Рішення № 77585390, 23.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018Справа № 910/6996/18Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод

«Одескабель» та

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського

кабельного заводу «Одескабель»

про визнання патенту недійсним

Представники:

від позивача: Краюшкін В.В.

від відповідача 1: Ресенчук В.М., Мелешко В.І.

від відповідача 2: Поліщук Є.Г.

від відповідача 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" про визнання патенту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що корисна модель "Кабель силовий" за патентом №UA110617U не відповідає умовам патентоздатності, а саме не є новою, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним патент України№UA110617U на корисну модель "Кабель силовий", власниками якого є Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" залишити без руху, встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:- зазначення, якими конкретними доказами, на думку позивача, підтверджуються його твердження про те, що патент №UA110617U на корисну модель "Кабель силовий" не відповідає умовам патентоздатності (доказами, що подані разом з позовом - конкретно якими/ доказами, що не можуть бути поданими тощо);- надання нормативно-правового обґрунтування вимог, заявлених у позові, з підстав, заявлених у позові (зазначити конкретну норму закону, яка, на думку позивача, підтверджує його доводи про те, що обставини, зазначені ним в обґрунтування позовних вимог, є в силу закону підставами для застосування обраного позивачем способу захисту - визнання патенту недійним);- надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви;- зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;- подання підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;- надання докази які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

20.06.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. До вказаною заяви позивачем було додано висновок експерта № 005-СІВ/18 у сфері інтелектуальної власності від 25.05.2018.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 17.07.2018.

10.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшло клопотання, у якому він просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Завод Південкабель» надати докази щодо порушення, невизнання або оспорювання прав позивача відповідачем 2 та відповідачем 3 у зв'язку з реєстрацією оспорюваного патента.

17.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшли два ідентичні за змістом відзиви на позовну заяву. Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач 3 вказує на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернуся з даним позовом до суду, наданий позивачем аналіз патентоспроможності патенту №110617 «Кабель силовий» не містить належних даних, які підтверджують, що патент на корисну модель не є новим; висновок по експертному дослідженню №005-СІВ містить посилання на ті джерела, які не містять всієї сукупності ідентичних ознак формули. З огляду на наведене, відповідач 3 просить суд відмовити в позові.

17.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшли два ідентичні за змістом клопотання про призначення експертизи.

17.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшли два ідентичні за змістом письмові пояснення щодо клопотання про призначення судової експертизи.

У підготовче засідання 17.07.2018 з'явилися представники позивача, відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3. Представник відповідача 1 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача 3 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Суд долучив документи подані представниками відповідача 1 та відповідача 3 до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 31.07.2018.

20.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач 1 вказує, що у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з клопотанням про проведення експертизи запатентованої корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності, відповідач 1 вважає твердження позивача щодо невідповідності спірного патенту умовам надання правової охорони суб'єктивними та оціночними.

31.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача 3.

У підготовче засідання 31.07.2018 з'явилися представники сторін. Представник позивача подав заперечення на відзив відповідача 3 з доказами його отримання представниками відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3. Відповідно до вказаних заперечень позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши в підготовчому засіданні 31.07.2018 клопотання відповідача 3 про зобов'язання надати докази суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту частини 1 та частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач 3 зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення його права з боку відповідача 2 та відповідача 3 через реєстрацію оспорюваного патенту, тому просить суд витребувати такі докази у позивача, однак які саме це докази відповідач 3 не вказує.

Також, частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, суд зазначає, що доведення факту порушення, невизнання або оспорювання прав є прерогативою саме позивача. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Також, у підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача 3 про призначення судової експертизи. З приводу даного клопотання суд зазначає, що за змістом ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, визначений ст. 99 Господарського процесуального кодексу України порядок призначення судової експертизи за клопотанням учасника справи передбачає таке призначення у разі одночасної наявності декількох умов: необхідності спеціальних знань; наявності висновку експерта, який викликає сумнів щодо його правильності чи відсутність висновку (у разі відсутності цього висновку сторона, яка заявила клопотання, повинна обґрунтувати неможливість подати такий висновок).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.06.2018 через відділу діловодства суду разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви було подано висновок експерта № 005-СІВ/18 у сфері інтелектуальної власності від 25.05.2018. Разом з тим, відповідачем 3 у клопотанні про призначення судової експертизи не зазначено які сумніви викликає висновок експерта, наданий позивачем, якими доказами підтверджуються такі сумніви, а також не зазначено причин неможливості подання власного висновку експерта щодо питання вказаного ним в клопотанні. З огляду на наведене, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 3 про призначення судової експертизи.

У підготовчому засіданні 31.07.2018 оголошено перерву до 28.08.2018.

28.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на заперечення позивача, згідно з якими відповідач 2 зазначає про необґрунтованість та необ'єктивність висновків експерта.

У підготовче засідання 28.08.2018 з'явилися представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та відповідача 3 не з'явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача 2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових документів.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що відповідачем 2 не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.

Крім того, відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 28.08.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.09.2018.

17.09.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 3 надійшло клопотання про витребування у позивача вимогу власника патенту №UA110617U про припинення порушення його прав або повідомлення митних органів про призупинення митного оформлення товару, що переміщується позивачем через митний кордон України, через ознаки порушення прав, що охороняються патентом №UA110617U або будь-яких інших доказів порушення прав, свобод чи інтересів позивача зі сторони відповідачів в результаті реєстрації патенту №UA110617U. Вказане клопотання обґрунтоване необхідністю доведення позивачем порушення свого права при зверненні з позовом про визнання патенту недійсним.

18.09.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, згідно з якою позивач надає обґрунтування щодо належності висновку експерта у справі.

У судове засідання 18.09.2018 з'явились представники позивача та відповідачів 2 та 3. Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача 3 про витребування доказів, суд зазначає, що частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відтак, доведення факту порушення, невизнання або оспорювання прав є обов'язком саме позивача та відповідачі не вправі перебирати на себе такий обов'язок, оскільки такі дії суперечитимуть принципу змагальності сторін. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

У судовому засіданні 18.09.2018 оголошено перерву до 23.10.2018.

26.09.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

23.10.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що представник відповідача 3 проходить післяопераційне лікування та не має можливості прибути у судове засідання.

23.10.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на відповідь позивача, згідно з яким відповідач 2 зазначає, що позивачем відповідно до листа від 24.09.2018 долучено до матеріалів справи копії своїх 9 патентів на силові кабелі, однак, відповідач 2 вважає, що позивачем не обґрунтовано, як існування патенту відповідача може порушувати права позивача, які надаються за його 9 патентами.

У судове засідання 23.10.2018 з'явились представники позивача та відповідачів 1 та 2. Представник відповідача 3 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача 3 про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 216 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду справи. Так, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі у суді першої інстанції, тому неможливість одного з представників відповідача 3 бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Більше того, у судовому засіданні 18.09.2018 представниками сторін було надано пояснення по суті спору, в тому числі представником відповідача 3 було викладено зміст своїх заперечень в порядку ст. 208 ГПК України. З огляду на наведене, у задоволенні клопотання відповідача 3 про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 23.10.2018, за відсутності представника відповідача 3, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2018 підтримав позов та вказав на технічну неможливість подати документи, долучені до матеріалів справи 26.09.2018, у підготовчому засіданні, з огляду на що суд приймає такі докази; представники відповідачів 1 та 2 проти позову заперечили.

У судовому засіданні 23.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Завод Південкабель» (позивач) є власником низки патентів України на винаходи/корисні моделі - кабель силовий, зокрема: патент на винахід № 60285 від 10.12.2018 «Кабель силовий», дата подання заявки 30.07.2003; патент на винахід № 60266 від 10.01.2008 «Кабель силовий екранований і водозахищений», дата подання заявки 30.07.2003; патент на винахід № 60284 від 26.05.2008 «Кабель силовий пожежобезпечний», дата подання заявки 30.07.2003; патент на корисну модель № 75501 від 10.12.2012 «Силовий кабель», дата подання заявки 20.03.2012; патент на корисну модель № 94447 від 10.11.2014 «Силовий кабель», дата подання заявки 10.06.2014; патент на корисну модель № 96616 від 10.02.2015 «Силовий кабель з пластмасовою ізоляцією», дата подання заявки 04.09.2014; патент на корисну модель № 96614 від 10.02.2015 «Кабель силовий з паперовою ізоляцією», дата подання заявки 04.09.2014; патент на корисну модель № 96613 від 10.02.2015 «Кабель силовий», дата подання заявки 04.09.2014; № 122576 від 10.01.2018 «Кабель силовий», дата подання заявки 13.09.2017.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2016 за наслідками розгляду заявки № u201609076 від 29.08.2016 було видано патент України на корисну модель «Кабель силовий», власниками якого є Публічне акціонерне товариство «Одеський кабельний завод «Одескабель» (відповідач 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» (відповідач 3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що корисна модель "Кабель силовий" за патентом №UA110617U не відповідає умовам патентоздатності, а саме не є новою, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним патент України№UA110617U на корисну модель "Кабель силовий", власниками якого є Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Завод Південкабель» (позивач) є власником низки патентів України на винаходи/корисні моделі - кабель силовий, зокрема: патент на винахід № 60285 від 10.12.2018 «Кабель силовий», дата подання заявки 30.07.2003; патент на винахід № 60266 від 10.01.2008 «Кабель силовий екранований і водозахищений», дата подання заявки 30.07.2003; патент на винахід № 60284 від 26.05.2008 «Кабель силовий пожежобезпечний», дата подання заявки 30.07.2003; патент на корисну модель № 75501 від 10.12.2012 «Силовий кабель», дата подання заявки 20.03.2012; патент на корисну модель № 94447 від 10.11.2014 «Силовий кабель», дата подання заявки 10.06.2014; патент на корисну модель № 96616 від 10.02.2015 «Силовий кабель з пластмасовою ізоляцією», дата подання заявки 04.09.2014; патент на корисну модель № 96614 від 10.02.2015 «Кабель силовий з паперовою ізоляцією», дата подання заявки 04.09.2014; патент на корисну модель № 96613 від 10.02.2015 «Кабель силовий», дата подання заявки 04.09.2014; № 122576 від 10.01.2018 «Кабель силовий», дата подання заявки 13.09.2017.

Так, наявність у позивача цілої низки патентів на винаходи та корисні моделі - кабель силовий беззаперечно свідчить про наявність у позивача саме охоронюваного законом інтересу щодо питання законності видачі патенту України №UA110617U на корисну модель «Кабель силовий», власниками якого є відповідачі 2 та 3, що пов'язано з тими обставинами, що наявність патенту на корисну модель наділяє його власника/власників відповідним переліком майнових прав інтелектуальної власності, зокрема, право використовувати/дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності, відтак, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом про визнання недійсним патенту до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать корисні моделі.

Відповідно до ст. 460 ЦК України, корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. (ст.462 ЦК України).

Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23.12.1993 авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії патенту України №UA110617U на корисну модель «Кабель силовий», заявку на видачу патенту № u201609076 було подано 29.08.2016.

Таким чином, на дату подання заявки № u201609076 на видачу патенту (29.08.2016) чинною була редакція Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 16.10.2012, що залишається чинною на дату розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 16.10.2012, правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 7 «Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі» Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 16.10.2012, корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності (ч.ч. 3-6,8 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 16.10.2012).

Позивачем до матеріалів справи надано висновок експерта №005-СІВ/18 у сфері інтелектуальної власності від 25.05.2018, складений судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем, відповідно до якого експерт дійшов наступних висновків:

- Корисна модель «Кабель силовий» за патентом України №110617 від 10.10.2016 не відповідала критерію патентоздатності «новизна» на дату подання заявки № u201609076 від 29.08.2016;

- Сукупність суттєвих ознак корисної моделі «Кабель силовий» за патентом України №110617 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки № u201609076 від 29.08.2016.

За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Оцінюючи висновок експерта №005-СІВ/18 у сфері інтелектуальної власності від 25.05.2018, складений судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва.

При цьому, щодо доводів відповідачів 2 та 3, що висновок є неналежним доказом у справі, оскільки висновок містить посилання на ті джерела, які не містять всієї сукупності ідентичних ознак формули, суд зазначає, що така позиція є особистою позицією представника, який, в свою чергу, не є експертом.

У той же час, висновок експерта №005-СІВ/18 у сфері інтелектуальної власності від 25.05.2018 складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Стародубовим Ігорем Вадимовичем - директором Центру судової експертизи та експертних досліджень ДП «Інформаційні судові системи» Державної судової адміністрації, який має науковий ступінь кандидата юридичних наук, вищу технічну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), економічну освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), юридичну (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр) та вищу освіту у сфері інтелектуальної власності (освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр), є атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво НОМЕР_1 від 24 червня 2016 року, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією, Міністерства юстиції України, термін дії до 24 червня 2019 року). Стаж експертної роботи з 04 квітня 2006 р. Робота у сфері інтелектуальної власності з 2005 року.

За таких обставин висновок експерта №005-СІВ/18 у сфері інтелектуальної власності від 25.05.2018 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Крім того, матеріали справи містять і інші докази, які оцінюються судом відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, Аналіз патентоспроможності патенту України на корисну модель №110617 «Кабель силовий», затверджений головним інженером-технічним директором ПАТ «Завод Південкабель», у якому вказано про те, що ознаки, наведені у формулі корисної моделі, є властивими абсолютно для всіх силових кабелів з багатодротовими жилами, незалежно від їх виробника і року виготовлення.

В той же час, відповідачами 2 та 3 зі своєї сторони не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом Стародубовим І.В.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на дату подання заявки № u201609076 на видачу патенту (29.08.2016) корисна модель «Кабель силовий» не відповідала умовам надання правової охорони, встановленим ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 16.10.2012, а саме сукупність суттєвих ознак вказаної корисної моделі не була новою.

За змістом приписів п. а) ч.1 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

За наведених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним патенту України № UA 110617 U від 10.10.2016 на корисну модель «Кабель силовий», а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують понесення позивачем судових витрат, а саме витрат на проведення експертизи у розмірі 25053,60 грн.

За змістом ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що листом від 24.04.2018 №19юр, адресованим ДП «Судові інформаційні системи» директору Центру судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності, ПАТ «Завод Південкабель» просив доручити фахівцям Центру судової експертизи провести експертизу з відповідним переліком питань, наведеним у листі.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку-фактури №42-Екс від 25.04.2018, виставленим позивачу Центром судової експертизи та експертних досліджень ДП «Інформаційні судові системи», вартість проведення експертизи складає 25053,60 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що за проведення експертизи відповідно до вказаного рахунку, 27.04.2018 ПАТ «Завод Південкабель» сплатило на користь Центру судової експертизи та експертних досліджень ДП «Інформаційні судові системи» 25053,60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2014 від 27.04.2018.

За наведених обставин, оскільки судом прийнято висновок експерта, складений на замовлення позивача, як належний та допустимий доказ, наявні підстави для розподілу судових витрат, пов'язані з проведенням експертизи.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрат на проведення судової експертизи покладаються на відповідачів 2 та 3 як співвласників патенту, що, за висновками суду, повинен бути визнаний недійсним.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним патент України № UA 110617 U від 10.10.2016 на корисну модель «Кабель силовий».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144; ідентифікаційний код: 05758730) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель» (61099, м. Харків, вул. Автоґенна, 7; ідентифікаційний код: 00214534) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 12526 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 80 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель» (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144; ідентифікаційний код: 30332681) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Південкабель» (61099, м. Харків, вул. Автоґенна, 7; ідентифікаційний код: 00214534) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням експертизи, у розмірі 12526 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 80 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.11.2018

Суддя Ю.В. Картавцева