Рішення № 77582537, 25.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р. № 2040/5670/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/5670/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00001731401 від 04.05.2018 (форма "Р"), яким платнику податків визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 2023886,25 грн, в тому числі основний платіж у сумі 1619109,00 грн, штрафні санкції у сумі 404777,25 грн;

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 00001741401 від 04.05.2018 (форма "Р"), яким платнику податків визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2248525 грн, в тому числі основний платіж у сумі 1798820,00 грн, штрафні санкції у сумі 449705,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення–рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "СК СТС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2014 по 31.12.2016.

Результати перевірки оформлені актом № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток всього в сумі 1619109,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2016 року в сумі 195395,00 грн, за 3 квартал 2016 року в сумі 805193,00 грн, за 4 квартал 2016 року в сумі 618521,00 грн;

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, абз. 19 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього в сумі 1798820 грн, в тому числі: у лютому 2016 року в сумі 26060,00 грн, у березні 2016 року в сумі 191046,00 грн, у квітні 2016 року в сумі 98333,00 грн, у липні 2016 року в сумі 511694,00 грн, у серпні 2016 року в сумі 284442,00 грн, у грудні 2016 року в сумі 687245,00 грн;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: встановлено порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів на суму ПДВ 25053,53 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки, ТОВ "СК СТС" подано заперечення від 17.04.2016 вих. № 10 на акт планової перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018 до Головного управління ДФС у Харківській області.

Листом № 17611/10/20-40-14-01-17 від 27.04.2018 "Про розгляд заперечення" відповідач повідомив про прийняте рішення щодо залишення висновків акту планової перевірки без змін.

З акту перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 00001731401 від 04.05.2018, яким ТОВ "СК СТС" збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1619109,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 404777,00 грн та № 00001741401 від 04.05.2018, яким платнику податків збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1798820,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 449705,00 коп.

18.05.2018 ТОВ "СК СТС" направлено до Державної фіскальної служби України скаргу від 18.05.2018 на спірні податкові повідомлення-рішення № 00001741401 від 04.05.2018 та № 00001731401 від 04.05.2018.

04.07.2018 ДФС України прийнято рішення № 22414/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 04.05.2018 № 00001741401 та № 00001731401, залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

18.07.2016 між ТОВ "СК СТС" (постачальник) та ТОВ "Упем" укладено договір поставки № 1807/16, згідно якого постачальник зобов’язався передати у власність (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару, строки поставки, найменування, кількість та ціна якого визначається специфікацією, що додається до договору і є його невід’ємною частиною.

Виконання даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи:

- специфікаціями від 18.07.2016 та від 01.12.2016;

- товарно-транспортними накладними: № 08/12/1 від 08.12.2016, № 09/12/1 від 09.12.2016; № 10/12/1 від 10.12.2016, № 12/12/1 від 12.12.2016, № 13/12/1 від 13.12.2016;

- видатковими накладними: № 7 від 19.07.2016, № 16 від 08.12.2016, № 17 від 09.12.2016, № 18 від 10.12.2016, № 19 від 12.12.2016, № 20 від 13.12.2016;

- податковими накладними: № 6 від 19.07.2016, № 18 від 08.12.2016, № 19 від 09.12.2016, № 20 від 10.12.2016, № 22 від 12.12.2016, № 21 від 13.12.2016,

- платіжними дорученнями: № 1581 від 19.07.2016, № 2051 від 26.12.2016, № 2053 від 26.12.2016, № 2049 від 26.12.2016, № 2050 від 26.12.2016.

В акті перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018 міститься посилання на існування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.07.2017, яке винесено ТОВ "Упем".

З приводу наведеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з програми "Діловодство спеціалізованого суду" 18.08.2017 ТОВ "Упем", звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправним та а скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року № НОМЕР_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Упем" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення – відмовлено.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій контрагентами позивача – ТОВ "Трейд Вікторі" та ТОВ "ЛТД ОСОБА_2", що призвело до безпідставного формування податкового кредиту по ланцюгу постачання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.07.2017 ніяким чином не стосується відносин між позивачем та ТОВ "Упем".

Також, контролюючий орган у вказаному акті перевірки зазначає про те, що згідно з актом перевірки № 11282/20-40-14-11-11-336155 від 31.08.2017 встановлено проведення транзитних операцій на користь ТОВ "СК СТС" та винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 15.09.2017 ТОВ "Упем".

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що наявність даного податкового повідомлення-рішення лише може підтверджувати порушення податкового законодавства зі сторони ТОВ "Упем" та жодним чином не свідчить про наявність порушень податкового законодавства з боку ТОВ "СК СТС".

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Дженерал Енерджі" відбувались на підставі наступних рахунків-фактур: № СФ-09082 від 09.08.2016, № СФ-01083 від 01.08.2016, № СФ-04084 від 04.08.2016, № СФ-04085 від 04.08.2016.

Відповідно до вказаних рахунків-фактур, судом встановлено, що відносини між ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Дженерал Енерджі" стосувались перевезення піску.

Також, на підтвердження існування взаємовідносин між ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Дженерал Енерджі" позивачем надано до суду:

- видаткові накладні: № 15081 від 15.08.2016, № 01083 від 01.08.2016, № 04084 від 04.08.2016, № 04085 від 05.08.2016;

- товарно-транспортні накладні: № 15081 від 15.08.2016, № 01083 від 01.08.2016, № 04084 від 04.08.2016, № 04085 від 05.08.2016;

- платіжними дорученнями: № 1704 від 15.08.2016, № 1671 від 05.08.2016, № 1664 від 04.08.2016, № 1650 від 01.08.2016.

В акті перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018 податковим органом зазначено що до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування товару.

Відповідно до п.п. 11 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Суд звертає увагу на те, що позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару по рахункам-фактур: № СФ-09082 від 09.08.2016, № СФ-01083 від 01.08.2016, № СФ-04084 від 04.08.2016, № СФ-04085 від 04.08.2016.

Під час судового розгляду судом встановлено, що товарно-транспортні накладні містять реквізити, які є необхідними для таких первинних документів, доказів того, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять дефекти відповідачем до суду не надано.

04.07.2016 між ТОВ "СК СТС" (покупець) та ТОВ "Селезія" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0407, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти у власність та оплатити товар.

Виконання даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи:

- специфікаціями № 1 від 04.07.2016 та № 2 від 15.07.2016;

- видатковими накладними: № РН-0000066 від 01.08.2016, № РН-0000065 від 01.08.2016;

- товарно-транспортною накладною № 01/08/01 від 01.08.2016;

- платіжним дорученням №1738 18.08.2016.

05.07.2016 між ТОВ "СК СТС" (покупець) та ТОВ "Апекс –ОСОБА_3" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0507, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти у власність та оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами:

- специфікаціями; № 1 від 05.07.2016, № 2 від 05.07.2016, № 3 від 01.08.2016, № 4 від 25.08.2016;

- видатковими накладними: № РН-0000045 від 21.07.2016, № РН-0000046 від 21.07.2016, № РН-0000071 від 12.08.2016;

- товарно-транспортними накладними: № 21/07/01 від 21.07.2016, № 12/08/01 від 12.08.2016;

- податковими накладними: № 39 від 12.08.2016, № 95 від 25.08.2016, № 93 від 21.07.2016.

01.02.2016 між ТОВ "СК СТС" (замовник) та ТОВ "Глобал ОСОБА_3" (виконавець) укладено договір підряду № 1/02-1, згідно умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов’язання виконати за оплату роботи, передбачені в додаткових угодах до цього договору.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується:

- актами приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг № 1, № 2 від 29.02.2016, № 3, № 4 від 31.03.2016;

- платіжними дорученнями № 1314 від 18.03.2016, № 1 від 12.04.2016, № 20 від 18.04.2016, № 1488 від 07.06.2016, № 171 від 21.06.2016.

- податковими накладними № 1, № 2 від 29.02.2016 та № 201, № 200 від 31.03.2016.

Також, 18.03.2016 між ТОВ "СК СТС" та ТОВ "Глобал ОСОБА_3" укладено договір № 20-03/16, відповідно до якого ТОВ "СК СТС" доручає, ТОВ "Глобал ОСОБА_3" приймає на себе обов’язки по виконанню будівельно-монтажних робіт у зв’язку з будівництвом двох вводів водопроводу і випуску каналізації у виробничо-лабораторному корпусі літ. 118, 119 ПрАТ "Київстар", який розташований в м. Києві, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується наступними доказами: - актом приймання виконаних робіт № б/н від 01.07.2016, платіжним дорученням від № 15 15.04.2016, податковою накладною № 11 від 15.04.2016.

24.03.2016 між ТОВ "СК СТС" (замовник) та ТОВ "Глобал ОСОБА_3" (виконавець) укладено договір підряду № 24/03-2, згідно якого виконавець зобов’язується належним чином виконати розробку робочої проектної документації, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість. Додатком № 1 від 24.03.2016 до вказаного договору визначено перелік об’єктів на яких має бути розроблено проектну документацію.

Факт виконання робіт за даним договором підтверджується наступними документами:

- актом приймання виконаних робіт № б/н від 31.03.2016;

- платіжними дорученнями: № 19 від 18.04.2016, від № 26 від 19.04.2016, № 1412 від 10.05.2016;

- податковою накладною № 200 від 31.03.2016.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалів справи містяться документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів за вищезазначеними договорами.

В акті перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018 міститься посилання на податкову інформацію Головного управління ДФС у Сумській області № 4/7/18-28-14-07 від 12.01.2017 щодо ТОВ "Дженерал Енерджі", Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 816/7/10-06-12-01-17, відповідно до яких, податковим органом встановлено факт відсутності підприємств за їх місцезнаходженням.

Також, у вказаному акті перевірки контролюючий орган зазначає про відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів у контрагентів позивача з посиланням на Єдиний державний реєстр податкових накладних.

З приводу викладеного, суд зазначає наступне.

Вказані підприємства не обмежені можливістю залучення субпідрядників-неплатників ПДВ, операції з якими не відображаються в ЄРПН.

Суд звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Суд критично ставиться до посилань податкового органу в акті перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018 на вирок Дарницького районного суду м. Києва, в якому міститься негативна інформація щодо ТОВ "Глобал ОСОБА_4", як на підставу здійснення фіктивних операцій з даним підприємством, оскільки, дослідивши вказаний вирок, судом встановлено відсутність будь-якої інформації щодо взаємовідносин між даним підприємством та позивачем, а тому, посилатись на вказаний вирок не є доречним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Суд також зауважує, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, у тому числі по ланцюгу постачання, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Упем" , ТОВ "Дженерал Енерджі", ТОВ "Селезія", ТОВ "Алекс-Інвест", ТОВ "Глобал ОСОБА_3" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов’язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем із ТОВ "Упем" , ТОВ "Дженерал Енерджі", ТОВ "Селезія", ТОВ "Алекс-Інвест", ТОВ "Глобал ОСОБА_3".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Упем" , ТОВ "Дженерал Енерджі", ТОВ "Селезія", ТОВ "Алекс-Інвест", ТОВ "Глобал ОСОБА_3"

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених висновків в акті перевірки № 947/20-40-14-01-08/39503652 від 14.03.2018, а відтак, і законності винесених податкових повідомлень-рішень від 04.05.2018 № 00001731401 та № 00001741401.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (місцезнаходження - вул. Бакуліна, буд. 11, оф. 3-37 Б, м. Харків, 61166, ідентифікаційний код - 39503652) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001731401 від 04.05.2018, яким товариству з обмеженою відповідальністю "СК СТС" збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 1619109 (один мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч сто дев'ять) грн 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 404777 (чотириста чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн 25 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001741401 від 04.05.2018, яким товариству з обмеженою відповідальністю "СК СТС" збільшено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1798820 (один мільйон сімсот дев'яносто вісім тисяч вісімсот двадцять) грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 449705 (чотириста сорок дев'ять тисяч сімсот п'ять) грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (ідентифікаційний код - 39503652) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 64086 (шістдесят чотири тисячі вісімдесят шість) грн 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01 листопада 2018 року.

Суддя А.С. Мороко