Рішення № 77587442, 02.11.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 р. № 1440/1841/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, вул. Щаслива, 4,Щасливе,Березанський район, Миколаївська область,57441

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34,Миколаїв,54034

про:визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку землеустрою, зобов’язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5 га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Березанського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації та прийняття рішення по суті, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 08.08.2018 Миколаївським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправною, оскільки підстави для відмови у наданні дозволу є вичерпними, а вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в даному випадку, відсутні будь-які порушення з боку відповідача, оскільки додані позивачем до заяви графічні матеріали не можуть вважатися «бажаним місцем розташування земельної ділянки» через зазначення на них земельних ділянок, що перебувають у приватній власності.

Від сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

10.05.2017 позивачем подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з проханням розглянути питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,5 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться в межах території Чапаївської сільської ради Березанського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До клопотання додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та її відношення до меж населених пунктів; ксерокопію паспорта та ідентифікаційного номера.

Відповідач листом від 09.06.2017 № О-4625/6-17-СГ повернув позивачу матеріали на доопрацювання, мотивуючи тим, що серед доданих до заяви документів відсутня згода на збір та обробку персональних даних, відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (зі змінами).

19.06.2017 позивач повторно звернувся з аналогічним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, додавши до заяви ксерокопію паспорта, ідентифікаційного номера, викопіювання із кадастрової карти та надавши свою згоду на обробку особистих персональних даних.

Проте, відповідач листом №0-6817/6-17-СГ від 20.07.2017 року повідомив, що Головним управлінням визначено перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в III кварталі поточного року на території Миколаївської області, в який земельна ділянка, яку бажає позивач отримати у власність, не входить. Враховуючи зазначене, у зв’язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів та керуючись п.7 ст. 118 ЗК України, Головне управління не вбачає за можливе вирішення порушеного позивачем у зверненні питання у III кварталі поточного року.

01.06.2018 позивач втретє подав заяву до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.5 га з додатками: копією паспорта та ІПН, рішення № 9 від 08.04.2016 року 6 сесії 7-го скликання Чапаївської сільської ради про погодження виділення земельних ділянок з додатком № 1, в якому під № 20 йому надано погодження, рішення № 2 від 01.07.2016 року 11-ї сесії 7-го скликання Чапаївської сільської ради про перейменування Чапаївської сільської ради Березанського району Миколаївської області на Щасливську сільську раду Березанського району Миколаївської області, викопіювання земельної ділянки з кадастрової карти та надав згоду на обробку персональних даних.

Листом №0-5560/0-3625/0/20-18-СГ від 06.07.2018 відповідач відмовив позивачу у наданні відповідного дозволу, мотивуючи тим, що по доданим графічним матеріалам неможливо встановити точне місце розташування бажаної земельної ділянки. Крім того, серед долученого до клопотання пакету матеріалів відсутня інформація, яка підтверджує або спростовує факт реалізації позивачем права безоплатної приватизації в межах Миколаївської області.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивач при зверненні до відповідача надав всі передбачені діючим законодавством, вищезазначені документи.

У листі від 06.07.2018 року № 0 - 5560/0-3625/0/20-18-СГ, надісланому позивачу, відповідач, відмовив у наданні дозволу, проте не зазначив законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Посилання відповідача на відсутність інформації, яка підтверджує або спростовує, факт реалізації позивачем права безоплатної приватизації в межах Миколаївської області та посилання на ст. 55 Закону України «Про Землеустрій» не приймається судом до уваги, оскільки Земельним кодексом України, передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації).

Стосовно дискреційності повноважень та виключної компетенції відповідача щодо надання дозволу, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні, на підставі посвідчення ОСОБА_1 ААБ№134752.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (вул. Щаслива, 4,Щасливе,Березанський район, Миколаївська область,57441 НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34,Миколаїв,54034 39825404) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання від 01.06.2018 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.06.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,5 га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Березанського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, та прийняти рішення по суті з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник