Рішення № 77584780, 22.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/67/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа № 908/1155/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя – Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Славія», 69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агея», 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №184 від 14.06.2018;

від відповідача: не з’явився, в минулому судовому засіданні - ОСОБА_3, довіреність б/н від 02.04.2018.

Суть спору:

18.06.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Славія», м. Запоріжжя до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агея», м. Запоріжжя про стягнення 6 823 107,80 грн, з яких, основна заборгованість в розмірі 5 316 981,95 грн, пеня в розмірі 754 015,23 грн., 3% річних в розмірі 162 561,27 грн, сума інфляційних втрат в розмірі 589 549,35 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018, справу № 908/1155/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 20.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/1155/18, присвоєно справі номер провадження 15/67/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 12.07.2018.

Ухвалою від 12.07.2018 розгляд справи відкладався на 01.08.2018. У призначеному судовому засідання оголошувалась перерва на 17.08.2018.

Ухвалою суду від 17.08.2018 продовжувався строк підготовчого провадження до 20.09.2018, розгляд підготовчого провадження відкладався на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1155/18 до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару (овочі та фрукти свіжі, врожаю 2016 - 2017 року) на підставі договору поставки товару № 0102/17-1 від 01.02.2017, у зв’язку з чим за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агея» утворилась заборгованість у розмірі 5 316 981,95 грн. У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 754 015,23 грн, 3 % річних у розмірі 162 561,27 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 589 549,35 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 12, 16, 525, 526, 530, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 230, 232 Господарського кодексу України та умови договору № 0102/17-1 від 01.02.2017. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив від 17.08.2018.

Відповідач не з’явився в судовому засіданні 22.10.2018, проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві від 01.08.2018. В обґрунтування відзиву зазначив, що частина врахованих до даної позовної заяви видаткових накладних, виписані за актами приймання передачі товару за договором № 1112/15-1 від 11.12.2015, та відповідно не повинні були оплачуватися та входити до заборгованості за договором № 0102/17-1 від 01.02.2017, що є предметом розгляду даного позову. Помилково врахованими до суми заборгованості за договором № 0102/17-1 від 01.02.2017 позивач вважає видаткові накладні № 12194 від 02.03.2017, № 12195 від 05.03.2017, № 12196 від 09.03.2017, № 12197 від 10.03.2017, № 12198 від 10.03.2017, № 12199 від 12.03.2017, № 13447 від 14.03.2017, № 13448 від 16.03.2017, що складені до актів приймання передачі товару № 28, 34, 39, 40, 41, 42, 43, 51 за договором № 1112/15-1 від 11.12.2015. Загальна сума вартості поставленої за вказаними актами продукції співпадає з вартістю помилково оформлених видаткових накладних та становить - 308 578,44 грн. Однак, так як позивачем не надано детальний розрахунок заборгованості у розрізі видаткових накладних та актів приймання передачі товару, то не зрозуміло чи увійшли вони у розмір заборгованості, адже в розрахунках штрафних санкцій вони участі не беруть. Крім того, відповідач зазначає, що якщо позивачем враховано до ціни позову 308 578,44 грн за помилковими видатковими накладними, що не є предметом позову за цим договором то зараховані оплати за ними на таку суму повинні були бути зараховані за іншими, актами, що є предметом розгляду дійсної справи, та таким чином це б зменшило базу нарахування штрафних санкцій. Грошові кошти які сплачувалися ТОВ «Агея» сплачувалися за поточними зобов'язаннями, а не за простроченими, за таких обставин всі штрафні санкції нараховані за видатковими накладними, що складені більш ніж за рік до подання позову, до 16.06.2017, не можуть бути стягнуті з відповідача, в зв’язку зі спливом спеціального (річного) строку позовної давності. Відповідач повідомив, що після подання позову відповідач, продовжив оплачувати вартість отриманого за договором № 0102/17-1 від 01.02.2017 товару, та відповідно до платіжних доручень № 586 від 13.06.2018, № 614 від 18.06.2018, № 760 від 26.07.2018 сплатив 300 000,00 грн, однак позивачем не враховано дві оплати. Також на думку відповідача, строк оплати за договором взагалі не настав. Так відповідно до п. 2.4 договору № 0102/17-1 від 01.02.2017 покупець оплачує вартість товару протягом 16 банківських днів, з дати приймання товару, відповідно до п. 3.7 цього договору та за умови отримання від постачальника оригіналів первинних бухгалтерських документів щодо кожної поточної партії товару та на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Всі сплачені покупцем грошові кошти за спірним договором, були сплачені у добровільному порядку, так як постачальником на адресу покупця не надано жодного рахунку-фактури, що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними, в яких у графі «супровідні документи на вантаж» зазначені лише тільки видаткові накладні. За таких обставин строк оплати за поставленою продукцією досі не настав, та відповідно на неї не може бути нараховано не штрафні санкції, не 3% річних, чи інфляційні витрати. На думку позивача, справа повинна бути закрита, а у позові відмовлено, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце слухання цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу «Оберіг».

В судому засіданні 22.10.2018 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

01.02.2017 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Славія» (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агея» (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 0102/17-1 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити овочі та фрукти свіжі, врожаю 2016 - 2017 року (надалі іменується «Товар»).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна, кількість та загальна вартість партії товару вказуються у рахунках-фактурах, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до пункту 2.4 договору покупець оплачує вартість товару протягом 16 (шістнадцяти) банківських днів з дати приймання товару, відповідно до п. 3.7. цього договору та за умови отримання від постачальника оригіналів первинних бухгалтерських документів щодо кожної поточної партії товару та на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в даному договорі.

Пунктом 3.1 договору врегульовано, що поставка та передача товару покупцю здійснюється партіями, за домовленістю сторін, на умовах: (Інкотермс 2010) ЕХМ - склад постачальника чи третіх осіб, у яких постачальник закуповує товар та/або СРТ - склад покупця чи третіх осіб, яким в подальшому покупець реалізовує даний товар, про що зазначається у товарно-транспортних накладних, транспортування товару до місця призначення, за домовленістю сторін, здійснюється автотранспортом постачальника, покупця або третіх осіб (перевізника) залучених за рахунок постачальника чи покупця, про що зазначається у товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 3.3. договору датою поставки товару вважається дата отримання уповноваженим представником покупця товару, засвідчена підписом цього представника у видатковій накладній постачальника.

Сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов’язань по договору згідно законодавства України та умов цього договору (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь – якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними:

№ з/пДата складання видаткової накладноїОСОБА_4 видаткової накладноїВартість партії Товару в грн.1.02 березня 2017 1219426 520,702.05 березня 2017 1219526 224,173.09 березня 2017 1219651 165.434.10 березня 2017 1219749 187,085.10 березня 2017 1219830 837,196.12 березня 2017 1219952 285,727.14 березня 2017 1344725 987,128.16 березня 2017 1344846.3 71,039.16 березня 2017 1686958 152,5010.17 березня 2017 1344926 261,0811.17 березня 2017 1687054 806,4312.18 березня 2017 1345046 977,7013.18 березня 2017 1687430 629,2314.18 березня 2017 1687530 277,9715.19 березня 2017 1687153 413,8016.21 березня 2017 1687655 996,9617.22 березня 2017 1687728 656,4618.22 березня 2017 1687928 663,7019.23 березня 2017 1688028 754,1720.24 березня 2017 1688428 047,1521.24 березня 2017 1689455 751.7922.25 березня 2017 1689752 609,9823.27 березня 2017 1690146 463,5424.28 березня 2017 1690441 334,7625.29 березня 2017 1785552410,1526.01 квітня 2017 1864324 982,3527.03 квітня 2017 1864543 218,5828.04 квітня 2017 1787052 161,2429.04 квітня 2017 1864841 518,3530.05 квітня 2017 1787153 465,9131.05 квітня 2017 1864431 874,3332.06 квітня 2017 1787252 222,7833.10 квітня 2017 1865155 538,6434.11 квітня 2017 1787368 181,3535.12 квітня 2017 1865776 374,2336.13 квітня 2017 1866078 071,9537.13 квітня 2017 1866186 993,9338.19 квітня 2017 19487136 130,7539.21 квітня 2017 20120183 425,0240.22 квітня 2017 20122185 920,5041.26 квітня 2017 21040213 159,9142.26 квітня 2017 21041218 140,8743.27 квітня 2017 21038172421,3144.27 квітня 2017 21039126 024,0345.27 квітня 2017 21042215 460,3346.27 квітня 2017 21043216 832,5547.28 квітня 2017 21540161 310,8148.28 квітня 2017 21541181 025,6049.02 травня 201721543183 094,48

50.02 травня 2017 21546184 326,5851.03 травня 2017 2250690 527,2252.04 травня 2017 22507190 345,3653.04 травня 2017 22515174 356,2554.05 травня 2017 2251985 087,0455.05 травня 2017 22522164 371,4656.06 травня 2017 2252589 388,3257.07 травня 2017 22532168 663,4758.07 травня 2017 22533175 515,9059.09 травня 2017 2251387 756,0660.11 травня 201723258171 512,8061.12 травня 2017 2323868 457,9162.12 травня 2017 23239167 869,4163.12 травня 2017 23240127 013,4064.12 травня 2017 2325739 404,6565.12 травня 2017 23259181 234,5566.13 травня 2017 23260154 938,3467.14 травня 2017 23252152 166,4568.14 травня 2017 23261175 928,4769.14 травня 2017 23262176619,1870.16 травня 2017 23712154 498,7871.16 травня 2017 2373064 427,9272.16 травня 2017 2373214828,1973.17 травня 2017 24203106 281,1274.20 травня 2017 2420954 073,4475.20 травня 2017 2421054 833,1876.21 травня 2017 24468168 071,6277.25 травня 2017 25915146 427,2678.27 травня 2017 25938150 900,3779.28 травня 2017 25939158 685,6880.28 травня 2017 2595285 216,1481.29 травня 2017 26271153 708,4882.29 травня 2017 26273186 316,2083.29 травня 2017 26275187 469,4084.30 травня 20172626975 786,8285.30 травня 2017 264236 016,5386.31 травня 2017 26465152 732,0287.02 червня 2017 2696060 140,7288.05 червня 2017 26964180 704,2289.06 червня 2017 26966178 722,0090.14 червня 2017 30318151 470,3691.14 червня 2017 30319153 050,7692.15 червня 2017 30328155 344,8093.15 червня 2017 30329153 363,6094.16 червня 2017 30330157 314,9695.16 червня 2017 30331165 234,96 Всього:9 986 437,96Таким чином, всього згідно договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму загальну вартість 9 986 437,96 грн.

На оформлення поставок партій товару, що здійснювалися на умовах СРТ згідно Інкотермс 2010, складалися відповідні товарно-транспортні накладні.

Крім того, при прийманні товару у випадках, коли частина товару мала брак, між позивачем та відповідачем складались наступні ОСОБА_4 приймання товару, в яких сторонами договору відображались фактичні дані щодо кількості та якості товару та визначалась залікова вага Товару, що підлягала оплаті (копії актів додаються до цієї позовної заяви):

№ з/пДата складання ОСОБА_4ОСОБА_4 приймання ТоваруВага Товару, що підлягає оплаті, в кг1.02 березня 2017 289858,9962.05 березня 2017 349785,1393.09 березня 2017 3918741,9144.10 березня 2017 4018773,6965.10 березня 2017 419758,6056.12 березня 2017 4319082,3797.14 березня 2017 429696,6868.16 березня 2017 5118043,2019.16 березня 2017 5420191,84210.17 березня 2017 5719030,01211.17 березня 2017 599798,91112.18 березня 2017 6218495,15613.18 березня 2017 6610298,62914.18 березня 2017 6710418,10515.19 березня 2017 6018546,4616.21 березня 2017 7021210,97017.22 березня 2017 7310613,50218.22 березня 2017 7410616,18419.23 березня 2017 7710649,69120.24 березня 2017 7821118,10221.24 березня 2017 7910387,83322.25 березня 2017 8119928,02223.27 березня 2017 8220929,52224.28 березня 2017 8517664,42825.29 березня 2017 8618585,15826.01 квітня 20178717348,85627.03 квітня 2017 9019467,82928.04 квітня 2017 9318701,95829.04 квітня 2017 9218496,89530.05 квітня 2017 9618972,81431.05 квітня 20179418959,54332.06 квітня 2017 9718518,71533.10 квітня 201710020122,69434.11 квітня 201710118939,26435.12 квітня 2017 10519583,13536.13 квітня 2017 10720018.44937.13 квітня 2017 10618829,85538.19 квітня 2017 10919065,93239.21 квітня 2017 11419471,87140.22 квітня 201711818666,7141.26 квітня 2017 12018797,3 742.26 квітня 201712319034,9843.27 квітня 201712913210,06644.27 квітня 201712119000,02945.27 квітня 2017 12619121,03646.27 квітня 2017 12516805,19647.28 квітня 2017 13016908,89

48.29 квітня 2017 13318739,7149.02 травня 2017 13918953,8850.02 травня 2017 14018963,6451.03 травня 2017 1349313,5052.04 травня 201713818444,31853.04 травня 2017 13618392,0154.05 травня 2017 14418510,3055.05 травня 2017 1419090,49656.06 травня 2017 1459550,03457.07 травня 2017 15419765,30458.07 травня 2017 15018866,1659.09 травня 2017 1569816.11460.11 травня 2017 15216716,64761.12 травня 2017 1514937,92662.12 травня 2017 15918777,33963.12 травня 2017 1518267,86464.12 травня 2017 16114207,31565.12 травня 2017 15817661,48766.13 травня 2017 14717448,01167.14 травня 2017 15517252,43268.14 травня 2017 16318917,0469.15 травня 2017 16419114,6370.16 травня 2017 16713768,65+1901,0571.16 травня 2017 16618133,6672.17 травня 2017 16911354,8273.20 травня 2017 17612016,32 + 7429,9774.21 травня 2017 17818926,98475.25 травня 2017 18516830,7276.27 травня 201719117226,0777.28 травня 2017 20118625,0878.28 травня 2017 19619445,7479.30 травня 2017 2038592,6180.31 травня 2017 20517926,2981.02 червня 2017 1958215,94Внаслідок технічних помилок, допущених позивачем та відповідачем, в ОСОБА_4 приймання товару № № 28, 34, 39, 40, 41, 43, 42, 51 зазначено, що вони складені до договору поставки товару № 1112/15-1 від 11.12.2015, укладеного раніше між позивачем та відповідачем. Проте в дійсності передача товару за вказаними Актами приймання товару відбувалась на виконання умов договору № 0102/17-1.

Відповідач зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару здійснив частково в розмірі 4 669 456,01 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ з/пДата оплатиОСОБА_4 платіжного дорученняСума оплати в грн.1.24 березня 2017 17198466,332.06 квітня 2017 71198000,003.10 квітня 2017 79150000,004.19 квітня 2017 99150000,005.20 квітня 2017 102150000,006.26 квітня 2017 12350000,00

7.03 травня 2017 13780000,008.04 травня 2017 125142989,689.06 липня 2017 2991000000,0010.15 серпня 2017 424200000,0011.17 серпня 2017 444200000,0012.19 грудня 2017 767250000,0013.28 грудня 2017 165500000,0014.19 січня 2018 42500000,0015.21 лютого 2018 87200000,0016.23 березня 2018 139100000,0017.23 березня 2018 137100000,0018.20 квітня 2018 241100000,0019.01 червня 2018498100000,0020.05 червня 2018537100000,0021.06 червня 2018542100000,0022.07 червня 2018550100000,00 Всього:4 669 456,01 грнНаявність заборгованості відповідача перед позивачем додатково підтверджується листами відповідача: вих. № 0410/17-3 від 04.10.2017, вих. № 3011/17-1 від 30.11.2017, вих. № 2901/18-1 від 29.01.2018, а також листом (б/н, що зареєстрований позивачем під вх. № 04/12-01 від 12.04.2018) «Щодо погашення заборгованості в розмірі 5 816 981,95 грн».

Крім того, 31.03.2018 сторонами складено ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків за договором, який підписаний повноваженими особами сторін та скріплений печатками останніх.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду, з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленого згідно договору № 0102/17-1 товару в сумі 5 316 981,85 грн.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

За умовами п. 2.4 договору оплата за договором мала бути здійснена протягом 16 банківських днів з дати приймання товару.

Позивач здійснив розрахунок за договором з порушенням встановленого строку.

Як встановлено судом, відповідачем частково сплачено вартість отриманого товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями № 586 від 13.06.2018 на суму 100 000,00 грн, № 614 від 18.06.2018 на суму 100 000,00 грн, №760 від 26.07.2018 на суму 100 000,00 грн.

Позивач з даним позовом звернувся до суду 18.06.2018, таким чином, відповідачем сплачено борг у сумі 100 000,00 грн до подання даного позову та у період розгляду даного спору - у сумі 200 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу в сумі 200 000,00 грн, сплачені під час розгляду справи у зв`язку з відсутністю предмету спору. В частині стягнення суми основного боргу в сумі 100 000,00 грн, сплаченого до подачі даного позову до суду, відмовити у задоволені позову.

Вимога про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 2 від 11.01.2016 в розмірі 5 016 981,95 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 01.06.2017 по 12.01.2018 в сумі 754 015,23 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день такої прострочки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 736 736,89 грн.

Суд дійшов такого висновку, у зв’язку з тим, що за деякими накладними за розрахунок взято більше ніж пів року, у зв’язку з чим за видатковою накладною № 23261 стягненню підлягає сума в розмірі 22 576,68 грн за період з 07.06.2017 по 07.12.2017, за видатковою накладною № 23712 стягненню підлягає сума в розмірі 19 843,57 грн за період з 09.06.2017 по 09.12.2017, за видатковою накладною № 23730 стягненню підлягає сума в розмірі 8275,02 грн за період з 09.06.2017 по 09.12.2017, за видатковою накладною № 23732 стягненню підлягає сума в розмірі1 904,51 грн за період з 09.06.2017 по 11.12.2017.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 162 561,27 грн. за період з 01.06.2017 по 14.06.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 589 549,35 грн. за період червень 2017 – червень 2018 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 162 561,27 грн такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період з червня 2017 по червень 2018 включно, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме – в розмірі 553 816,06 грн, в частині стягнення 35 733,29 грн інфляційних втрат суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання відповідача на те, що оплати здійснювались за поточними, а не за

простроченими зобов’язаннями, а також те, що строк оплати за договором не настав, спростовуються умовами п. 2.4 договору № 0102/17-1 та листами, які надсилав відповідач на адресу позивача за вих. № 0410/17-3 від 04.10.2017, № 3011/17-1 від 30.11.2017, № 2303/18-1 від 23.03.2018, № 2703/18-1 від 27.03.2018, б/н, який зареєстрований позивачем під вх. № 04/12-01 від 12.04.2018. Таким чином, відповідачем було визнано заборгованість зазначену в позовних вимогах, як таку що є наявною, безспірною та простроченою. Жодних зауважень щодо комплекту документів, які направлялись відповідачу, в тому числі рахунків-фактур протягом здійснення спільної діяльності, на виконання умов договору на адресу позивача не надходило, крім того договором не передбачено обов'язкове додавання рахунку-фактури, як супровідного документу на вантаж.

Щодо строків для нарахування штрафних санкцій.

Як зазначив позивач та підтверджується листуванням сторін, строки для нарахування штрафних санкцій були частково пропущені виключно у зв'язку з діями відповідача, а саме у зв'язку з неодноразовими проханнями на адресу позивача про продовження строку оплати товару за договором. Так, в листі за вих. № 3011/17-1 від 30.11.2017 «Щодо погашення заборгованості», відповідач надав графік погашення заборгованості, яким просив розстрочити виконання по оплаті за договором до 31.03.2018, в подальшому, листом за вих. № 2901/18-1 від 29.01 2018 «Щодо погашення заборгованості» відповідачем висловлено прохання та взято на себе обов'язок по оплаті товару у квітні - травні, листом б/н, що зареєстрований позивачем під вх. № 04/12-01 від 12.04.2018 «Щодо погашення заборгованості в розмірі 5 816 981,95 грн» взято на себе зобов'язання по оплаті товару до 01.06.2018 включно. Враховуючи, що крайній строк оплати про який просив відповідач – 01.06.2018, позивачем було вчинені дії направлені на звернення до суду лише після того як відповідач в чергове порушив взяті на себе зобов'язання. Крім того, здійснюючи перерахування коштів на виконання умов договору за отриманий товар відповідачем у платіжних дорученнях у графі – призначення платежу не зазначались видаткові накладні, які оплачувались, лише міститься посилання на договір № 0102/17-1 від 01.02.2017.

Посилання відповідача на помилковість включення до даного позову до заборгованості за договором № 0102/17-1 від 01.02.2017 по видатковим накладним, що складені до актів приймання передачі товару №№ 28, 34, 39, 40, 41, 42, 43, 51 на загальну суму 308 578,44 грн, оскільки в цих актах міститься посилання на договір № 1112/15-1 від 11.12.2015, суд вважає безпідставним.

Так, дійсно в ОСОБА_4 приймання товару № 28 від 02.03.2017, № 34 від 05.03.2017, № 39 від 09.03.2017, № 40 від 10.03.2017, № 41 від 10.03.2017, № 43 від 12.03.2017, № 42 від 14.03.2017, № 51 від 16.03.2017 міститься посилання на те, що ОСОБА_4 приймання товару складені до договору поставки товару № 1112/15-1 від 11.12.2015.

Однак, як у видаткових накладних № 12194 від 02.03.2017, № 12195 від 05.03.2017, № 12196 від 09.03.2017, № 12197 від 10.03.2017, № 12198 від 10.03.2017, № 12199 від 12.03.2017, № 13447 від 14.03.2017, № 13448 від 16.03.2017, так і у рахунках на оплату по замовленню № СФ0012194 від 02.03.2017, № СФ0012195 від 05.03.2017, № СФ012196 від 09.03.2017, № СФ0012197 від 10.03.2017, № СФ0012198 від 10.03.2017, № СФ0012199 від 12.03.2017, № СФ0013447 від 14.03.2017, № СФ0013448 від 16.03.2017, які складались на підтвердження поставки товару до ОСОБА_4 приймання товару міститься посилання саме на договір № 0102/17-1 від 01.02.2017, а не на договір 1112/15-1 від 11.12.2015.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки товару № 0102/17-1 від 01.02.2017 найменування, кількість, ціна та якість товару визначаються та вказуються у супроводжувальних документах на товар, а саме, але не виключно: рахунках – фактурах, видаткових та товарно-транспортних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Складання акту приймання товару відноситься до приймання товару за кількістю та якістю, п. 3.7 договору від 01.02.2017 № 0102/17-1.

Відтак, поставка товарів за актами приймання передачі товару №№ 28, 34, 39, 40, 41, 42, 43, 51 на загальну суму 308 578,44 грн, в яких міститься помилкове посилання на договір 1112/15-1 від 11.12.2015, також відноситься до договору № 0102/17-1 від 01.02.2017.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 219, 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агея» (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147; ідентифікаційний код 37359165) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Славія» (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5; ідентифікаційний код 31741060) суму основного боргу в розмірі 5 016 981,95 грн (п’ять мільйонів шістнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят одна гривня 95 коп.), пеню в розмірі 736 736,89 грн (сімсот тридцять шість тисяч сімсот тридцять шість гривень 89 коп.), інфляційні витрати в сумі 553 816,06 грн (п’ятсот п’ятдесят три тисячі вісімсот шістнадцять 06 коп.), 3% річних у розмірі 162 561,27 грн (сто шістдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят одна гривня 27 коп.), судовий збір у розмірі 97 051,45 грн (дев’яносто сім тисяч п’ятдесят одна гривня 45 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 17 278,34 грн, суми інфляційних витрати в розмірі 35 733,29 грн та суми основного боргу в розмірі 100 000,00 грн - відмовити.

В частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 листопада 2018 року.

Суддя І. С. Горохов