Рішення № 77582373, 23.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1849/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ЛТД» (далі ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД», позивач)

до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівьскій області, відповідач)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ЛТД» звернулося з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.04.2018 року №0007431412; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.04.2018 року №000746142.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД» вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас» не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача з вищевказаними контрагентами. Позивач стверджує, що фактичні обставини господарських операцій та надані під час проведення перевірки документи свідчать про протилежне, а саме те, що господарські операції мали реальний товарний характер і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та містять достовірні дані щодо їх змісту. Вважає, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлений законом. Крім того, суми ПДВ, які були віднесені позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних зареєстрованих його контрагентами у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі ст.201 Податкового кодексу України є правомірними.

Ухвалою від 15.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

16.07.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.06.2018 року. Зазначає, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлено не підтвердження походження пального постачальниками ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас», податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме відсутність придбання товару який в подальшому реалізований ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД». Зокрема, перевіркою встановлено відсутність факту реального одержання купівлі ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас» відповідної кількості ідентифікованого товару, а саме ПММ (дизельне паливо, бензин А-92, ГАЗ та ін.) від інших суб’єктів господарювання у досліджуваному та попередніх звітних періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас» первинного постачання. Крім того, зазначає, що згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту встановлено розбіжності між даними задекларованими ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД» та даними ОСОБА_3 «АБМ-ЕКСПОРТ». Перевіркою встановлено неправомірне зменшення ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД» податкового зобов’язання по ПДВ на підставі розрахунків коригування, які не зареєстровані в ЄРНП отримувачем за червень 2017 в сумі 37477,50 грн. Представник відповідача стверджує, що позивач визнав дане порушення, оскільки зазначає, що 30.04.2018 подав до Червоноградської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань по податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до розрахунку коригування по контрагенту ОСОБА_3 «АБМ-ЕКСПОРТ».

16.07.2018 року представником позивача подано заперечення на відзив від 27.03.2018 року №24-юр. Зазначає, що паливні картки, та фіскальні чеки засвідчують факт отримання паливно-мастильних матеріалів позивачем від постачальників ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас», а податкові накладні оформлені в рамках договорів поставки ПММ, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами зареєстровані у ЄДРПН, який був платником ПДВ та підписані повноваженими на те особами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 05.03.2018 року по 27.03.2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД», ЄДРПОУ 19169477 податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного – за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Перевірку проведено з відома та в присутності в.о. директора ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД» ОСОБА_5

За результатами перевірки складено акт від 11.04.2018 року №893/13-01-14-12/19169477.

Проведеною перевіркою встановлено такі порушення:

-п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/430 та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за №860/4153, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України (далі – ПК України), встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі – 34831,80 грн. в тому числі:

за 2015 рік – 10061,59 грн.;

за 2016 рік – 22293,36 грн.;

за 2017 рік – 2476,85 грн.;

-п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) встановлено заниження податку на додану вартість в сумі – 68833,80 грн. в тому числі:

вересень 2015 в сумі – 8666,62 грн.;

листопад 2015 в сумі – 2833,33 грн.;

лютий 2016 в сумі – 2660,02 грн.;

березень 2016 в сумі – 3769,10 грн.;

квітень 2016 в сумі – 2756,36 грн.;

червень 2016 в сумі – 2145,24 грн.;

листопад 2016 в сумі – 2837,46 грн.;

грудень 2016 в сумі – 4271,51 грн.;

серпень 2017 в сумі – 39194,16 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2018 року №0007461412 та №0007431412.

Не погоджуючись з висновками перевірки та винесеним за її результатами податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

ОСОБА_3 «Барс» ЛТД, код ЄДРПОУ 19169477, місцезнаходження юридичної особи: 80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Транзитна, 9.

У ОСОБА_3 «ОСОБА_3 ЛТД» є філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс» ЛТД Спеціалізоване м’ясопереробне підприємство «Барс-Прод» (далі - Філія ОСОБА_3 «Барс» ЛТД СМП «Барс-Прод»), яка є юридичною особою та була створена 14.12.1992 року. Філія товариства, як структурний підрозділ зареєстрована 12.07.1997 без права юридичної особи.

Згідно Положення «Про філію ОСОБА_3 «Барс» ЛТД СПС «Барс-Прод», Філія є госпрозрахунковим підрозділом ОСОБА_3 «Барс» ЛТД здійснює свою діяльність від свого імені керуючись законодавством України, Статутом Товариства «Барс» ЛТД, локальними актами Товариства ОСОБА_3 «Барс» ЛТД. Філія має свою печатку та кутові штампи, окремий розрахунковий рахунок банку, веде облік і звітність результатів своє діяльності, має незакінчений баланс, самостійно сплачує податки та інші неподаткові платежі.

Одним із профільних видів діяльності Філії Товариства є код КВЕД 10.12 Виробництво м’ясних продуктів та 46.32 Оптова торгівля м’ясом та м’ясними продуктами. Філія Товариства має власний автотранспорт, який здійснює перевезення ВРХ, живих свиней, коней, баранів від постачальників на переробку у Філію Товариства і наступну доставку (перевезення) готової продукції (ковбасні та м’ясні вироби) безпосереднім покупцям. Для здійснення господарської діяльності ОСОБА_3 «Барс» ЛТД необхідно проводити заправлення автотранспорту бензином, дизпаливом, газом.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2016 року між Філію Товариства «Барс» ЛТД СПС «Барс-Прод» (замовник) та ОСОБА_3 «ОСОБА_4 Плюс» (постачальник) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками №ПК0104-40. Відповідно до п.2.1 Договору постачальник зобов’язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов’язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки та ПММ.

Відповідно до п.2.2 Договору, асортимент кількість (обсяг) ціна за відповідні одиницю виміру ПММ і паливних карток, визначається у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього договору. Для кожної окремої видачі паливних карток в рамках договору постачальних виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви, в якій визначена кількість паливних карток та сума до сплати.

Згідно п.2.4 Договору, відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливних картках через термінал.

На виконання умов договору поставки за №ПК0104-40 від 27.09.2016 року постачальник здійснив поставку замовнику ПММ (бензин А-92, газ, дизпаливо), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними з квитанціями про підтвердження реєстрації таких накладних в ЄРПН/РК (Том.1, а.с.78-138).

Здійснення оплати за ПММ, підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки від 25.04.2018 року (Том.1, а.с.139-147).

02.03.2011 року між Філію Товариства «Барс» ЛТД СПМ «Барс-Прод» (замовник) та ТОВ ВТФ «Авіас» (постачальник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками №ПК0467. Відповідно до п.2.1 Договору постачальник зобов’язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов’язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки та ПММ.

Відповідно до п.2.2 Договору, асортимент, кількість (обсяг) ціна за відповідні одиницю виміру ПММ і паливних карток, визначається у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього договору. Для кожної окремої видачі паливних карток в рамках договору постачальних виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви, в якій визначена кількість паливних карток та сума до сплати.

Згідно п.2.4 Договору, відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливних картках через термінал.

На виконання умов договору за №ПК0467 від 02.03.2011 року постачальник здійснив поставку замовнику ПММ (бензин А-92, газ, дизпаливо), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними з квитанціями про підтвердження реєстрації таких накладних в ЄРПН/РК (Том.1, а.с.149-242).

Здійснення оплати за ПММ, підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки від 25.04.2018 року (Том.1, а.с.243-252).

15.01.2016 року між Філію Товариства «Барс» ЛТД СПМ «Барс-Прод» (замовник) та ТзОВ ТД «Авіас» (постачальник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками №ПК0101-209. Відповідно до п.2.1 Договору постачальник зобов’язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а замовник зобов’язується приймати та оплачувати надані постачальником паливні картки та ПММ.

Відповідно до п.2.2 Договору, асортимент кількість (обсяг) ціна за відповідні одиницю виміру ПММ і паливних карток, визначається у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно цього договору. Для кожної окремої видачі паливних карток в рамках договору постачальних виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заяви, в якій визначена кількість паливних карток та сума до сплати.

Згідно п.2.4 Договору, відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливних картках через термінал.

На виконання умов договору за №ПК0101-209 від 15.01.2016 року постачальник здійснив поставку замовнику ПММ (бензин А-92, газ, дизпаливо), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними з квитанціями про підтвердження реєстрації таких накладних в ЄРПН/РК (Том.2, а.с.2-127).

Здійснення оплати за ПММ, підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки від 25.04.2018 року (Том.2, а.с.128-141).

Зазначені документи були надані податковому органу при проведенні перевірки та долучені позивачем до матеріалів справи.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд керувався наступним.

Згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Доходи”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290.

Відповідно до п.п.5, 7 Положення, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. За змістом п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов’язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Однак, відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

У період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас». Зазначені операції здійснювались на підставі укладених договорів поставки від 27.09.2016 року №ПК0104-40, від 02.03.2011 року №ПК0467, від 15.01.2016 року №ПК0104-209.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Суд зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи копії фіскальних чеків підтверджують факти отримання позивачем паливно-мастильних від ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас».

Позивачем до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних за 2015 рік, копії товарно-транспортних накладних за 2016 рік, копії товарно-транспортних накладних за 2017 рік., копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_1, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ОСОБА_6 д.н.НОМЕР_2, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_3, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_4, які підтверджують факти використання нафтопродуктів у господарській діяльності Товариства (бензину А-92, дизпалива та газу), що були отриманні від ОСОБА_3 ВТФ «Авіас», ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс», ТзОВ ТД «Авіас»

Доказів невиконання або неналежного виконання сторонами договорів, укладених між позивачем та контрагентами, чи визнання їх недійсними в судовому порядку, податковий орган не представив.

Таким чином, суми ПДВ, які були віднесені позивачем до податкового кредиту на підставі податкових накладних зареєстрованих його контрагентами у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі ст.201 Податкового кодексу України є правомірними.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені (нарахованого)митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201,11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про неподання контрагентами позивача, а саме: ОСОБА_3 «ОСОБА_4 гарант Плюс» податкової декларації до Лівобережної ОДПІ м.Дніправ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 ВТФ «Авіас» податкової декларації до Дніпропетровського Управління офісу ВПП ДФС, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. ОСОБА_4 посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

В ухвалі Вищого адміністративний суд України від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12, зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки ПММ меті та задачам діяльності платника податку, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Судом встановлено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 встановлено їх заниження в сумі – 37477,57 грн. Перевіркою встановлено проведення розрахунків ОСОБА_3 «Барс» ЛТД з ОСОБА_3 «АБМ-ЕКСПОРТ». Згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту встановлено розбіжності між даними задекларованими ОСОБА_3 «Барс» ЛТД та даними ОСОБА_3 «АБМ-ЕКСПОРТ». Відхилення в сумі «-» 37477,50 грн. за травень 2015 року по контрагенту ОСОБА_3 «АБМ-ЕКСПОРТ» виникло у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 «Барс» ЛТД провело коригування податкового зобов’язання з ПДВ у зв’язку зміною вартісних і кількісних показників.

ОСОБА_3 «Барс» ЛТД подано розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) за червень 2017 року реєстраційний номер №9140914962 від 20.07.2017 року в якому відображено вищезазначені коригування податкового зобов’язання. Позивач відобразив дані коригування в рядку 7 Коригування податкових зобов’язань Декларації з ПДВ за червень 2017 року.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Перевіркою встановлено неправомірне зменшення ОСОБА_3 «Барс» ЛТД податкового зобов’язання по ПДВ на підставі розрахунків коригування, які не зареєстровані в ЄРПН отримувачем за червень 2017 в сумі 37477,50 грн.

Таким чином, суд погоджується з висновками 2податкового органу про порушення ОСОБА_3 «Барс» ЛТД п.192.1 ст.192 ПК України, а саме неправомірне заниження податкового зобов’язання по ПДВ на підставі розрахунків коригування, які не зареєстровані в ЄРПН отримувачем за червень 2017 року в сумі 37477,50 грн.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3» ЛТД визнав дане порушення, оскільки позивачем 30.04.2018 року подано до Червоноградської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до розрахунку коригування по контрагенту ОСОБА_3 «АБМ-ЕКСПОРТ».

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги слід задоволити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.04.2018 року №0007431412.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.04.2018 року №0007461412 в частині збільшення ОСОБА_3 «Барс» ЛТД суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем – 31356, 30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 7839,07 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягнути на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.04.2018 року №0007431412.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.04.2018 року №0007461412 в частині збільшення ОСОБА_3 «Барс» ЛТД суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем – 31356, 30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 7839,07 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003) судовий збір у сумі 1241,02 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 ЛТД» (вул.Транзитна, 9, м.Радехів, Львівська область, 80200, код ЄДРПОУ 19169477).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2018 року.

Суддя Крутько О.В.