Рішення № 77585416, 24.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1335/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі ордеру;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №7 від 15.01.2018р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 Тодора Хрістова до регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області про визнання частково недійсним договору, –

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 Хрістов (далі по тексту – ОСОБА_4Х.) звернувся до господарського суду із позовною заявою до регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області (далі по тексту – Фонд) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений 27.04.2018р. між сторонами по справі, в частині посилання в п.3.1. договору на Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (із змінами), в частині встановлення в якості базового місяця оренди листопад 2017 року та в частині корегування орендної плати, яка визначена у абзаці першому п.3.1. договору, на індекси інфляції за листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невідповідності договору оренди від 27.04.2018р. вимогам чинного законодавства в частині включення до його умов положень про індексацію орендної плати за листопад 2017р. – березень 2018р.

Фонд заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості. Зокрема, відповідачем було наголошено, що за результатами конкурсу орендна плата визначається за базовий місяць розрахунку, який повинен розраховуватись із застосуванням п. 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786. При цьому, відповідачем було наголошено про помилкове посилання у договорі оренди від 27.04.2018р. на базовий місяць розрахунку орендної плати – листопад 2017р., оскільки насправді базовим місяцем розрахунку є жовтень 2017р. Окрім того, відповідачем було зазначено, що стартова орендна плата у сумі 17 450,13 грн. визначена за базовий місць оренди – жовтень 2017р., у зв’язку з чим, запропонована позивачем орендна плата у розмірі 40 000,00 грн. є також такою, що визначена за базовий місяць, а, отже, підлягає індексації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.04.2018р. відбулося засідання конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право оренди державного майна, яке обліковується на балансі Апеляційного суду Одеської області, на якому переможцем конкурсу було визнано ОСОБА_4 як учасника, яким запропоновано найвищу орендну плату (протокол засідання комісії за №13). При цьому, з протоколу засідання конкурсної комісії №13 від 16.04.2018р. вбачається, що стартова орендна плата за базовий місяць оренди складає 17 450,13 грн.; переможцем конкурсу – ОСОБА_4 було запропоновано орендну плату у розмірі 40 000,00 грн.

За результатами проведеного конкурсу між ОСОБА_4 (Орендар) та Фондом (Орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2018р., відповідно до умов п.1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: не житлові приміщення першого поверху, які розташовані в одноповерховій прибудові до дев’ятиповерхової будівлі (інв. №103000001, реєстровий номер 02892913.1.ЕЦФЯКВ113), загальною площею 363,50 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Івана та ОСОБА_5, 24-А (далі по тексту майно), що обліковується на балансі Апеляційного суду Одеської області, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП „АРКАДА ЮГ” станом на 30.10.2017р. та становить 3 490 025,00 грн.. Згідно п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Пунктом 2.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2018р. встановлено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. Відповідно до акту приймання-передавання від 16.05.2018р., укладеного між сторонами по справі, майно було передано в оренду позивачу.

Строк дії договору обумовлений сторонами у п.10.1. та складає 2 роки 11 місяців та діє з моменту підписання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2018р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. N 786 (із змінами), та Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №906 (із змінами), становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад 2017р.) – 40 000 грн.

Орендна плата за перший місяць визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці 1 цього пункту на індекси інфляції за листопад 2017р., грудень 2017р., січень 2018р., лютий 2018р., березень 2018р.

Відповідно до розрахунку орендної плати за користування майном, переданим ОСОБА_4 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2018р., вартість об’єкта оренди за незалежною оцінкою станом на 30.10.2017р. становить 3 490 025,00 грн.; ставка орендної плати складає 6%; застосовано індекс інфляції; базовий місяць оренди – листопад 2017р.; орендна плата складає 40 000,00 грн. При цьому, в примітці до розрахунку зазначено, що орендна плата визначена за пропозицією орендаря за базовий місяць (листопад 2017р.) та при внесенні чергових платежів повинна бути скоригована на відповідний індекс інфляції.

Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами позивачем було наголошено про наявність правових підстав для визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.04.2018р. частково недійсним, з огляду на порушення сторонами вимог чинного законодавства на момент укладання договору, яке полягає у помилковому визначені відповідачем в якості базового місяця листопад 2017р. та індексації орендної плати, запропонованої Орендарем у сумі 40000 грн. за листопад 2017р., грудень 2017р., січень 2018р., лютий 2018р., березень 2018р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту – Закон України „Про оренду державного та комунального майна”) цим Законом врегульовано: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва визначені статтею 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Порядок укладання договору оренди встановлений статтею 9 цієї законодавчої норми, частиною 4 якої передбачено, що орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Частиною 6 статті 9 цього Закону встановлено, що порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендодавець надсилає копії проекту договору та інших матеріалів відповідним органам, зазначеним у частині другій цієї статті, у п'ятиденний термін після дати затвердження результатів конкурсу.

Згідно з вимогами ст. ст. 11, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну

плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до п. п. 6, 19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906, основним критерієм визначення переможця є найбільший розмір орендної плати у разі обов'язкового забезпечення виконання інших умов конкурсу. Стартова орендна плата визначається згідно з Методикою розрахунку плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786. У разі надходження двох або більше пропозицій, які відповідають умовам конкурсу, переможець визначається комісією за критерієм найбільшої запропонованої орендної плати за перший/базовий місяць оренди із застосуванням принципу аукціону.

Відповідно до абзацу 1, 2, 4 п. 19 Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. N 629 (в редакції чинній на дату укладання договору оренди), у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка. Оцінка зазначеного майна проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій або спеціальній вартості. При цьому ринкова і спеціальна вартість визначаються відповідно до вимог Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 37, ст. 1995).

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Звертаючись до положень типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2000р. за №931/5152 в редакції, яка були чинною на момент укладання договору оренди від 27.04.2018р. суд зазначає наступне: пунктом 3.1. типового договору встановлено, що „Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ____ 20__ р. __ грн. (місяць) У разі якщо орендар визначений за результатами конкурсу на право оренди державного майна, цей пункт викладається в такій редакції: "3.1. Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ___20___ р.____ грн.". (місяць)

Згідно з п. 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906, орендодавець протягом трьох робочих днів після затвердження результатів конкурсу надсилає рекомендованим листом або вручає під розписку особисто переможцю конкурсу (уповноваженій ним особі) проект договору оренди. Переможець конкурсу або уповноважена ним особа після отримання проекту договору протягом п'яти робочих днів особисто повертає орендодавцю підписаний проект договору оренди. Умови договору оренди повинні враховувати істотні умови, визначені у статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та включати орендну плату, запропоновану переможцем конкурсу, а також пропозиції переможця конкурсу, подані ним для участі в конкурсі.

Вищенаведені положення чинного законодавства дозволяють суду дійти наступного висновку: при проведенні конкурсу на право оренди державного майна розрахунок стартового розміру орендної плати здійснюється відповідно до вимог Методики N 786, тобто стартовий розмір орендної плати відповідає базовому розміру. За результатами проведення конкурсу на право оренди державного майна, розмір орендної плати за перший/базовий місяць у договорі оренди встановлюється у розмірі цінової пропозиції переможця конкурсу. При цьому, першим/базовим місяцем в такому випадку є перший місяць фактичного передання орендарю майна в оренду.

Позиція суду з цього питання відповідає вимогам п. 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906, яким передбачено, що умови договору оренди повинні враховувати істотні умови, визначені у статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та включати орендну плату, запропоновану переможцем конкурсу, а також пропозиції переможця конкурсу, подані ним для участі в конкурсі.

Проте, в порушення вище наведених приписів типового договору пункт 3.1. договору оренди від 27.04.2018р. був викладений в редакції, яка застосовується при укладанні договору оренди поза конкурсу. Саме визначення орендаря за результатами конкурсу впливає на редакцію умов договору, якими врегульовані питання орендної плати. В даному випадку запропонована учасником конкурсу найвища пропозиція надає останньому статус переможця з визначенням запропонованої ціни в якості орендного платежу.

Господарський суд зауважує, що Фонд, визначивши до умов п. 3.1 договору оренди нерухомого майна в якості базового місяця оренди листопад 2017р. з подальшою індексацією орендної плати за листопад 2017р. – березень 2018р., припустився порушень вимог п. 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906.

При цьому, посилання відповідача на п.4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. N 786, яким передбачено, що базовий місяць розрахунку орендної плати – останній місяць, за якій визначено індекс інфляції, яка фіксується в договорі, суд визнає помилковим з огляду на необхідність застосування цієї Методики у випадках передачі майна в оренду поза конкурсних підстав та при розрахунці стартового розміру орендної плати при передачі майна в оренду за конкурсом. Самий по собі факт передачі майна в оренду на конкурсних засадах має на меті отримання як найбільш вигідних пропозицій від учасників та, відповідно, найбільше надходження до бюджету грошових коштів за оренду. При цьому, суд зазначає, що запропонований переможцем конкурсу розмір орендної плати є істотною умовою договору, визначається у договорі як базова та підлягає індексації за кожний наступний місяць з моменту укладення договору.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що договір від 27.04.2018р. був укладений між сторонами по справі з порушенням вимог ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906 та типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774, що має наслідком необхідність визнання судом договору недійсним в частині посилання в п.3.1. договору на Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (із змінами), в частині встановлення в якості базового місяця оренди листопад 2017 року та в частині корегування орендної плати, яка визначена у абзаці першому п.3.1. договору, на індекси інфляції за листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 Тодора Хрістова до регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області підлягає задоволенню судом шляхом визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 27.04.2018р. недійсним в частині посилань в п. 3.1 на Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), в частині встановлення в якості базового місяця оренди – листопад 2017р. та в частині корегування орендної плати, яка визначена у абзаці першому п. 3.1 договору, на індекси інфляції за листопад 2017р., грудень 2017р., січень 2018р., лютий 2018р., березень 2018р. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 759, 761 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 9, 10, 11, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000р. №1774., п. п. 6, 19, 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 27.04.2018р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Тодором Хрістовим /65039, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 2014817655/ та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області /65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, к. 1106, ідентифікаційний код 20984091/, в частині посилань в п. 3.1 на Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), в частині встановлення в якості базового місяця оренди – листопад 2017р. та в частині корегування орендної плати, яка визначена у абзаці першому п. 3.1 договору, на індекси інфляції за листопад 2017р., грудень 2017р., січень 2018р., лютий 2018р., березень 2018р.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області /65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, к. 1106, ідентифікаційний код 20984091/ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Тодора Хрістова /65039, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 2014817655/ судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 листопада 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна