Постанова № 7758548, 01.10.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-10592/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Руденко Т.В.,

представника відповідача Атрощенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Петрушівського сільського споживчого товариства до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Петрушівське сільське споживче товариство звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі (далі –ДПІ у Ріпкинському районі) про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції у Ріпкинському районі від 09 квітня 2009 року № 0000232330 на суму 16565 грн. Свої вимоги мотивують тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 03 квітня 2009 року № 229/23-104/01776990 та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232330, яке отримано товариством 14 квітня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснив що під час проведення перевірки встановлено, що Петрушівським сільським споживчим товариством, протягом перевіряємого періоду своїм працівникам видавались кошти в підзвіт для закупівлі у населення (фруктів та овочів). Однак, звітуючись перед бухгалтерією товариства про використання наданих в підзвіт коштів вказаними працівниками до авансових звітів додавались бухгалтерські накладні, що оформлені самим Петрушівським сільським споживчим товариством, в яких зазначалось найменування та кількість товару, його ціна та сума, а в рядку де зазначається назва суб’єкта господарювання з його реквізитами, вказувалося лише прізвище та ініціали. Печатки чи штампи постачальника, ідентифікаційні коди чи паспортні або ж адресні дані відповідних осіб на зазначених накладних відсутні, також відсутні торгівельно-закупівельні акти чи будь-які інші документи, що підтверджують факти купівлі товару та використання виданих в підзвіт коштів. Загальна сума коштів, в перевіряємому періоді, яка не підтверджена бухгалтерськими документами про використання, становить 16565,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 18.03.2009 року № 53, виданого начальником відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ріпкинському районі Атрощенко Ю.В., головним податковим ревізором-інспектором Ващенком Т.М. та старшим державним податковим інспектором Резан Т.І. відповідно до плану –графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання та згідно ч.11 ст. 11-3 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-XII, була проведена планова виїзна перевірка Петрушівського сільського споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки ДПІ у Ріпкинському районі складено акт № 229/23-104/01776990 від 03 квітня 2009 року, яким встановлено, що працівниками підприємства протягом перевіряємого періоду в бухгалтерію подані авансові звіти без документів, підтверджуючих використання виданих в підзвіт коштів, відсутність розрахункового документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 16565 грн., чим було порушено ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996 (далі –Закон) та пп. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

На підставі акту перевірки № 229/23-104/01776990 від 03 квітня 2009 року ДПІ у Ріпкинському районі було прийнято рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0000232330 та застосована фінансова санкція в сумі 16565 грн. за порушення порядку ведення касових операцій.

Відповідно до ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В судовому засіданні представником позивача були надані копії накладних в яких зазначено дату і місце складання, назва підприємства від імені якого складено документ, номер документа, зміст і обсяг господарської операції, назва та кількість продукції, ціна та загальна сума, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний код здавача та прикладені довідки встановленої Кабінетом Міністрів форми, які дають право при виплаті доходів не утримувати податок з фізичних осіб. Також представником позивача були надані пояснення стосовно того, що в зв’язку з відсутністю закупівельних квитанцій та закупівельних відомостей для закупівлі сільськогосподарської продукції товариством використовувались бланки накладних, але обов’язкові реквізити визначені законом в зазначених бланках були вказані.

Суд звертає увагу, що вимоги щодо проставляння штампу чи печатки є безпідставними, оскільки фізичні особи не є суб'єктами підприємницької діяльності і печаток або штампів не мають.

Отже суд, врахувавши подані докази та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що товариством не було порушено норм чинного законодавства України в частині порушення порядку ведення касових операцій.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.200 року № 2181-III, передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Крім того, пунктом 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29 та зареєстрованого в Мінюсті 18 грудня 1996 року за № 723/1748, передбачено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування та за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надсилання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування органами державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи товариство не погодившись з прийняттям рішення про застосування штрафних санкцій, оскаржило його до ДПІ у Ріпкинському районі 24 квітня 2009 року. На що 12.05.2009 року товариством була отримана відповідь на скаргу № 288/10-107 від 07.05.2009 року, згідно якої справу повернуто без розгляду. Також 21 травня 2009 року товариство звернулось із заявою до державної податкової адміністрації в Чернігівській області, але згідно рішення від 11.06.2009 року № 976/10/25-020 заява залишена без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач діяв в межах наданих повноважень та на підставі закону, а тому вимоги відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір та витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Петрушівського сільського споживчого товариства до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі про визнання недійсним рішення, задовольнити.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в Ріпкинському районі від 09 квітня 2009 року № 0000232330 на суму 16565 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Петрушівського сільського споживчого товариства судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 08 жовтня 2009 року.

Суддя: Падій В.В.