Рішення № 77585391, 25.10.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2018 Справа № 917/1170/18

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг", 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, ідент. номер 37029549

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, 39800, АДРЕСА_1, ідент. код 34110204198

про стягнення 71 845, 58 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін: не з"явились

До Господарського суду Полтавської області 24.09.2018 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 71845,58 грн. заборгованості за Договором поставки № 2529ОДЕ від 14.12.2017 року.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 25.10.2018 року.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.09.2018 року була надіслана сторонам 01.10.2018 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження сторін, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 10.10.2018 року з відміткою відділення поштового зв'язку про невручення даного поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 28.09.2018 року є 08.10.2018 року.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.10.2018 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

14.12.2017 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № НОМЕР_1 (далі - Договір).

Згідно п. 2.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід"ємною частиною цього Договору.

Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2000) (п.2.2 Договору).

Асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у накладних (п.3.1 Договору).

Ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід"ємною частиною цього Договору (п.4.1 Договору).

Відповідно п.4.2 Договору покупець зобов"язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач розрахувався за поставлений товар частково.

За даних обставин, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар, яка на момент звернення до суду (24.09.2018 року) склала 64707 грн.

Крім цього, за прострочення виконання зобов"язання позивач заявив до стягнення з відповідача 8719,9 грн. - пені, передбаченої п.6.6 Договору, за період з 13.02.2018 року по 14.08.2018 року (розрахунок пені, арк. спр.25) та 3% річних в розмірі 1010,86 грн.

Відповідач заперечень на позов не надав.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача несплачену суму за поставлений товар в розмірі 64707 грн. Проте, згідно доданого позивачем розрахунку (станом на 29.08.2018 року, арк. спр.24), сума боргу відповідача за Договором поставки № НОМЕР_1 від 14.12.2017 року складає 62114,82 грн.

Судом встановлено, що відповідач заборгував позивачу 62114,82 грн. за поставлений товар, строк оплати вказаних зобов'язань настав. В матеріалах справи відсутні докази оплати товару у повному обсязі. Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення.

Таким чином, вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 62114,82 грн., в іншій частині вимоги щодо стягнення суми основного боргу відхиляються як невмотивовані.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами п. 4.2 Договору визначено, що Покупець зобов'язався оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

Оскільки, датою поставки Товару є 12.01.2018 року (дата видаткової накладної № 3588 та № 3589), останнім днем виконання грошового зобов'язання є 12.02.2018 року, прострочення виконання зобов'язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 13.02.2018 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п.4.2 Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 8719,9 грн. пені, передбаченої п. 6.6 Договору за період з 13.02.2018 року по 14.08.2018 року.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 1010,86 грн. 3% річних за період з 13.02.2018 року по 29.08.2018 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені з 13.02.2018 року по 14.08.2018 року встановив, що позивачем невірно визначено період її нарахування.

З врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто 12.08.2018 року.

Проте, при здійсненні перерахунку, суд не виявив завищення розміру пені з боку позивача.

За даних обставин, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені в розмірі 8719,9 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_2".

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 62114,82 грн. основного боргу, 8719,9 грн. пені та 1010,86 грн. - 3% річних.

Позивач у позові просить також покласти на відповідача судові витрати у даній справі.

Так, до суду подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв"язку із розглядом справи (а.с. 5). При цьому, зазначена сума охоплює судовий збір, витрати на складання позову, витрати на канцелярію, витрати на транспортні засоби, витрати на поштові відправлення.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 07.09.2018 року № 224284 (а.с.10).

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Вбачається, що матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем інших витрат у даній справі, а отже, заявлена сума витрат на складання позову, витрат на канцелярію, витрат на транспортні засоби, витрат на поштові відправлення відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (39800, АДРЕСА_1, ідент. код 34110204198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, ідент. номер 37029549) 62114,82 грн. основного боргу, 8719,9 грн. пені, 1010,86 грн. - 3% річних; 1762 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 30.10.2018 року

Суддя Іванко Л.А.