Рішення № 77584871, 22.10.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2018 р. Cправа № 902/442/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ

до: Приватного підприємства "ОСОБА_1 Мілленіум", м.Вінниця

про стягнення 687 756 грн 10 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" подано позов до Приватного підприємства "ОСОБА_1 Мілленіум" про стягнення 687 756 грн 10 коп., з яких 609 271 грн 43 коп. заборгованість за платежами за фактичне користування об'єктом лізингу, 36 634 грн 94 коп. пеня, 11 307 грн 47 коп. - 3 % річних, 30 542 грн 26 коп. інфляційні втрати у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № 00007768 від 25.06.2013 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву розподілено до розгляду судді Лабунській Т.І., яка ухвалою від 01.08.2018 відкрила провадження у даній справі вирішивши здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.08.2018.

В подальшому на підставі заяви судді Лабунської Т.І. від 20.08.2018 та розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2018 у зв'язку з тим, що підстави для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації відпали здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/442/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. справу № 902/442/18 прийнято до провадження новим складом суду для її подальшого розгляду з урахуванням раніше визначеної дати, часу та місця судового засідання.

За результатами підготовчого судового засідання 31.08.2018 р. суд з огляду на процесуальні позиції сторін, характер спірних правовідносин дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 31.08.2018 р. призначено у справі судове засідання дл яїї розгляду по суті на 27.09.2018 р.

27.09.2018 р. на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву б/н від 25.09.2018 р., в якому останній в задоволенні позову ТОВ Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" відмовити повністю.

27.09.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

04.10.2018 р. представником позивача до суду подано відповідь на відзив б/н від 03.10.2018 р.

05.10.2018 р. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача вх. № 02.1-34/7843/18 від 05.10.2018 р.

05.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2018 р. про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

22.10.2018 р. представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Після перерви в судове засідання 22.10.2018 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 05.10.2018 р. та розпискою від 05.10.2018 р.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення сторін про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності останніх.

У зв'язку з неявкою представників сторін фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладенням з відповідачем договору фінансового лізингу № 00007768 від 25.06.2013 р. відповідно до якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" передано, а ПП "ОСОБА_1 Мілленіум" прийнято в користування об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Touareg NF 3.0I V6 TDI, 2013 р. виробництва.

За твердженням позивача, починаючи з січня 2015 р. відповідачем порушено умови договору стосовно строку сплати щомісячних лізингових платежів, визначених у плані відшкодування, які перевищували термін 30 днів.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було надіслано на адресу останнього вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та відмову від договору.

Однак, як вказує позивач, об'єкт лізингу в зазначений строк повернуто не було, зобов'язання з оплати заборгованості, в термін визначений у вимозі не виконано, в зв'язку з чим на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса було відкрито виконавче провадження щодо повернення предмету лізингу, яке на даний момент не закінчено.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором зумовило, як вказує позивач, звернення ТОВ ТОВ "Порше Лізинг Україна" з позовом до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ОСОБА_1 Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 93 512 грн 10 коп. плати за час користування об'єктом лізингу та 1 503 грн 53 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 6000 грн збитків відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р. у справі № 902/591/17 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. залишено без змін.

Неспалата відповідачем лізингових платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу у період з вересня 2017 р. по червень 2018 р. стало підставою звернення ТОВ "Порше Лізинг Україна" з позовом про стягнення з ПП "ОСОБА_1 Мілленіум" 687 756 грн 10 коп., з яких 609 271 грн 43 коп. заборгованість за платежами за фактичне користування об'єктом лізингу, 36 634 грн 94 коп. пеня, 11 307 грн 47 коп. - 3 % річних, 30 542 грн 26 коп. інфляційні втрати

Відповідач у поданому до суду відзиві позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" не визнає, вважає його таким. що не ґрунтується на нормах Договору та Закону, в зв'язку з чим просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі вказуючи, з-поміж іншого, наступні обставини:

- наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і відповідно відсутність права вимагати його оплати. Тобто у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв'язку з припиненням зустрічного зобов'язання лізингодавця по переданню у майбутньому об'єкта лізингу у власність;

- сума заборгованості, яка існує у відповідача перед позивачем не обґрунтована належними доказами. Зокрема, позивач посилається на рахунки-фактури з травня 2017 р. по червень 2018 р. В той же час, листом від 10.09.2016 р., представник позивача повідомив відповідача про те, що починаючи з 16.11.2015 р. в зв'язку з відмовою від Договору рахунки на сплату по договору лізингу ПП "ОСОБА_1 Мілленіум" не направляються;

- жодних повідомлень про відмову від Договору відповідачу не направлялось. Лише в 2017 р. відповідач дізнався про вчинення неправомірних дій з боку представників позивача, які полягали у створені штучної заборгованості;

- посилання позивача на припинення дії Договору починаючи з 04.12.2015 р. прямо протирічить подальшим діям, які вчиняли сторони в рамках Договору. Зокрема позивач після грудня 2015 р. продовжив насилати відповідачу рахунки-фактури на оплату чергової частини вартості об'єкта лізингу та процентів згідно Договору.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача викладеним у відзиві, посилаючись на наступні обставини:

- лізингодавець має право на отримання плати за час фактичного користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу після розірвання Договору фінансового лізингу;

- виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса не закінчено. Тобто станом на сьогодні відповідач продовжує фактично здійснювати користування об'єктом лізингу, при цьому не здійснюючи відшкодування позивачеві відповідно до умов Договору;

- відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту вибуття об'єкту лізингу з його фактичного користування;

- зарахування платежів, здійснених відповідачем 04.01.2017 р. та 26.01.207 р. було здійснено відповідно до послідовності, передбаченої Договором про яку відповідач був обізнаним;

- факт розірвання Договору додаткового доказування не потребує, так як відповідно до ст. 75 ГПК України дана обставина встановлена у справі № 902/591/17;

- позивачем надано до позову відповідні рахунки-фактури за період з квітня 2017 по червень 2018 р.р., а також виписки з рахунку клієнта станом на 27.06.2018 р., які є належним доказами заборгованості відповідача.

Відповідач у запереченні щодо відповіді на відзив стосовно викладених позивачем обставин зазначає, окрім іншого, слідуюче:

- доводи позивача, що виконавче провадження не закінчено не є підтвердження факту користування автомобілем відповідачем, оскільки останньому достеменно відомо, що виконавче провадження не може бути завершено, так як всі документи виконавчого провадження вилучено слідчим в рамках кримінального провадження;

- факт вибуття автомобіля з фактичного користування відповідача підтверджується власноруч написаною заявою, про відкриття виконавчого провадження, уповноваженим представником позивача;

- незаконне вчинення виконавчого напису нотаріусом підтверджується з вилучених у неї документів;

- незаконне відкриття виконавчого провадження також підтверджується тим, що в стягувача було відсутнє право вибору місця виконання;

- умовами договору не передбачено відшкодування будь-яких інших компенсацій після відмови від Договору. Позивачем не надано доказів, що такі витрати ним було фактично понесено.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів справи № 902/591/17 слідує, що 25.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець, Позивач) та Приватним підприємством "ОСОБА_1 Мілленіум" (Лізингоодержувач, Відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00007768 (а.с. 25).

Об'єктом лізингу є транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, двигун № НОМЕР_1 вартістю 88 708,00 дол. США, що еквівалентно 724 744,36 грн.

Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину Договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р., визначено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; - частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); - комісії; - покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

Згідно із пунктом 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

У п. 6.18. Загальних умов визначено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу, чим погодили оплату Відповідачем вартості користування автомобілем по час його повернення.

Відповідно до п. 8.1 Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.

Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Загальних комерційних умов строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування); строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу.

Лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об'єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1 Загальних комерційних умов договору).

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (п.13.5 Загальних комерційних умов).

25.06.2013 року сторонами підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців (строк лізингу) (а.с. 37-40, т. 1).

На виконання умов Договору за актом прийому-передачі від 08.07.2013 року позивач передав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, двигун № НОМЕР_1 вартістю 724 744,36 грн (а.с. 43).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у вигляді порушення строку сплати щомісячних лізингових платежів позивачем надсилались на останнього нагадування про несплату: 01.10.2015 року - перше нагадування про несплату, 16.10.2015 року - друге та 04.11.2015 року - третє нагадування про несплату.

Крім того, 16.11.2015 р. відповідачу було виставлено вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про наявну заборгованість відповідача, про відмову від Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року та необхідність повернути на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу знаходження ПП "ОСОБА_1 Мілленіум".

27.04.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов'язано відповідача повернути позивачу об'єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р. (а.с. 45, т. 1).

20.07.2016 р. постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, а 01.08.2016 р. винесено постанову про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "ОСОБА_1 Мілленіум" (а.с. 46-48, т. 1).

Невиконання лізингоодержувачем зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу у визначені договором строки та продовження користуватись транспортним засобом після повідомлення про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу та вимоги про повернення майна, мало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення з ПП "ОСОБА_1 Мілленіум" плати за фактичний час користування об'єктом лізингу після припинення Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 р. в сумі 93 512,10 грн за період з лютого по квітень 2017 р. та 6 000 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ОСОБА_1 Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 93 512 грн 10 коп. плати за час користування об'єктом лізингу та 1 503 грн 53 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 6000 грн збитків відмовлено (а.с. 74-81, т. 1).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 р. у справі № 902/591/17 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. залишено без змін (а.с. 82-89, т. 1).

Вказане рішення суду у справі № 902/591/17 в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи, зокрема, в частині підтвердження факту розірвання Договору фінансового лізингу з 04.12.2015 р. шляхом односторонньої відмови Лізингодавця.

Непроведення відповідачем платежів за час фактичного користування об'єктом лізингу у період з вересня 2017 р. по червень 2018 р. стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору фінансового лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв’язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Проаналізованими положеннями договору фінансового лізингу та Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавцю надано право в односторонньому порядку за певної умови відмовитися від укладеного договору.

Таке право, зокрема, передбачено ч.2 ст.7 названого Закону, відповідно якого лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Крім того, увідповідності до п. 12.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу.

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки (12.7. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

У випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13. Загальних комерційних умов).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.08.2017 р. у справі № 902/591/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 22.11.2017 р., позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ОСОБА_1 Мілленіум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 93 512 грн 10 коп. плати за час користування об'єктом лізингу та 1 503 грн 53 коп. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 6000 грн збитків відмовлено.

При цьому, у даному рішенні встановлено, що Договір про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р. є розірваним з 04.12.2015 р.

Зазначений обставина в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційною для розгляду даної справи.

Як вказувалось вище, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування об'єктом лізингу у період з вересня 2017 р. по червень 2018 р., з урахуванням чого судом враховується наступне.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про фінансовий лізинг" відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Право лізингодавця відмовитися від договору лізингу передбачено частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", а наслідки розірвання визначено статтею 10 цього Закону, зокрема пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Відповідно до пункту 12.9. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу як передбачено п.4.2., а також, якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкту лізингу відповідно до інших умов контракту лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна упродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.

В обґрунтування вимоги про стягнення заборгованості за фактичне користування об'єктом лізингу у період з вересня 2017 р. по червень 2018 р. позивач посилається на п. 6.18. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу згідно якого сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативи Порше Лізинг України відповідно до пункту 12, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Надаючи оцінку вказаному пункту Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу суд констатує, що вказаними умовами не визначено чіткої структури лізиногового платежу.

При цьому, в Преамбулі зазначених Загальних комерційних умов вказано, що лізинговий платіж - щомісячний платіж, що сплачується лізингоодержувачем на користь Порше лізинг Україна у строки та в розмірі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Крім того у п. 6.1. Загальних умов зазначено, що лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування об'єктом фінансування, частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу), комісії, покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строк та на умовах передбачених цим контрактом та інші витрати передбачені або прямо пов'язані з контрактом, будь-які податки, що можуть застосовуватись до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому, інші витрати та платіжні зобов'язання.

В свою чергу зі змісту наявного в справі Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (план відшкодування) слідує, що до складу лізингового платежу входить два елементи: 1) відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та 2) проценти та комісії.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, плата за фактичне використання (на підставі припиненого договору) не передбачена структурою лізингових платежів визначеною Закону України "Про фінансовий лізинг" та наявним в справі Графіком покриття витрат та виплат лізингових платежів (план відшкодування).

При цьому суд констатує, що припинення договору фінансового лізингу з 04.12.2015 р. в силу ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України робить неможливим нарахування на його підставі після вказаної дати періодичних платежів за використання, тим більше, що їх розмір включає в себе компенсацію вартості предмету об'єкта лізингу, викуп/передача якого у власність в межах даних правовідносин здійснена бути не може (постанова Вищого господарського суду України від 28.11.2017 р. у справі № 922/3609/16).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 р. у справі № 3-136гс11 зазначено, що за змістом частин 2, 3 ст. 653 ЦК України домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Також, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 р. у справі № 3-31гс13, наслідком розірвання договору є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2018 р. у справі № 911/24449/17, постанова Верховного Суду України від 01.10.2013 р. у справі № 3-28гс13, постанова Вищого господарського суду України від 29.12.2015 р. у справі 911/1623/15, від 31.10.2016 р. у справі 912/484/16).

Посилання позивача на положення п. 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу в контексті наведеного вище судом відхиляється як необґрунтоване.

При цьому судом враховується відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчили б про фактичне перебування предмету лізингу у користуванні відповідача.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що 27.04.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов'язано повернути відповідача повернути позивачу об'єкт лізингу.

20.07.2016 р. постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Згідно вказаної постанови державного виконавця та заяви представника ТОВ ""Порше Лізинг Україна" майно боржника знаходиться в Харківській області, м.Пісочин, вул. Транспортна, б.1.

В подальшому, 01.08.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № WVGZZZ7PZDD042681, рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "ОСОБА_1 Мілленіум.

Також в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань згідно якого Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017020010004108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відкритого за заявою ПП "ОСОБА_1 Мілленіум" за фактом вчинення невстановленою особою дій по заволодінню лізинговим майном, а саме автомобілем Volkswagen, модель Touareg.

Таким чином наведені вище обставини не дають можливості достеменно та беззаперечно стверджувати про фактичне перебування об'єкту лізингу у користуванні відповідача.

З огляду на вказане у своїй сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення 390 893 грн 38 коп. відшкодування частини вартості об'єкта лізингу з вересня 2017 р. по червень 2018 р.

При цьому, враховуючи структуру лізингового платежу, який складається з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та проценти та комісії, стягненню на користь позивача підлягає лише проценти та комісія за період з вересня 2017 р. по червень 2018 р. в сумі 218 378 грн 05 коп.

Зазначене не позбавляє права позивача, як лізингодавця, права та можливості відшкодовує всі та будь-які витрати, понесених ним у зв'язку з вилученням предмету лізингу в порядку визначеному розділами 9, 11, 13 Загальних комерційних умов, в тому числі отримання від страхової компанії відшкодування витрати пов'язані із викраденням та суттєвим пошкодженням предмету лізингу згідно із п. 11.7. Загальних комерційних умов.

Крім того, у зв’язку із простроченням сплати лізингового платежу в частині процентів та комісії, також в силу положень ст.ст. 549, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України підлягає відшкодуванню із нарахуванням на період прострочення їх сплати пеня, яка передбачена п.8.2.1 Загальних умов, а також 3% річних та інфляційні втрати.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат у вказаних позивачем періодах судом визначено їх в наступних розмірах: 13 939 грн 65 коп. пеня, 4 181 грн 88 коп. - 3 % річних та 13 100 грн 99 коп. інфляційних втрат, які є меншими ніж ті, що заявлені позивачем у дані періоди – 36 634 грн 94 коп. пеня, 11 307 грн 47 коп. - 3 % річних, 30 542 грн 26 коп. інфляційні втрати. Вказана сума пені, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає до стягнення з відповідача.

Решта заявлених до стягнення 22 695 грн 29 коп. пені, 7 125 грн 59 коп. - 3 % річних та 17 441 грн 27 коп. є безпідставними, в зв'язку з чим задоволенню судом не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за платежами (процентів та комісії), пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) чи відсутності вини в допущеному ним порушенні зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" частково.

Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, позаяк в частині задоволених позовних вимог спростовуються встановленими обставинами справи, в зв'язку з чим не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову у даній частині вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційною розміру задоволених позовних вимог.

22.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОСОБА_1 Мілленіум", АДРЕСА_1, 21050 (ідентифікаційний код - 35996740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", проспект Павла Тичини, буд. 1В, м. Київ, 02152 (ідентифікаційний код - 35571472) - 218 378 грн 05 коп. заборгованості за платежами (процентів та комісії), 13 939 грн 65 коп. пені, 4 181 грн 88 коп. - 3 % річних, 13 100 грн 99 коп. інфляційних втрат та 3 744 грн 01 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 390 893 грн 38 коп. заборгованості за платежами (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу), 22 695 грн 29 коп. пені, 7 125 грн 59 коп. - 3 % річних та 17 441 грн 27 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 листопада 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - проспект Павла Тичини, 1В, м. Київ, 02152.

3 - відповідачу - АДРЕСА_2, 21050.