Рішення № 77585323, 29.10.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2018 року Справа № 913/472/18

Провадження №17/913/472/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 24921 грн 52 коп.

Секретар судового засідання Романенко Т.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №14-85 від 14.04.2017,

від відповідача - представник не прибув.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №14/4-2019 від 16.09.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відповідач у справі) про стягнення пені у сумі 20740,74 грн та 3% річних 4180,78 грн за договором купівлі - продажу природного газу від 28.01.2014 № 2239/14-ТЕ-20 (далі - Договір).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з січня по квітень 2014 року на виконання умов вказаного договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі на загальну суму 3668971,47 грн.

У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачем згідно з п.6.1 Договору, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та пред’явив до стягнення пеню в сумі 20740,74 грн згідно наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані та пред’явлені до стягнення 3 % річних в сумі 4180,78 грн, згідно наданих позивачем розрахунків.

Ухвалою суду від 03.10.2018 відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2018.

26.10.2018 від відповідача до відділу документального забезпечення суду надійшла заява б/н від 25.10.2018, в якій він просить надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи та перенести розгляд справи на іншу дату для можливості приймати участь у судовому засіданні обізнаним та підготовленим.

Обґрунтовуючи доводи заяви відповідач зазначив, що не отримав позовну заяву, тому немає можливості вивчити викладені у ній обставини справи, їх юридичне обґрунтування та підготувати відзив на позовну заяву.

Водночас, суд вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки позивачем до позовної заяви №14/4-2019 від 16.09.2018 додані належні докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме: опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (фіскальний чек), які надані в оригіналі (а.с.10-12).

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Ухвалою суду від 03.10.2018 відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов – п’ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що згідно відстеження поштових відправлень рекомендований лист №6102226113460 було вручено відповідачу 11.10.2018, тому встановлений судом строк для подачі відзиву на позов сплив 26.10.2018 включно.

Однак, відповідач відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до матеріалів справи не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 29.10.2018 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений 28.01.2014 договір купівлі-продажу природного газу № 2239/14-ТЕ-20 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі – Газ), на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено що, Газ, який продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

У розділі 2 Договору, сторони визначили кількість та фізико-хімічні показники газу.

За умовами п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом 6590 тис.куб.м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У пункті 3.4 Договору, сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання – передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п. 5.2 Договору, з 01.01.2014 ціна за 1000 куб. м газу становить всього з ПДВ – 1309,20 грн.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для Сторін за Договором з моменту введення їх в дію (п.5.3 Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, згідно п. 6.2 Договору, при невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 Договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору, сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) роки.

Строк дії договору встановлений у розділі 11 Договору, з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Між сторонами за Договором підписана додаткова угода № 1 від 30.04.2014, згідно якої сторони домовилися викласти пункт 1.2 статті 1 «Предмет договору» у наступній редакції: «Газ, який продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням».

На виконання своїх зобов’язань за Договором позивач передав відповідачу протягом січня - квітня 2014 року природний газ на загальну суму 3668971,47 грн, що підтверджується наступними актами прийому – передачі природного газу (а.с.24-27):

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 1052,490 тис.куб.м. за січень 2014 року на суму 1377919,91 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 853,762 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 1117745,21 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у обсязі 694,664 тис.куб.м. за березень 2014 року на суму 909454,11 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 201,537 тис.куб.м. за квітень 2014 року на суму 263852,24 грн.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на те, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з порушенням строків оплати, на підставі п.7.2 Договору, позивач нарахував та пред’явив до стягнення пеню в сумі 20740,74 грн згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.14,15).

Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані та пред’явлені до стягнення 3 % річних в сумі 4180,78 грн згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.14,15).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу за період січень-квітень 2014 року природний газ на суму 3668971,47 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014.

Відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем природний за у період з січня по квітень 2014 року на суму 58137,68 грн, але оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв’язку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за Договором в сумі 20740,74 грн за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (а.с.14,15).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у 7.2. Договору, де передбачено, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, за порушення терміну сплати за зобов’язаннями січня 2014 року нарахована пеня у сумі 3706,60 грн за період з 15.02.2014 по 26.03.2014.

За порушення терміну сплати за зобов’язаннями лютого 2014 року нарахована пеня у сумі 10879,75 грн за період з 15.03.2014 по 27.04.2014.

За порушення терміну сплати за зобов’язаннями березня 2014 року нарахована пеня у сумі 6154,39 грн за період з 15.04.2014 по 27.04.2014.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при розрахунку пені дотримані вимоги вищевказаних норм. Перевіривши правильність розрахунку суд дійшов висновку, що зазначена пеня є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 4180,78 грн, нараховані на зобов’язання з січня по квітень 2014 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.14,15).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Так, за порушення терміну сплати за зобов’язаннями січня 2014 року нараховані 3 % річних у сумі 855,37 грн за період з 15.02.2014 по 26.03.2014.

За порушення терміну сплати за зобов’язаннями лютого 2014 року нараховані 3 % річних у сумі 2353,66 грн за період з 15.03.2014 по 27.04.2014.

За порушення терміну сплати за зобов’язаннями березня 2014 року нараховані 3 % річних у сумі 971,75 грн за період з 15.04.2015 по 27.04.2014.

Перевіркою судом розрахунку 3 % річних за заявлений період порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4180,78 грн заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 20740,74 грн та 3% річних в сумі 4180,78 грн, всього 24921,52 грн, з віднесенням судових витрат, відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст.129, ст.ст.232-233, 238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», проспект Гвардійський, 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 37713861, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720, пеню у сумі 20740 грн 74 коп., 3% річних у сумі 4180 грн 78 коп., судовий збір у сумі 1762 грн 00 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 29.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2018.

Суддя О.С. Фонова