Рішення № 77590941, 01.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.2018 Справа № 905/1790/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” (код ЄДРПОУ 40722939, адреса: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Чехова, буд. 1),

про: стягнення 33005,00 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» штрафу в розмірі 33005,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у липні 2018 року відповідачем за залізничною накладною №50828623 у вагоні №52229960 було відправлено вантаж (вугілля кам’яне, не поіменоване в алфавіті) на станцію Енергодар Придніпровської залізниці. При проходженні вагону через станцію Енергодар Придніпровської залізниці, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було встановлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

На думку позивача, оскільки вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому саме відповідач як вантажовідправник має сплатити залізниці штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, який розрахований у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із ст. 118 Статуту залізниць.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 3, 10, Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 2, 5, 23, 118, 122, 129, Статуту залізниць України, ст. 307 Господарського кодексу України.

01.11.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №02-155 від 30.10.2018, в якому останній просив зменшити п’ятикратний штраф до однієї провізної плати.

За приписами ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ухвалі від 02.10.2018 суд встановив строк відповідачу для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ, який не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.10.2018 – 09.10.2018, п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплинув 24.10.2018. Відповідачем було здано нарочно відзив на позовну заяву до канцелярії суду 01.11.2018. У відзиві відповідач не заявляв клопотання про поновлення строку, встановленого судом, на подання відзиву, та не вказав поважних причин пропуску строку для подання суду відзиву.

Крім того, відповідач, в порушення вимог ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та ухвали суду від 02.10.2018 не направив відзив позивачу, а додані до відзиву копії документів не засвідчені належним чином.

Враховуючи викладене, суд не приймає відзив №02-155 від 30.10.2018 на позовну заяву.

Представники сторін в судове засідання 01.11.2018 не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Обізнаність сторін про розгляд справи також підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями (а.с. 47, 48).

Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом необов’язковою, тому справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2018 ТОВ «Донінтервугілля» зі станції Кривий Торец Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці відвантажив на адресу ПАТ «ДТЕК Запорізька ТЕС» (вантажоодержувач) за залізничною накладною №50828623 у вагоні №52229960 вантаж.

При оформленні залізничної накладної №50828623 від 21.07.2018 відповідачем вказано масу вантажу: нетто – 67700кг.

В накладній також відображено, що вантаж розміщено й закріплено згідно п.41., 4.3, 4.6, 4.7 глави 14 Додатка 3 до СМГС. Як свідчить розділ 28 вищевказаної накладної, вантаж у вагон завантажено вантажовідправником.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

На станції Енергодар Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №52229960 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №961 від 24.07.2018.

На підставі акту загальної форми №961 від 24.07.2018, за результатами перевірки станцією Енергодар Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №476906/835 від 24.07.2018, відповідно до якого за результатами переважування вагону №52229960 на справних вагонних вагах (держ. повірка 22.06.2018.) станції Енергодар Придніпровської залізниці виявилось: у вагоні №52229960 при переваженні вага брутто складає 89230кг, тара 23300кг, нетто 65930кг, що менше ваги зазначеної в документі на 1770кг. У комерційному акті також містяться відомості про те, що навантаження в вагоні насипом, вище бортів на 10см – 15см, вантаж маркований трьома поздовжніми смугами по всій довжині вагону, виїмок та поглиблень немає, маркування не порушено, двері люка закриті, течі вантажу немає.

Згідно технічного паспорту ваг №0213 станції Енергодар Придніпровської залізниці, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 13.07.2003р., міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 22.06.2018.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N 334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт №476906/835 від 24.07.2018 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до п. 12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

Позивач звернувся до відповідача за претензією №18 від 02.08.2018 про сплату штрафу, яка була залишена останнім без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв’язку з невірним зазначенням маси вантажу у перевізному документі.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами - комерційним актом №476906/835 від 24.07.2018, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, порушень та поглиблень немає. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 6601,00грн., заявлений штраф до стягнення в загальному розмірі 33005,00грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива становить 1,0% маси, зазначеної в перевізних документах, тобто у даному випадку 659,30кг, що менше виявленої нестачі – 1770кг.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 73 - 80, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” , м. Добропілля, Донецька область про стягнення 33005,00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донінтервугілля” (код ЄДРПОУ 40722939, адреса: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Чехова, буд. 1) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108) штраф у розмірі 33005,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст рішення підписано 05.11.2018.

Суддя Н.В. Величко