Рішення № 77585213, 22.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2018Справа № 910/6791/18За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД"

про стягнення 134392,32 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Кривошей Д.А.

від відповідача - Борбат Ю.В.

В судовому засіданні 22.10.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Міністерство оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" про стягнення 134392,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив виконання зобов"язань зі своєчасної поставки товару за договором від 29.09.2017 № 286/3/17/295, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 134392,32 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.08.2018.

Через канцелярію суду 03.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та зазначає, що сума пені у визначеному законом розмірі була ним оплачена (18198,96 грн). Відповідач вважає розмір штрафу надмірно великим, що на підставі ст. 233 ГК України має бути зменшений.

06.08.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.09.2018.

Ухвалою суду від 24.09.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2018.

В судовому засіданні 22.10.2018 року представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.09.2017 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пролог-ЛТД" (постачальник) укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/295. Постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовнику радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (4462) (лот 2 радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі 44620000-2 (душова установка-котел швидкісного нагріву води), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості у строки (терміни) вказані у цьому договорі (п. 1.1 договору).

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за даним договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі 44620000-2 (душова установка-котел швидкісного нагріву води) у кількості 40 штук має бути поставлена у строк до 14.12.2017 включно на загальну суму 1399920,00 грн. Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі (п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 17.11.2017).

Згідно п. 1.5 договору товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.6 договору приймання товару оформляється атом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням прийняття товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Пунктами 5.1, 5.3 договору сторони визначили,що Товар постачається на умовах DDP склад замовника відповідно: до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно, положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки Товару визначено в специфікації Договору ( п. 1.2). Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника, несе постачальник. Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

Згідно оголошення № 1/170 товар був пред'явлений на приймальний контроль 26.12.2017. До матеріалів справи надано акт приймального контролю (якості) № 1/170 від 27.12.2017 згідно якого товар (радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі 44620000-2 (душова установка-котел швидкісного нагріву води) у кількості 40 штук 27.12.2017 були прийняті на відповідальне зберігання 27.12.2017 замовником. В посвідченні № 170 вказано, що радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі 44620000-2 (душова установка-котел швидкісного нагріву води) у кількості 40 штук 28.12.2017 прийняті і взяті на облік в/ч А0361.

Отже вбачається, що обумовлений договором товар був прийнятий замовником 28.12.2017.

З поданих до матеріалів справи документів вбачається належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо кількості та якості поставленого товару.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Сторони погодили поставку товару на умовах DDR Інкотермс 2010, що передбачає "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Отже, відповідач поставив товар з порушенням строків поставки, встановлених договором. Товар був поставлений 28.12.2017, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.12.2017 № 286/6/8048 про сплату штрафних санкцій за невиконання умов договору на суму 134392,32 грн. Докази направлення претензії відповідачу позивачем не надано. Проте відповідач надав відповідь на претензію № 2 від 10.01.2018, в якій посилався на недійсність пункту договору, який визначає розмір штрафних санкції, відмінний від розміру встановленого ст. 231 ГК України. Відповідач визнав обґрунтованими нарахування санкцій на суму 18198,96 грн. Відповідач долучив до матеріалів справи копію платіжного № 1443 від 17.01.2018 на суму 18198,96 грн з призначенням платежу: сума штрафу, яка визнається по договору № 286/3/17/295 від 29.09.2017. Оригінал вказаного платіжного доручення був оглянути суддею в судовому засіданні 22.10.2018.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п.7.1, 7.3.3 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором. За порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Частиною другою статті 231 ГК України, передбачено відповідальність за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Закупівля товару за договором здійснювалась за кошти державного бюджету.

Матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару за договором № 286/3/17/295 від 29.09.2017, тому нарахування позивачем пені за ставкою 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару є правомірним та обґрунтованим.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 15.12.2017 по 27.12.2017 та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

Однак, при заявлені позивачем позову не враховано ту обставину, що відповідач станом на 17.01.2018 сплатив позивачу частину суми пені у розмірі 18198,96 грн. Оскільки, позивачем безпідставно завищено суму пені, заявлену до стягнення, то позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 18198,96 грн.

Заперечення відповідача про те, що розмір пені має визначатись за ставкою, передбаченою ст. 231 ГК України, оскільки, ця норма є імперативною, і відступлення сторонами від її вимог тягне за собою недійсність договору в цій частині судом визнаються необґрунтованими, оскільки в самій ст. 231 ГК України передбачено право сторін у договорі визначити інший розмір штрафних санкцій, ніж вказаний у ч. 2. ст. 231 ГПК України. Отже договір № 286/3/17/295 від 29.09.2017 в частині визначення ставки пені у розмірі 0,2 % не порушує норми законодавства.

Також судом встановлено, що прострочення поставки мало місце протягом 13 днів, в зв'язку з чим обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованого на підставі на підставі п. 7.3.3 договору за прострочення понад 10 календарних днів у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару. Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму штрафу у розмірі 97994,40 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

У відзиві позивачем зазначено про можливість зменшення розміру санкцій на підставі ст. 233 ГК України, оскільки, відповідач в зв'язку з простроченням не поніс збитків, а сума неустойки є занадто завищеною.

Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку суд враховує, що сума пені та штрафу нарахована згідно умов укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість несвоєчасно поставленого товару у розмірі 1399920,00 грн не є "значно" чи "надмірно" великою.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання договірних зобов'язань, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, в чинній редакції Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження на зменшення розміру суми неустойки за клопотанням відповідача.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач частково спростував шляхом подання належних та допустимих доказів, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 116193,36 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18-А; ідентифікаційний код: 16282325) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню у розмірі 18198 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 96 коп., штраф у розмірі 97994 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 1742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 90 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ЛТД" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18-А; ідентифікаційний код: 16282325) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пені у розмірі 18198,96 грн відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.11.2018

Суддя І.В.Усатенко