 ст.4 ЗК України включено у межі сформованої ділянки землі водного фонду (прибережна захисна смуга), одночасно всупереч ч.1 ст.11 Закон № 3613-VI не включені в межі земельної ділянки землі біля Бердичівського УМГ та частини земель понад дорогою на с.Ружки, що призводить до нераціонального використання землі.

Крім того, на земельній ділянці наявні особливо цінні землі та через вказану ділянку проходив підземний газопровід та електролінія з розташованою на ній електричною опорою Т, у зв’язку з чим у відповідності до п.5 ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» дана документація щодо інвентаризації земель на території Озерянківської сільської раді Житомирського району підлягає обов'язковій державній експертизі.

Всупереч зазначеній нормі, державна експертиза документація земельної ділянки на території Озерянківської сільської ради не призначалась.

Отже, у зв’язку із порушенням вимог чинних норм при здійсненні формування земельної ділянки, позивач не може використати своє право та оформити у власність земельну ділянку на яку відповідно до наказу №6-2054/0/37-15-СГ від 30.12.2015 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Житомирського району, за межами населених пунктів Озерянківської сільської ради, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відтак, відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 202 ЗК України визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Умови, підстави та порядок скасування державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом № 3613-VI та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року (далі – Порядок) у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 4 Закону № 3613-VI визначено, що регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, Законів України "Про землеустрій", "Про оцінку земель", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про захист персональних даних", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону № 3613-VI передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Положеннями ч.8 ст.9 зазначеного Закону визначено, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до частини четвертої вказаної статті державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч. 6, 8 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Частиною першою та другою статті 24 Закону № 3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 57 Порядку визначено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком 23, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Аналіз наведених норм матеріального права, які є спеціальними нормами та підлягають застосуванню до спірних правовідносин дає підстави вважати, що у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання, державна реєстрація земельної ділянки скасовується та скасовується її кадастровий номер.

Однак, суд наголошує, що у відповідності до п.2.4 Інструкції "Про встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" ОСОБА_2, який відповідно до договору №44 від 14.09.2018 є виконавцем робіт із землеустрою, під час виконання підготовчих робіт, які включали збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі, виявлені порушення при формуванні вказаної ділянки.

Таким чином вищевказане унеможливлює здійснення поділу земельної ділянки з державною реєстрацією за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 для визначення земельної ділянки позивачу.

З огляду на викладене, слід наголосити, що відомості про об’єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об’єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, однак в даному випадку, що підтверджено матеріалами справи відомості внесені до державного земельного кадастру не відповідають існуючим характеристикам земельної ділянки у натурі (на місцевості) у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:0541 підлягає задоволенню.

Щодо постановлення судом окремої ухвали, слід зазначити наступне.

25.10.2018 до суду надійшла заява позивача про постановлення окремої ухвали. В обґрунтування якої, вказав, що посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області здійснили фальсифікацію даних Державного кадастрового реєстру та вводять суд в оману з метою приховання допущених порушених прав позивача, що стало підставою для звернення до суду за їх захистом.

Відтак, відповідно до частин 1,2,3 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Із системного аналізу даної норми права вбачається, що суд, виявивши під час розгляду даної справи порушення закону, має право постановити окрему ухвалу та направити її відповідному суб'єкту владних повноважень з метою припинення порушення закону шляхом вжиття останнім заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли такому порушенню.

Суд зазначає, що вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, які не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що підстави для постановлення судом окремої ухвали за заявою сторін, нормами КАС України не передбачені, разом з тим винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком, у зв’язку з чим слід відмовити позивачу у задоволенні вказаного клопотання.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа на підставі ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (12443, смт.Озерне, в/ч А-2038, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45. м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1822085300:01:000:054.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 грн (сімсот чотири) 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

Повне судове рішення складене 02 листопада 2018 року