Рішення № 77587887, 02.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3563/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

За участю секретаря – Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗПНУ” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗПНУ” до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №00141281407 від 15.06.2017 року про збільшення ТОВ «ЗПНУ» суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 68 211 грн, у тому числі за податковими зобов’язаннями – на суму 54 569 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – на суму 13 642 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС в Одеській №0014281407 від 15.06.2017 р. про збільшення ТОВ “ЗПНУ” суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на суму 68211грн. у тому числі за податковими зобов’язаннями – на суму 54569 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – на суму 13 642грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 року без змін.

Постановою Верховного суду від 27.03.2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 року адміністративну справу №815/3563/17 прийнято до провадження суддею Аракелян М.М. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018р. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.06.2018 року за вх.№ЕП/3470/18 від ОСОБА_3 надійшов лист, яким інформував суд про те, що подальше представництво ТОВ «ЗПНУ» по даній справі він не здійснює.

У судовому засіданні 25.06.2018 року сторонам було запропоновано надати до суду додаткові письмові докази. Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні для отримання додаткових доказів у справі та для ознайомлення представників сторін з матеріалами справи.

04.07.2018 року за вх..№19035/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.07.2018 року за вх..№21769/18 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

30.07.2018 року за вх..№ЕП/4220/18 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі.

30.07.2018 року за вх..№21890/18 від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі та розгляд зазначеного клопотання без участі представника відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів.

06.08.2018 року за вх..№22593/18 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 28.08.2018 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача було оголошено перерву у підготовчому засіданні.

30.08.2018 року за вх..№25416/18 від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для судового розгляду по суті.

24.09.2018 року за вх..№27985/18 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії листа до Святошинського районного суду м. Києва.

У судовому засіданні 24.09.2018 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було оголошено перерву у судовому засіданні для вивчення матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2018 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, за клопотанням представника позивача було оголошено перерву у судовому засіданні для ознайомлення із матеріалами справи.

Розгляд справи призначено на 23.10.2018 року.

В судовому засіданні 23.10.2018р. представник позивача позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримав та просив задовольнити позов.

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що Головне управління ДФС в Одеській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ЗПНУ” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ “ОСОБА_4 Стар” за період червень 2016 року. За результатами перевірки відповідач склав акт від 31.05.2017 р. № 483/15-32-14-07/3313902, згідно з висновками якого позивач порушив податкове законодавство. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0014281407 від 15.06.2017 р.

Позивач вважає, що висновки, які лягли в основу акту перевірки є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. В підтвердження своєї правової позиції представник позивача зазначає, що ГУ ДФС в Одеській області формально підійшло до встановлення реальності здійснення господарських операцій позивачем, не дослідило в повній мірі ланцюг проведених операцій з контрагентом та не прийняло до уваги надану позивачем первинну документацію, внаслідок чого дійшло хибних висновків. Представник позивача наголошує, що відповідачем було порушено норми чинного законодавства, а саме Конституції України та положень Податкового кодексу України, висвітлених у ст..14, 21, 198, 201. Таким чином, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0014281407 від 15.06.2017 р. протиправним, прийнятим всупереч норм податкового законодавства та таким, що підлягає скасуванню.

Представник Головного управління ДФС в Одеській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі.

04.07.2018 року за вх..№19035/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 30.08.2018 року за вх..№25416/18 - письмові пояснення у справі. Згідно зазначених заяв по суті справи Головне управління ДФС в Одеській області вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки уповноваженими особами відповідача було встановлено відсутність необхідної інформації у первинній документації, наданій позивачем, встановлено невідповідність об’ємів виконаних робіт штатному розпису контрагентів позивача, а також встановлено наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача. Проаналізувавши у сукупності отриману під час проведення перевірки інформацію відповідачем із дотриманням чинного законодавства України, відповідач встановив порушення позивачем норм податкового законодавства та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Враховуючи те, що Головним управлінням ДФС в Одеській області було повністю дотримано норми матеріального та процесуального законодавства, всебічно досліджено обставини, які покладено в основу винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0014281407 від 15.06.2017 р., представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ТОВ “ЗПНУ” є господарюючим суб’єктом, основними видами діяльності якого є: 33.14. ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 71.11 діяльність ц сфері архітектури; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.64-65 ).

Згідно п.1 Наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1444 від 15.05.2017 року на підставі доповідної записки в.о. заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_5 від 28.04.2017 року №305/11/15-32-14-02-13 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗПНУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «ОСОБА_4 Стар» за період червень 2016 року з 18 травня 2017 року тривалістю 5 робочих днів (Т.3, а.с.213).

Відповідач на підставі направлень №1684/14-07 та №1685/14-07 від 15.05.2017 року здійснив документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ЗПНУ” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ “ОСОБА_4 Стар” за період червень 2016 року (Т.3, а.с.214-215).

Під час проведення перевірки встановлено, та наявними матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ЗПНУ» (Замовник) укладено з ТОВ «ОСОБА_4 Стар» (код за ЄДРПОУ 39784426) (Підрядник) наступні договори:

- договір на ремонт кабелю від 13.05.2016 №96 (т.1 а.с. 76-79),

- договір на перевірку обладнання від 13.05.2016 №97(т.1 а.с. 105-108),

- договір на ремонт обладнання від 24.05.2016 №116 (т.1 а.с. 132-135),

- договір на перевірку обладнання від 24.05.2016 №118 (т.1 а.с. 160-163),

- договір на ремонт обладнання від 27.05.2016 №120 (т.1 а.с. 184-187),

- договір на монтаж кабелю від 27.05.2016 №121 (т.1 а.с. 213-216),

- договір на обслуговування обладнання від 01.06.2016 №122 (т.2 а.с. 10-13),

- договір на ремонт обладнання від 01.06.2016 №123 (т.2 а.с. 27-30),

- договір на перевірку обладнання від 02.06.2016 №124 (т.2 а.с. 53-56),

- договір на ремонт обладнання від 08.06.2016 №125 (т.2 а.с. 82-85),

- договір на перевірку обладнання від 09.06.2016 №126 (т.2 а.с. 110-113),

- договір на електромонтажні роботи від 09.06.2016 №127 (т.2 а.с. 138-141),

- договір на перевірку обладнання від 09.06.2016 №128 (т.2 а.с. 156-159),

- договір на перевірку обладнання від 09.06.2016 №129 (т.2 а.с. 183-186),

- договір на перевірку обладнання від 14.06.2016 №135 (т.2 а.с. 204-207),

- договір на монтаж кабелю від 14.06.2016 №138 (т.2 а.с. 234-237),

- договір на перевірку обладнання від 16.06.2016 №139 (т.3 а.с. 55-58),

- договір на перевірку обладнання від 22.06.2016 №144 (т.3 а.с. 116-119),

- договір на перевірку обладнання від 22.06.2016 №145 (т.3 а.с. 143-146),

- договір на перевірку обладнання від 22.06.2016 №146 (т.3 а.с. 173-176).

З аналізу вказаних договорів вбачається, що вони є ідентичними за своїм змістом і передбачають наступні умови за відповідними пунктами:

1.2. Склад, обсяги та вартість робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені кошторисною документацією.

2.1. Договірна ціна визначається на основі кошторису та договірної ціни, затверджених Замовником та є невід’ємною частиною Договору.

3.1. Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі актів виконаних робіт форм КБ-2 та КБ-3, що підписуються уповноваженими представниками Сторін.

3.3. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти днів з дня підписання документів Замовником.

7.3. Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 30 червня 2016 року.

У матеріалах справи також наявні копії платіжних доручень на підтвердження оплати отриманих послуг, визначних договорами між позивачем та ТОВ «ОСОБА_4 Стар» (т.1 а.с.13-32).

За результатами перевірки відповідач склав акт від 31.05.2017 року № 483/15-32-14-07/33313902 (т.1 а.с.38-63), згідно з висновками якого позивач порушив вимоги ПК України а саме:

-п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету у сумі 54569 грн. в т.ч. червень 2016-54569 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 15.06.2017 року, яким збільшив суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 54569,00 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 13642,00 грн. (т.1 а.с.36), з приводу якого позивач і звернувся з позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі -Податковий кодекс України).

Згідно ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.185 ст.14 ПК України постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України податковий кредит до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів /послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Аналізуючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи докази для вирішення питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як вбачається із матеріалів справи, у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17 Верховний Суд наголосив, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності (т.4 а.с. 141).

Верховний Суд, серед іншого, акцентує увагу на тому, що в обґрунтування висновків щодо неправомірності формування позивачем податкового обліку ГУ ДФС в Одеській області посилається на матеріали кримінального провадження від 08.08.2015 №12015000000000474.

Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Таким чином, судам під час нового розгляду слід перевірити наслідки розгляду зазначеної вище кримінальної справи (т.4 а.с.142-143).

Досліджуючи наявні у матеріалах докази, враховуючи вказівки Верховного Суду, висвітлені у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17, суд встановив наступне.

11.12.2018 року Вироком Святошинського районного суду м. Києва у справі № 757/24218/17-к (т.4 а.с. 238-256) ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.3, 28 ч.2, 205 ч.2 КК України, за якою призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 квітня 2017 року покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 (чотирьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2 КК України, за якою призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 квітня 2017 року покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.

У вироку суду вказується, що ОСОБА_6 – звинувачений, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Те ж саме зазначається і стосовно ОСОБА_7

В мотивувальній частині зазначеного вироку вказано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, приблизно у липні 2015 року, у невстановленому слідством місці, з метою реалізації злочинного плану, розробленого ОСОБА_6, невстановлена слідством особа, запропонувала ОСОБА_8 виступити за грошову винагороду одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером вже існуючого ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» (код ЄДРПОУ 39784426), зареєстрованого 08.05.2015 року Головним територіальним управлінням юстиції в м. Києві за адресою АДРЕСА_1, без мети здійснювати статутну діяльність, аби в подальшому це підприємство було використано для прикриття незаконної діяльності.

ОСОБА_8 не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього власника вказаного підприємства погодилася на таку пропозицію.

Отримавши згоду ОСОБА_8, невстановлена досудовим розслідуванням особа підготувала пакет документів про включення ОСОБА_8 до засновників ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», та призначення її директором та головним бухгалтером вказаного товариства.

Після підписання ОСОБА_8 документів, невстановлена слідством особа, 09.07.2015 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ «АРТ СВІТ СТАР».

Після цього, ОСОБА_8 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_6, та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії.

Отримавши таким чином контроль над ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та іншими невстановленими слідством особами, використовували вказане фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності та уникли контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

ОСОБА_7, отримавши ключі доступу до системи дистанційного обслуговування розрахункових рахунків ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», упродовж 2015-2016 років розпоряджалася банківськими рахунками підприємства, його майном та коштами, контролювала переведення безготівкових коштів на рахунки від підприємств реального сектору економіки, замовляла готівкові кошти в банківських установах, оброблювала замовлення на проведення безтоварних операцій, переведення безготівкових коштів в готівку від службових осіб, або представників підприємств реального сектору економіки.

У вироку також встановлено, що протягом липня 2015 року - жовтня 2016 року ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» надавало послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліків, зокрема ТОВ «ІНДУСТРІЯ-РС» та іншим.

Судом вище встановлено, що позивачем було укладено договори на отримання послуг з ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» у травні-червні 2016 року, тобто в той самий період, коли за вироком суду це Товариство надавало послуги підприємствам реального сектору економіки з незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безтоварних операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Надані позивачем на доведення реальності господарських операцій з ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» первинні документи свідчать, що у червні 2016 року позивачем та його контрагентом документально оформлено господарські операції за укладеними договорами, у тому числі підписано акти виконаних робіт на загальну суму 327416,30грн., у тому числі ПДВ-54569,36грн.

На суму ПДВ 54569,36грн. ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» від імені директора та головного бухгалтера ОСОБА_8 виписані податкові накладні, перелік яких наведено на сторінці 12, 13 Акту перевірки, що позивачем не заперечується та не спростовується.

Також з копій договорів, актів виконаних робіт, актів приймання наданих послуг, інших документів у матеріалах справи убачається,що з боку ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» вони підписувались від імені директора Товариства ОСОБА_8

Представник позивача вказує на те, що даний вирок суду не є преюдиційним для справи, що розглядається, оскільки Верховний Суд, скасовуючи попередні рішення судів та направляючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд, вказував на необхідність встановлення результатів кримінального провадження №12015000000000474, а не №42017000000001229, за результатами розгляду якого був винесений вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року у справі №757/24218/17-к. Крім того, представник позивача зазначає, що вирок суду винесений стосовно осіб, які не є учасниками даної адміністративної справи.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Згідно ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року у справі №757/24218/17-к набрав законної сили 11.01.2018 року.

Вказаний вирок є обов’язковим для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 в питанні, що ОСОБА_6 вчинив дії із організації фіктивного підприємництва у вигляді створення або придбання ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» з метою прикриття незаконної діяльності за допомогою підконтрольних йому осіб, правовими наслідками яких було, зокрема, незаконне переведення протягом липня 2015 – жовтня 2016 р.р. безготівкових коштів у готівку, штучне формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі проведення безготівкових операцій із використанням документів первинного бухгалтерського та податкового обліку інших суб’єктів господарювання.

Вирок суду також вказує на те, що директор ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» ОСОБА_8 після внесення змін до статутних документів ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» жодних документів від імені Товариства не підписувала, печаткою не володіла, тощо, повний контроль над Товариством здійснювали ОСОБА_6 та ОСОБА_7, завдяки чому мали можливість складати фіктивні первинні документи.

Жодних пояснень та доказів на спростування таких обставин стосовно ОСОБА_8, директора та засновника ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», позивач не наводить та не надає.

Не заявлено також в даній справі і клопотання, зокрема, про допит як свідка ОСОБА_8 для з’ясування обставини належності саме їй як директору та головному бухгалтеру ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» підпису на первинних документах, складених для документального оформлення спірних господарських операцій.

Отже преюдиційне значення вироку Святошинського районного суду м. Києва для даної адміністративної справи полягає в тому, що фіктивна господарська діяльність ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», у тому числі у липні 2016 року з ТОВ «ЗПНУ», є наслідком вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та такі обставини є звільненими від доказування в силу ч.6 ст.78 КАС України.

Суд також вважає необхідним зважити на те, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17 чітко висловив позицію, згідно якої критично ставиться до формального з’ясування обставин у справі. Тому ігнорування встановлених судом фактів, які мають значення для даної справи, лише на основі неспівпадіння номерів кримінального провадження є недопустимим. Суд, аналізуючи встановлені обставини, надає оцінку саме змісту досліджуваного вироку.

Така правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Відповідачем на підтвердження власної правової позиції зазначається, що в наданих до перевірки актах приймання виконаних робіт відсутня інформація щодо найменування об’єкту виконаних робіт (зазначено тільки – ТП, або взагалі відсутній об’єкт), місця проведення робіт та відсутня дата підписання акту.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов’язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи те, що надана до суду первинна документація дійсно не відповідає встановленим законодавством вимогам щодо належного її оформлення та не містить необхідних реквізитів, суд приймає даний аргумент відповідача як ґрунтовний.

Від представника позивача жодних пояснень стосовно виявлених недоліків первинної документації надано не було.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем обгунтовано встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету у сумі 54569 грн. в т.ч. червень 2016-54569 грн, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00141281407 від 15.06.2017 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи надано грунтовні пояснення з приводу правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та надано відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, суд вважає, що вказаний процесуальний обов’язок відповідачем дотриманий.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності задокументованих господарських операцій червня 2016 року з ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», суд не убачає підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення, наголошуючи на тому, що обов’язок доведення реальності (товарності) придбання робіт та послуг покладається саме на платника податків (позивача).

Відповідач в таких справах має довести законність свого рішення, тобто правильне застосування норм податкового законодавства до встановлених в ході перевірки фактів, а також дотримання процедури проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, що ГУДФС в Одеській області виконано.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1, 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати, понесені позивачем, не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗПНУ” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складене суддею 02 листопада 2018 року.

Суддя М.М. Аракелян

.