Ухвала суду № 77584997, 31.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.10.2018Справа № 910/8936/17 За скаргою: Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"(12441,Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів,1)

на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області

За позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. П.Болбочана,8) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський,6)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441,Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів,1)

про стягнення на суму 808 452, 05 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

при секретареві судового засідання Руденко В.О.

Представники сторін:

від прокуратури- не з'явилися

від позивача -Яценко С.Й.

від відповідача -Малий М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 5 808 452,05 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції на суму 565 916,44 грн. та на користь Прокуратури Центрального регіону України судовий збір в розмірі 12 127, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2018 у справі № 910/8936/17 - без змін.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва 19.07.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 видано накази.

12.10.2018 Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.10.18 скаргу на дії ДВС за вхідним номером 01-20/9351/18 передано для розгляду судді Пасько М.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 задоволено самовідвід судді Паська М.В. у справі № 910/8936/17 за скаргою Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на дії Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розпояду судової справи від 23.10.2018, розхгляд скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на дії Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, поданої в межах справи №910/8936/17 передано судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2018р. скаргу Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.10.2018р.

Присутній у судовому засіданні 31.10.2018р. представник скаржника повністю підтримав вимоги, викладені у скарзі.

Представник стягувача заперечив проти задоволення скарги.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Подана скарга мотивована тим, що дії державного виконавця з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження №57249262, стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат у виконавчому провадженні №57249262 є незаконними, оскільки ДП "Житомирський бронетанковий завод" самостійно та добровільно виконало рішення суду у справі №910/8936/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені ч. 3 вказаної статті, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 вказаної статті).

Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, судом встановлено, що постановою від 18.09.2018р. державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Житомирській області Тарнавською А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57249262.

18.09.2018 державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Житомирській області Тарнавською А.М. у виконавчому провадженні №57249262 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 56 591,64 грн.

19.09.2018 державним виконавцем Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції у Житомирській області Тарнавською А.М. у виконавчому провадженні №57249262 винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Житомирській області.

20.09.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №57249262.

20.09.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №56933327.

24.09.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №57249262 у розмірі 69,00грн.

24.09.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУ юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №56933327 у розмірі 103,30грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (cписанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 6 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.

При цьому, боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення (п.1 ч. 5 статті 19 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Також, частинами 2-3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно з нормами ч. 1-2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частино. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Так, постановами від 18.09.2018 відкрито виконавче провадження №57249262 та стягнуто виконавчий збір у сумі 56 591,64 грн., що відповідає приписам Закону України "Про виконавче провадження".

З поміж іншого, як встановлено судом, 15.08.2018 згідно платіжного доручення №3177 боржником самостійно сплачено Військовій прокуратурі Центрального регіону України 12 127,00 грн. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018. та 23.08.2018 згідно платіжного доручення №3352 боржником на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 самостійно сплачено Міністерству оборони України 65 916,44 грн.

Надалі, 20.09.2018 на рахунок стягнувача від боржника також надійшли кошти у розмірі 500 000,00 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи

З матеріалів справи вбачається, що добровільне виконання скаржником рішення частково передувало вчиненню дій державним виконавцем, проте скаржником не було вжито будь-яких дій, передбачених ч. 4 ст. 19 Закону.

Що стосується вимоги скаржника про стягнення з останнього витрат виконавчого провадження, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Пунктом 4 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Таким чином, дослідивши надані скаржником матеріали та докази на предмет неправомірності дій державної виконавчої служби з винесення постанов про стягнення виконавчого збору,стягнення витрат виконавчого провадження та здійснення примусового списання коштів з рахунків боржника, суд встановив відсутність порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" у діях державної виконавчої служби, оскільки державний виконавець діяв в межах та на виконання повноважень, наданих йому зазначеним Законом.

Керуючись ст.ст. 231, 234, 235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" в задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 02.11.2018 р.

Суддя Д.В. Мандичев