Рішення № 77591303, 23.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 р. Справа№0540/6048/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Дружківка Донецької області, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Тому позивач просить суд визнати дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними; зобов’язати відповідача відновити позивачу виплату пенсії та сплатити заборгованість.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що з лютого 2018 року по червень 2018 року пенсія виплачувалась позивачу з урахуванням заборгованості, яка виникла у період з лютого 2016 року по серпень 2017 року. З липня 2018 року позивачу була припинена виплата пенсії за минулий період (з лютого 2016 року по вересень 2017 року), а заборгованість за цей період була сплачена не у повному обсязі. Обсяг сплаченої заборгованості за спірний період складає 6 098, 72 грн. Так, невиплату заборгованості представник Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області пояснює відсутністю постанови Кабінету Міністрів України, яка б визначала порядок її сплати. Також відповідач зазначає, що з вересня 2018 року позивачу поновлено нарахування та виплату пенсії. Тому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 0540/6048/18-а. Розгляд адміністративної справи № 0540/6048/18-а визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 28.08.2018 року витребувано у Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області інформацію щодо здійснення фактичного нарахування пенсії та її виплати, а також інформацію щодо дати припинення та поновлення виплати пенсії ОСОБА_1. Розгляд адміністративної справи №0540/6048/18-а за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 09:05 год. 26.09.2018 року.

Ухвалою суду від 26.09.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі № 0540/6048/18-а та призначено судовий розгляд справи по суті на на 09 годину 45 хвилин 23 жовтня 2018 року.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з’явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії ВС № 095383 (а.с.6-7).

Пенсійним посвідченням серії АА № 256217 підтверджено право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком (а.с.9).

Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області від 11.09.2017 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: 84202, Донецька область, м. Дружківка, вул. Сільська, б.14 (а.с.10).

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Костянтинівсько-Дружківському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі електронної пенсійної справи.

На підставі особистої заяви від 11.09.2017 року (а.с.20) ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсій. Фактично нараховано та сплачено пенсія ОСОБА_1 за періоди з 01.02.2015 року по 31.05.2016 року, з 01.09.2017 року по 30.06.2018 року. Заборгованість у цей період виплачена відповідачем у розмірі 6 098, 72 грн. Однак, за період з 01.02.2016 року по 31.08.2017 року існує борг на загальну суму 20 302, 60 грн. Вказане підтверджено довідкою від 21.08.2018 року (а.с.29).

Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Необхідними умовами застосування наведеної норми є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення п. 2 ч. 1 ст. 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зміст цієї норми можна розуміти так, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Зазначеної підстави як скасування довідки ВПО, для припинення(призупинення) виплати пенсії діючим Законом не передбачено. Відповідач не послався на конкретну норму Закону України, що передбачає припинення виплати пенсії. Отже, заборгованість з виплати пенсії у позивача виникла з вини органу пенсійного фонду.

Поряд з цим, у спеціальному законі відсутнє посилання на підзаконні нормативно- правові акти.

Посилання відповідача на п.15 Порядку призначення (відновлення)соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Постанови Кабінету Міністрів України не є законом, а є підзаконним нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім того, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України, на які ще не прийнято та на які посилається відповідач, є підзаконними нормативно-правовими актами, які приймаються у відповідності до виконання Законів України, у зв’язку з чим, не можуть змінювати в бік звуження права громадян на пенсійне забезпечення, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 30 січня 2018 року у справі К/9901/3099/17; від 06 лютого 2018 року у справах К/9901/173/17, К/9901/614/17; від 13 лютого 2018 року у справах К/9901/163/17, К/9901/3741/17.

Згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, дії відповідача щодо припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу не відповідають Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в виключних умовах окупації частини територій України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат позивачу є протиправними, а тому необхідно зобов’язати відповідача сплатити на користь позивача заборгованість за період з з 01.02.2016 року по 31.08.2017 року у загальному розмірі 20 902, 60 грн.

Однак, вимога щодо зобов’язання відповідача поновити нарахування та виплату не підлягає задоволенню, оскільки її виплата вже поновлена позивачу на підставі її особистої заяви.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.07.2018 року позивача звільнено від сплати судового збору, а тому відповідно до ст.139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити заборгованість за період з 01.02.2016 року по 31.08.2017 року у загальному розмірі 20 902, 60 грн. (двадцять тисяч дев’ятсот дві гривні шістдесят копійок).

У решті заявлених позовних вимог, - відмовити.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.