Рішення № 77585312, 22.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/100/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 908/1421/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Чернетенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський Коксохімпром», 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Машинобудівників, б. 34-Б

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Азовкабель», 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, б. 2-і

про визнання договору недійсним

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, ордер № 005261 від 09.01.2018.

Суть спору:

23.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський Коксохімпром», Донецька область, м. Дружківка до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Азовкабель”, Запорізька область, м. Бердянськ про визнання недійсним договору № 19/11/15-2015 від 23.11.2015.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 справу № 908/1421/18 передано для розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 25.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/1421/18, присвоєно справі номер провадження 15/100/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 21.08.2018.

Ухвалами суду від 21.08.2018, 04.09.2018 розгляд підготовчого провадження відкладався на 04.09.2018 та 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1421/18 до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу «Оберіг».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 19/11/15-2015 від 23.11.2015, зі сторони позивача підписаний особою, чиї повноваження не встановлені. В обґрунтуванні позову посилався на ст. ст. 11, 202, 203, 204, 207, 215, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 180 Господарського кодексу України. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судові засідання 21.08.2018, 04.09.2018, 20.09.2018 та 22.10.2018 не з’явився, надав клопотання від 02.08.2018 про проведення розгляду справи без участі представника. Позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром» в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №19/11/15-2015 від 23.11.2015. На думку відповідача, позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов’язує недійсність договору (позивачем не доведено невідповідність волі та волевиявлення). Зазначає, що дії позивача свідчать про бажання позивача уникнути виконання своїх зобов’язань за договором № 19/11/15-2015 від 23.11.2015 по оплаті поставленого товару та про зловживання процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України, шляхом подання завідомо безпідставного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 22.10.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

23.11.2015 ОСОБА_1 акціонерним товариством «Єнакієвський Коксохімпром» (позивач, покупець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Азовкабель» (відповідач, постачальник) укладено договір (на поставку матеріально-технічних ресурсів) № 19/11/15-2015 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов’язується передати, а покупець - прийняти та оплатити: матеріально-технічні ресурси (далі ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, кількість, номенклатура ресурсів вказується в специфікаціях до даного договору, яка є його невід’ємною частиною (далі специфікації).

До договору підписано Специфікацію 1 від 23.11.2015 та Специфікацію 2 від 16.01.2017.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що спори та розбіжності, що виникають у зв’язку з виконанням цього договору або стосуються його укладання, зміни, порушень умов, розірвання, недійсності будуть, за можливістю, вирішуватись шляхом переговорів.

Відповідно до п. 10.4 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог).

З боку покупця, підписантом спірного договору з додатками зазначено в. о. генерального директора ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський Коксохімпром» ОСОБА_3

Спір у справі виник у зв’язку з тим, що як зауважує позивач, Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський Коксохімпром» не уповноважувало особу, чиї повноваження не встановлені, на підписання цього договору, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом свої порушених прав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу, згідно яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладені вище норми матеріального закону, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України , юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вичиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Отже посилання позивача на те, що відповідно до відомостей зазначених в реквізитах договору, з боку ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський Коксохімпром» він підписаний в.о. генерального директора ОСОБА_4, тоді як специфікація № 2 до договору № 19/11/15-2015 підписана генеральним директором ОСОБА_5, а відтак особою, повноваження якого не встановлені, не відповідають дійсності та не підтверджені нормативно та документально.

Укладаючи договір зі сторони позивача, в.о. генерального директора ОСОБА_3, мав статутні повноваження, про що зазначено в преамбулі договору. Виконуючі обов’язки генерального директора діяв протягом певного часу, оскільки укладав та підписував додаткову угоду до договору від 31.05.2016.

Крім того, на виконання умов договору № 19/11/15-2015 від 23.11.2015 в лютому 2017 року ПрАТ «Азовкабель» було здійснено поставку товару на суму 226 412,70 грн, на підтвердження чого відповідачем надано рахунок на оплату товару № 121 від 21.02.2017, довіреність № 121 від 20.02.2017, видаткову накладну № 83 від 21.02.2017. Однак позивачем не було здійснено оплату за поставлений товар, чим порушив свої зобов'язання за договором. Відповідач звернувся до Постійно діючого Регіонального третейського суду України при асоціації «Регіональна правова група» з позовною заявою про стягнення з позивача заборгованості за договором та штрафних санкцій. Відповідно до ухвали від 23.01.2018 третейський суд порушив розгляд справи. На даний час рішення третейським судом не прийнято, провадження зупинено у зв'язку із оспорюванням в господарському суді Запорізької області спочатку пункту договору про третейське застереження, а наразі й всього договору.

Додатково в обґрунтування відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним необхідно зазначити, що 23.01.2017 між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Єнакієвський Коксохімпром» та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Азовкабель» підписано додаткову угоду до договору № 19/11/15-2015 від 23.11.2015, якою внесено зміни до вказаного договору щодо юридичної та фактичної адреси та реквізитів договору № 19/11/15-2015 від 23.11.2015 покупця ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакіївський Коксохімпром». У пункті 2 додаткової угоди від 23.01.2017 зазначено про те, що інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої зобов’язання.

З боку ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакіївський Коксохімпром» додаткову угоду підписав генеральний директор ОСОБА_5 Генерального директора товариства – ОСОБА_5 переобрано генеральним директором ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакіївський Коксохімпром»на новий строк з 19.04.2011, про що свідчить надана до матеріалів справи засвідчена копія протоколу № 1 від 19.04.2011 річних загальних зборів акціонерів ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром».

Посилання на обставини захоплення будівлі ПрАТ «Єнакієвський коксохімпром», які викладені у листі Бахмутського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області від 13.04.2017 № 7362/201/03-2017 не підтверджують укладення спірного договору без волевиявлення позивача, оскільки його та додаткову угоду до нього датовано 23.11.2015 та 23.01.2017 відповідно, тобто до подій викладених у листі відділу поліції.

За результатами встановлених обставин, досліджених наданих учасниками судового процесу доказів, вимог законодавства України, суд вважає заявлений позов необґрунтованим, не доведеним належними та допустимими засобами доказування, а відтак таким, що задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства «Єнакієвський Коксохімпром», Донецька область, м. Дружківка до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Азовкабель», Запорізька область, м. Бердянськ про визнання договору недійсним відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 01 листопада 2018 року.

Суддя І. С. Горохов