Рішення № 77587625, 25.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 385/84/18

провадження № 2-іс/811/66/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; паспорт серія ЕВ №182802, виданий 01.11.2007 року Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області; адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1)

до відповідача:

Гайворонської районної ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 24710887, адреса: площа ОСОБА_2, 5, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300 )

про визнання протиправним та не чинним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Б.) звернулася до суду з позовом, в якому просить суд, визнати протиправним та не чинним рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Гайворонської районної ради Кіровоградської області №184 від 22.12.2017 року “Про затвердження структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” в частині скорочення посади заступника головного лікаря з економічних питань.

Позивач обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що працює в Комунальному закладі “Гайворонська центральна районна лікарня”, так на підставі оскаржуваного рішення впроваджується зменшення посад та чисельність медичних працівників, чим порушуються її інтереси також, як члена територіальної громади, суперечить їм, та здійснюється скорочення штату працівників, чим також на її думку порушується її право на працю. При цьому, позивач вказує, що спірне рішення грубо порушує законодавство України про охорону здоров’я, яке направлене на якісне медичне обслуговування населення, а цілий напрямок цієї діяльності фактично ліквідовується.

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог наголосивши на тому, що безпідставним та незаконним є посилання позивача на те, що оскаржуване рішення грубо порушує законодавство України про охорону здоров'я, яке направлене на якісне медичне обслуговування населення, а цілий напрямок цієї діяльності фактично ліквідовується, оскільки оптимізація структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” взагалі не впливає на рівень медичного обслуговування населення Гайворонського району та скорочення Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня”, як комунального закладу охорони здоров'я в цілому. Крім того, оптимізація структури лікарні не передбачала скорочення посад та чисельність лікарів і медичних працівників, в цілому це стосувалось технічних працівників, жодна посада лікарів та медичних працівників закладу не скорочена (а.с.29-34,61-66).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену в письмових запереченнях підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

25.10.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України закрито подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій посадових осіб Гайворонської районної ради Кіровоградської області при прийнятті рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Гайворонської районної ради Кіровоградської області №184 від 22.12.2017 року “Про затвердження структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” в частині скорочення посади заступника головного лікаря з економічних питань.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що комунальний заклад “Гайворонська центральна районна лікарня” створений відповідно до рішення Гайворонської районної ради від 14 червня 2013 року № 196 “Про реорганізацію Гайворонського РТМО та створення комунальних закладів “Гайворонський центр первинної медико-санітарної допомоги” і Гайворонська центральна районна лікарня, є комунальним закладом охорони здоров'я, що надає вторинну медико-санітарну допомогу населенню Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.35).

Засновником Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” є Гайворонська районна рада Кіровоградської області. КЗ “Гайворонська центральна районна лікарня” підпорядковується Гайворонській районній раді та Гайворонській районній державній адміністрації в межах, передбачених Статутом та чинним законодавством.

Судом встановлено, що спільним Розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації та голови Гайворонської районної ради від 02.10.2017 року № 274-р/38-гр було створено спільну районну комісію районної державної адміністрації та районної ради щодо перевірки структури та фінансово-господарської діяльності Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” (а.с.36).

За результатами перевірки, спільна комісія дійшла висновку, що штатна чисельність працівників Лікарні значно завищена від існуючої потреби, тому необхідно оптимізувати штатний розпис Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня”, а саме: об’єднати посади фахівця з питань цивільного захисту з посадою інженера з охорони праці та техніки безпеки; перейменувати посади заступника головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності на заступника поліклінічним відділенням та заступника головного лікаря з адміністративно-господарської частини на завідувача господарством та скоротити 16 посад, серед яких і посаду заступника головного лікаря з економічних питань, що відображено у відповідній довідці від 23.10.2017 року (а.с.37-39).

Відповідно до Статуту Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” передбачено, що структура КЗ “Гайворонська центральна районна лікарня” затверджується Гайворонською районною радою за попереднім погодженням голови районної ради та поданням головного лікаря Лікарні (а.с.40-42).

Штатний розпис Лікарні погоджується головою Гайворонської районної ради за поданням головного лікаря Лікарні.

Відповідно до п.п. 5.2.2. Статуту Гайворонська районна рада приймає рішення про затвердження, внесення змін до Статуту та Структури Лікарні за попереднім погодженням голови районної ради.

На підставі вказаних норм законодавства, було сформовано новий штатний розпис Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня”, який було подано на погодження до Гайворонської районної ради.

Представником відповідача повідомлено суд, що 20 грудня 2017 року питання про затвердження Структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” розглядалось на спільному засіданні постійної комісії районної ради з питань бюджету, фінансів, комунальної власності, економічного і соціального розвитку, торгівлі, промисловості, та будівництва та з питань освіти, культури, спорту, охорони здоров'я, соціального захисту населення та учасників антитерористичної операції на сході України.

За результатами такого розгляду, постійна комісія прийняла рішення, винести на розгляд сесії районної ради та рекомендувати депутатам затвердити проект рішення.

22 грудня 2017 року на сімнадцятій сесії сьомого скликання Гайворонської районної ради одноголосно депутатським корпусом було прийнято рішення № 184 “Про затвердження структури комунального закладу Гайворонська центральна районна лікарня”, серед інших також в частині скорочення посади заступника головного лікаря з економічних питань (а.с.12).

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року (ратифікована Верховною Радою України 15.07.1997 року), визначено, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією України або Законом, та в межах закону органи місцевого самоврядування мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.

Діяльність Гайворонської районної ради Кіровоградської області, регулюється Конституцією України, Законом України “Про місцеве самоврядування України” та іншими нормами права.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з ч.1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Частиною 4 статті 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я визначено, що планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виходячи із аналізу вказаних законодавчих положень, суд приходить до висновку, що органи місцевого самоврядування здійснюють владні повноваження та відповідно до них наділені компетенцією самостійно вирішувати питання місцевого значення, що відображені у формі відповідних рішень, поряд з тим, прийняті рішення є обов’язковими до виконання на відповідній території, при цьому, органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та законами України.

Отже, судом встановлено, що лише після проведення спільною районною комісією районної державної адміністрації та районної ради перевірки структури та фінансово-господарської діяльності Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня”, та економічного аналізу щодо оптимізації структури та штатного розпису лікарні, враховуючи висновки постійної комісії районної ради з питань бюджету, фінансів, комунальної власності, економічного і соціального розвитку, торгівлі, промисловості, та будівництва проект Рішення про затвердження структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” було винесено на пленарне засідання чергової сесії районної ради, яке було прийнято 22 грудня 2017 року за № 184.

З врахуванням встановлених обставин та системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що 22 грудня 2017 року депутатський корпус районної ради в складі 28 депутатів на сімнадцятій сесії сьомого скликання Гайворонської районної ради Кіровоградської області прийняв (шляхом відкритого голосування) законне Рішення №184 від 22.12.2017 року “Про затвердження структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня”.

Відтак, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що відповідачем було порушено її права при прийнятті Рішення №184 від 22.12.2017 року, не відповідає дійсним обставинам.

Безпідставним є також посилання позивача на те, що порушується право на працю, оскільки всіх працівників лікарні, яких зачіпає процедура скорочення, в тому числі і позивача адміністрацією Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня попереджено про зміну істотних умов праці та скорочення штату працівників, разом з тим запропоновано перейти працювати на інші (рівнозначні) посади, як це передбачено нормами ст. 32, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 49(2) КЗпП України.

Встановлене підтверджується, листом направленим відповідачем позивачці від 10.01.2018 року №57 (а.с.11).

При цьому, в судовому засіданні позивачка наголошувала, на тому, що відповідачем прийнято незаконно наказ про її звільнення на підставі спірного рішення.

Так, самою позивачкою в судовому засіданні повідомлено, що наказ про її звільнення на підставі рішення про її скорочення, до суду нею оскаржено не було, так як вважає, що на засіданні сесії Гайворонської районної ради Кіровоградської області під час розгляду питання «Про затвердження структури Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» повинні були повідомити про те, що на посаді заступника головного лікаря з економічних питань, працює особа, яка знаходиться у декретній відпустці, що мало стати підставою не скорочувати посаду.

Однак, такі твердження судом оцінюються критично, так, як для захисту свого порушеного права на працю, існує певна процедура, визначена чинним законодавством, дотримання якої передбачає, гарантований Конституцією України, Кодексом законів про працю, повний захист порушеного права.

Крім того, в обґрунтування власної позиції, ОСОБА_1, також вказує, що спірне рішення про скорочення заступника головного лікаря з економічних питань, не є економічно обґрунтованим.

Однак, доказів на підтвердження вказаного, позивачем не надано.

Тим більше, судом встановлено, що спірне рішення, було прийняте відповідачем лише після проведення спільною районною комісією районної державної адміністрації та районної ради перевірки структури та фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня», економічного аналізу щодо оптимізації структури та штатного розпису Гайворонської районної центральної лікарні, з урахуванням висновків постійної комісії районної ради з питань бюджету, фінансів, комунальної власності, економічного і соціального розвитку, торгівлі, промисловості та будівництва.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Аманн проти Швейцарії” (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (“ОСОБА_3 проти Хорватії” і “Тошкуце та інші проти Румунії”) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (“Онер'їлдіз проти Туреччини”).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Гайворонської районної ради Кіровоградської області про визнання протиправним та нечинним рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Гайворонської районної ради Кіровоградської області №184 від 22.12.2017 року “Про затвердження структури Комунального закладу “Гайворонська центральна районна лікарня” в частині скорочення посади заступника головного лікаря з економічних питань - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3