Рішення № 77584877, 16.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.2018 Справа № 905/1288/18

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок №11; код ЄДРПОУ 00186542)

до приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ - 00191158)

про стягнення 73 388,43 гривень,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №18-68 від 02.05.2018)

від відповідача: не з’явився

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» в якій просить:

- стягнути 73 388,43 гривень;

- зобов’язати приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» здійснити поставку товару відповідно до умов Специфікації №8 від 29.03.2018 в редакції додаткової угоди №4 від 20.04.2018 до договору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору №012/18-02 від 15.12.2017 в частині повної і своєчасної поставки товару, у зв’язку з чим останній повинен здійснити допоставку, а також сплати неустойку на підставі п.8.4. договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2018 відкрито провадження у справі №905/1288/18, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02.08.2018.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.08.2018 відкладено підготовче судове засідання на 28.08.2018.

На електронну пошту 28.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання здійснити допоставку продукції у зв’язку з відсутністю предмету спору. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу не підлягають задоволенню, оскільки затримка спірної продукції виникла через несвоєчасну сплату позивачем заборгованості за попередніми поставками. Просить у випадку задоволення позовних вимог в цій частині, зменшити розмір штрафу на 80%. Аналогічний за змістом відзив на позовну заяву надійшов на поштову адресу суду 30.08.2018.

У судовому засіданні 28.08.2018 представник позивача надав суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме щодо зобов’язання приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» здійснити поставку товару відповідно до умов Специфікації №8 від 29.03.2018 в редакції додаткової угоди №4 від 20.04.2018 до договору.

Заява обумовлена тим, що відповідач здійснив поставку товару відповідно до умов Специфікації №8 від 29.03.2018 в редакції додаткової угоди №4 від 20.04.2018 до договору у серпні 2018 року.

У судовому засіданні 28.08.2018 вирішено відкласти розгляд вказаної заяви до наступного судового засідання, оголошено перерву до 12.09.2018.

Від представника позивача 07.09.2018 надійшла відповідь на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2018 закрито провадження у справі в частині зобов’язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов специфікації №8 від 29.03.2018 в редакції додаткової угоди №4 від 20.04.2018 до договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.09.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2018 відкладено розгляд справи на 16.10.2018.

У судовому засіданні 17.09.2018 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

15.12.2017 між акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі – Покупець, позивач) та приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі – Постачальник, відповідач) було укладено договір №012-18-02.

Відповідно до пункту 1.1 договору, ПрАТ «МК «Азовсталь» зобов’язується поставити та передати у власність АТ «ЗФЗ» продукцію коксохімічного виробництва (коксовий горішок) іменовану в подальшому Товар, а позивач прийняти та оплатити вартість товару згідно п. 3.6 цього Договору, на умовах, в кількості та строки, зазначені в специфікаціях до дійсного Договору, що є невід’ємними його частинами.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що АТ «ЗФЗ» проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПрАТ «МК «Азовсталь» протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару.

Під поточними поставками, (п. 2.3. договору), розуміється поставка запланованого об’єму товару, згідно з підписаними специфікацією.

Згідно п. 2.5. договору узгодженим об’ємом товару вважається об’єм поставки, зазначений в діючій специфікації до цього Договору, з моменту її підписання сторонами договору.

Згідно специфікації № 8 від 29.03.18 в редакції додаткової угоди № 4 від 20.04.18 до договору. Постачальник зобов’язався поставити у квітні 2018 покупцеві товар у загальній кількості 1 500 тон п.1 специфікації №8. Ціна тони сухої ваги товару, згідно п.1 специфікації № 8 до Договору складає 8 911,77 гривень. Таким чином вартість товару, який Постачальник повинен поставити до Покупця у квітні 2018 по Договору складає 16 041 186,00 гривень.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Усього за квітень 2018 року Постачальником на адресу Покупця було поставлено 1 335,3 тон товару. Нестача коксового горіху, який повинен бути поставленим від Постачальника до Покупця у квітні 2018 склала 164,7 тон.

Під час розгляду справи 23.08.2018 відповідачем був відвантажений коксовий горішок у недопоставленому об’ємі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України). Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратном розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 552 ЦК України, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно з ч.3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Пунктом 8.4. Договору встановлено, що у разі порушення Постачальником об’ємів поставки, який обумовлено в узгодженій сторонами специфікації, Постачальник сплачує на користь Покупця неустойку у розмірі 5,0 % від вартості недопоставленого у строк об’єму Товару.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції що діяла до 15.12.2017) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

Доводи відповідача про те, що він мав право зупинити постачання товару до повної оплати всього раніше переданого товару на підставі п.8.5. договору, господарським судом не приймаються.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У пункті 8.5. договору визначено, що у випадку прострочення оплати, Постачальник залишає за собою право зупинити відвантаження на адресу Покупця до повного погашення заборгованості. При цьому, Постачальник зобов’язується протягом одного робочого дня в письмовій формі повідомити Покупця про тимчасове призупинення постачання товару у зв’язку з неоплатою. При наявності своєчасно направленого повідомлення, штрафні санкції до Постачальника згідно п.8.4. застосовані не будуть.

Відтак, сторони в договорі визначили обов’язковою умовою для зупинення постачання товару та звільнення Постачальника від відповідальності за ці дії - наявність письмового повідомлення протягом одного робочого дня.

Відповідачем суду такого повідомлення про зупинення поставки з доказами його направлення позивачу не надано.

Враховуючи неведене, господарський суд не вбачає підстав для застосування положень п.8.5. договору щодо звільнення Постачальника від сплати штрафних санкцій згідно п8.4.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір штрафних санкцій на 80%, у випадку, якщо суд дійде висновку про їх стягнення.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме: статтею 233 ГК України і частиною 3 статті 551 ЦК України.

Так, за змістом частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на здійснення господарської діяльності в умовах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності в регіоні; з урахуванням проблем в регіоні, пов’язаних з проведенням військових дій, ускладнилась логістика поставок, через що відповідач вимушений був здійснити частковий перехід на поставку сировини більш витратним морським транспортом замість залізничного. Також, у зв’язку з викладеними обставинами, доставка сировини за колишніми схемами маршруту неможлива, а тому здійснюється через об’їзні шляхи більшою відстанню, тому з’явились додаткові витрати підприємства. У зв’язку з проведенням військових дій в регіоні обсяг виробництва ПрАТ «МК «Азовсталь» значно знизився, що викликало необхідність вжиття заходів, направлених на вихід з кризового стану. Так, з 16.11.2015 на підприємстві був введений в дію наказ «Про заходи у період зниження обсягів виробництва і погіршення фінансово-економічного стану комбінату», яким введено 32 годинний робочий тиждень, персонал підрозділів продовжує направлятись у вимушений простій. Крім того, підприємство несе витрати на нарахування та здійснення виплати заробітної плати робітникам, що призвані на строкову військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації. Наведені обставини мають систематичний характер, значно погіршують фінансове становище ПрАТ «МК «Азовсталь» та негативно впливають на його господарську діяльність.

В обгрунтування заявленої вимоги відповідачем надано у копіях: копії наказів №532 від 12.11.2015, №605 від 25.12.2015, розпоряджень про простій, а також відомості про основні показники фінансово-господарської діяльності.

Представник позивача у відзиві на позовну заяву заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій, вважає доводи відповідача безпідставними та не доведеними належними доказами.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

При цьому, у п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об’єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, час прострочення, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач у своєму зверненні, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, а відтак для задоволення цього клопотання, при цьому частково, оскільки, за результатами встановленого, зменшення штрафу на 80% є надмірним.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи відповідача у цій частині та відхиляє заперечення позивача щодо цього, разом з цим, визнає клопотання відповідача щодо зменшення штрафу таким, що підлягає задоволенню частково, а саме від розміру заявленого позивачем на 30%, тобто до 51 371,90 гривень.

З огляду на таке, позовні вимоги акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 73 388,43 гривень штрафу на підставі п.8.4. договору підлягають задоволенню частково, у сумі встановленій судом.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення 73 388,43 гривень – задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ - 00191158) на користь акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок №11; код ЄДРПОУ 00186542) 51 371,90 гривень штрафу та 1 762,00 гривень судового збору.

В частині стягнення 22 016,53 гривень штрафу – відмовити.

У судовому засіданні 16.10.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2018.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (69035, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок №11; код ЄДРПОУ 00186542)

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ - 00191158)

Суддя С.М. Фурсова