Рішення № 77582444, 22.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3168/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Сердюк І.С.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи не з'явився

розглянувши у загальному позовному провадженні (у відкритому судовому засіданні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Одеській області, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання податкових повідомлень – рішень протиправними та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Одеській області, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в якому позивач просить:

- визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №.007946713101532;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946613101532;

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946813101532.

Позов вмотивовано наступним.

Правові підстави нарахування транспортного податку, передбачені статтею 267 ПК України.

Відповідно до статті 33 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Відтак базовим податковим періодом за нарахування та сплати транспортного податку за 2016 рік є саме 2016 рік, та до 01 липня 2016 року відповідач повинен був провести розрахунок та надіслати, відповідно до статті 267 ПК України, відповідне повідомлення.

В порушення зазначеного положення закону таке повідомлення було надіслано не до 01 липня 2016 року, а лише у червні 2018 року.

Таке ж саме порушення підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України стосується і податкового повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946613101532, яким визначено суму податкового зобов’язання за 2017 рік.

Щодо визначення суми податкового зобов’язання, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відтак, законодавством передбачено, що при визначені того, чи є автомобіль об’єктом оподаткування, необхідно виходити з визначення середньоринкової вартості автомобіля. Зазначене є цілком обґрунтованим, так як саме вартість автомобіля на базовий податковий період є визначальною при встановленні, чи є відповідний автомобіль об’єктом оподаткування.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методіка визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Міністерство економічного розвитку України забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Так, п. 12 зазначеної Методики визначав, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

В такій редакції Методіка діяла до 21.06.2017 року.

Виходячи з цього, відповідач повинен був розраховувати вартість автомобілю з урахуванням фактичного пробігу автомобіля, що було передбачено чинним на той час п. 12 Методіки та з урахуванням наведених в ній коефіцієнтів.

Що стосується визначення середньоринкової вартості автомобілю на 2018 рік, то необхідно зазначити, що відповідно до Договору №718_325838 від 16.12.2015р., за яким автомобіль було придбано, вартість замовленого на той час автомобілю була визначена в сумі 2 343 899,61 грн.

Відповідно до ОСОБА_4 ОСОБА_5 Юг станом на 19.06.2017р. пробіг автомобілю становив 50 275 км, станом на 25.03.2018р. - 85 413 км. За коефіцієнтами, що встановлені Методикою автомобіль за строком експлуатації у два роки втрачає 50% вартості. Тобто, навіть без урахування пробігу автомобіля, його вартість через два роки після придбання, виходячи з первісної вартості, встановленої в Договорі, складатиме 1 171 949,8 грн.

Як зазначалось вище, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 2017 рік мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3200 гривень. Тобто об’єктом оподаткування буде вважатись автомобіль вартістю понад 1 200 000 грн.

Зрозуміло, що внаслідок більш тривалої експлуатації автомобіля його вартість ніяким чином не може становитись більшою, ніж була у попередні роки.

Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала про відкриття провадження по справі отримана відповідачем 04.07.2018 року, що підтверджується розпискою отриманою представником відповідача за довіреністю.

17.07.2018 року відповідачем надано відзив за вхід. №20677/18.

03.08.2018 року позивачем за вхід. № 22576/18 подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29.08.2018 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 24.09.2018 р. занесеною до «Протоколу судового засідання», залучено в якості третьої особи Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, що відповідає правовій позиції ВС КАС, викладеній у постанові від 09.10.2018 р. справа № 820/5785/17.

На виконання протокольної ухвали від 24.09.2018 р. позивачем на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надісланий адміністративний позов із додатками, що підтверджується накладною № 6503906853039 від 16.10.2018 р.

20.09.2018 року відповідачем за вхід. № 27768/18 подані заперечення.

Відзив та заперечення вмотивовані наступним.

Згідно рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ з 01.01.2015 року на території міста ОСОБА_5 встановлено податок на майно в частині транспортного податку, згідно з Положенням ставка податку на 2015 рік складає 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Також відповідно до пп.5 п.3 ст.12 ПКУ у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковим згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього кодексу із застосуванням мінімальних ставок. Відповідно пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.

Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 см3. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Датою початку використання (введення в експлуатацію автомобіля) транспортних засобів, що були в використанні та/або ввозились на митну територію

України, вважається дата їх першої реєстрації зазначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами й мають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Щодо фізичних осіб, то обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування, які їм належать і зареєстровані в Україні, здійснюються контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

Крім того, обчислення суми податку з об’єктів/об’єкта оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку починаючи з 1 січня поточного року та включаючи місяць, в якому термін використання легкового автомобіля досягне 5 років.

Згідно отриманої бази даних Управління Державтоінспекції Головного Управління МВС України в Одеській області встановлено, що по фізичній особі ОСОБА_3 (НОМЕР_1) зареєстровано автомобіль АUDI Q7, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2, об’єм двигуна 2993 см. куб. Таким чином, транспортний засіб ОСОБА_3 (НОМЕР_1) є об’єктом оподаткування у 2016-2018 роках.

Враховуючи вищевикладене ГУ ДФС в Одеській області сформовано податкові повідомлення-рішення з транспортного податку від 12.04.2018 року:

- №007946613101532 на суму 25 000,00 грн. за 2017 рік (розрахунок транспортного податку за 2017 рік: 25 000,00 грн.);

- № 007946713101532 на суму 20 833,33 грн. за 2016 рік (розрахунок транспортного податку за 2016 рік: 25 000,00 грн./12 мес*10 = 20 833,33 грн.);

- № 007946813101532 на суму 25 000,00 грн. за 2018 рік (розрахунок транспортного податку за 2018 рік: 25 000,00 грн.) з урахуванням року випуску транспортного засобу та ставки податку.

Вказані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2018 року №007946613101532, № 007946713101532, № 007946813101532 надіслано на податкову адресу платника податку, а саме: АДРЕСА_1, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, реєстраційний номер відправлення 6504407579100, яке вручено ОСОБА_3 (НОМЕР_1) 08.06.2018 року.

Згідно підпункту 1 пункту 8 статті 267 Кодексу, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Платник транспортного ОСОБА_3 (НОМЕР_1) на теперішній час не сплатив транспортний податок.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (третя особа), надіслало на адресу суду письмові пояснення за вхід. № 31396/18, які вмотивовані наступним.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та згідно з пунктами 13 і 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля.

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Пунктом 13 Методики визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Через відсутність у Мінекономрозвитку даних про автомобіль стосовно якого видано оскаржуване повідомлення надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_3 (ІК НОМЕР_1) з 22.03.2018 року належить (зареєстрований) автомобіль АUDI Q7, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2, об’єм двигуна 2993 см. куб.

ГУ ДФС в Одеській області сформовано податкові повідомлення-рішення з транспортного податку від 12.04.2018 року:

- №007946613101532 на суму 25 000,00 грн. за 2017 рік (розрахунок транспортного податку за 2017 рік: 25 000,00 грн.);

- № 007946713101532 на суму 20 833,33 грн. за 2016 рік (розрахунок транспортного податку за 2016 рік: 25 000,00 грн./12 мес*10 = 20 833,33 грн.);

- № 007946813101532 на суму 25 000,00 грн. за 2018 рік (розрахунок транспортного податку за 2018 рік: 25 000,00 грн.) з урахуванням року випуску транспортного засобу та ставки податку.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ВИСНОВКИ СУДУ

Стаття 19 Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ст. 2) передбачає «Рішення є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції».

В рішенні ЄСПЛ у справі «Звежинський проти Польщі» визначено: «73. Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок».

У національному законодавстві відносини, що виникають у сфері справлення податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. ПКУ визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Податкового кодексу України та нормативно правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу (ст. 3 ПКУ).

Згідно із ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Положеннями п.п.16.1.2., 16.1.3 п.16.1. ст.16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п.19-1.1.27 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, в тому числі, забезпечують розвиток, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема організацію впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання контролюючими органами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 цієї статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до цих змін, підпунктом 267.2.1 ПК України встановлено, що об'єктом оподадкування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 267.4 зазначеної статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті, а до дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 267.6.1, абзацами першим та другим підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно, зокрема визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 4 ПК України встановлено основні засади податкового законодавства України.

Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності. Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Транспортний податок, як зазначено вище, запроваджено з 1 січня 2015 року, тобто з початку нового бюджетного року, що дає підстави для правової оцінки запровадження транспортного податку як такого, що не порушує принцип стабільності.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, необхідно зазначити про порушення з боку відповідача щодо строків направлення оскаржуваних повідомлень та визначення вартості об’єкту оподаткування.

Відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.04.2018р. № № 007946713101532, №007946613101532, №007946813101532 ОСОБА_3 повідомлено про те, що згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України їй визначено суму податкового зобов’язання за платежем Транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2016р. в сумі 20 833,33 гривень.

Як зазначено в оскаржуваному повідомленні-рішенні сума нарахованого зобов’язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення, відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові підстави нарахування транспортного податку, вказано вище, передбачені статтею 267 ПК України.

Відповідно до положень п.п. 267.1.1. зазначеної статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. В свою чергу об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Підпункт 267.6.2. пункту 267.2 статті 267 ПК України встановлює порядок, відповідно до якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до статті 33 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Відтак базовим податковим періодом за нарахування та сплати транспортного податку за 2016 рік є саме 2016 рік, та до 01 липня 2016 року відповідач повинен був провести розрахунок та надіслати, відповідно до статті 267 ПК України, відповідне повідомлення.

В порушення зазначеного положення закону таке повідомлення було надіслано не до 01 липня 2016 року, а лише у червні 2018 року.

Таке ж саме порушення підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України стосується і податкового повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946613101532, яким визначено суму податкового зобов’язання за 2017 рік.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Законодавством передбачено, що при визначені автомобіля об’єктом оподаткування, необхідно виходити з визначення середньоринкової вартості автомобіля. Зазначене є цілком обґрунтованим, так як саме вартість автомобіля на базовий податковий період є визначальною при встановленні, чи є відповідний автомобіль об’єктом оподаткування.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методіка визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Міністерство економічного розвитку України забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 12 зазначеної Методики визначане, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів (редакція діяла до 21.06.2017 року).

Отже, податковий орган повинен був розраховувати вартість автомобілю з урахуванням фактичного пробігу автомобіля (п. 12 Методики).

Базовим податковим періодом за нарахування та сплати транспортного податку за 2016 рік є саме 2016 рік, та до 01 липня 2016 року відповідач повинен був провести розрахунок та надіслати, відповідно до статті 267 ПК України, відповідне повідомлення.

В порушення зазначеного положення закону таке повідомлення було надіслано не до 01 липня 2016 року, а лише у червні 2018 року.

Таке ж саме порушення підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України стосується і податкового повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946613101532, яким визначено суму податкового зобов’язання за 2017 рік.

Щодо визначення середньоринкової вартості автомобілю на 2018 рік, то необхідно зазначити, що відповідно до Договору №718_325838 від 16.12.2015р., за яким автомобіль було придбано, вартість замовленого на той час автомобілю була визначена в сумі 2 343 899,61 грн.

Згідно ОСОБА_4 ОСОБА_5 Юг станом на 19.06.2017р. пробіг автомобілю становив 50 275 км, станом на 25.03.2018р. - 85 413 км. За коефіцієнтами, що встановлені Методикою автомобіль за строком експлуатації у два роки втрачає 50% вартості.

Отже, вартість через два роки після придбання, виходячи з первісної вартості, встановленої в Договорі, складатиме 1 171 949,8 грн.

Як зазначалось вище, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 2017 рік мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3 200 гривень. Тобто об’єктом оподаткування буде вважатись автомобіль вартістю понад 1 200 000 грн.

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд погодився з висновком про протиправність податкового повідомлення-рішення з транспортного податку за 2016 рік з тих підстав, що податковий орган не надав суду належного обґрунтування середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для розрахунку податкового зобов'язання на момент прийняття ППР (у податкового органу був відсутній будь-який розрахунок середньоринкової вартості автомобіля на момент прийняття спірного ППР, а також відсутня інформація щодо такого транспортного засобу на сайті Мінекономрозвитку), позаяк визначив середньоринкову вартість автомобіля у 2016 році, з урахуванням первинної вартості нового авто за даними сайту Мініекономрозвитку станом на серпень 2017, без врахування певних характеристик автомобіля позивача. Визначена відповідачем ціна транспортного засобу не є ціною ідентичного автомобіля (Постанова від 29 березня 2018 року у справі №820/2478/17).

Аналіз положень ПК, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик ТЗ і встановлюється виключно Мінекономрозвитком.

Повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті ППР на підставі інформації про автомобілі, середньоринкова вартість яких визначена Мінекономрозвитком і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками ТЗ. Більше того, до повноважень ДФС не входить перевірка визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб (матеріали справи не містять таку інформацію Мінекономрозвитку) (Постанова від 20 березня 2018 року у справі №820/4054/17).

Обов’язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, а не на ДФС. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті ППР на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (Постанова від 13 березня 2018 р. у справі №821/2089/16).

З огляду, на викладену правову позицію, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на поясненнях наданих Мінекономрозвитку, а саме (мовою оригіналу):

«У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Через відсутність у Мінекономрозвитку даних про автомобіль стосовно якого видано оскаржуване повідомлення надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості.»

Отже, належних доказів середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб Мінекономрозвитку, не надано.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність та доведеність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Державної фіскальної служби України за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_3 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України в Одеській області, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання податкових повідомлень – рішень протиправними та їх скасування - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №.00794671310153.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946613101532.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2018р. №007946813101532.

Стягнути з Головного управління ДФС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

- платіжним дорученням № 3888579 від 27.06.2018 р. у сумі 2 114, 40 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_3 - ІПН НОМЕР_1, 65058, АДРЕСА_2

Головного управління ДФС України в Одеській області - код ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.