Рішення № 77582361, 25.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2779/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представники відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3М.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту, без погодження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, без погодження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,3500 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Микодаївського району. Однак відповідач, листом від 22.05.2018 № 3272/0-1910/0/37-18 повідомив, що ОСОБА_3 слід отримати погодження Тростянецької сільської ради для прийняття ним відповідного рішення. Вважає бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою протиправною.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за результатами розгляду клопотання, Позивачу надано відповідь, оформлену у вигляді листа 22.05.2018 за вих. № Ф-3272/0-1910/0/37-18 про те, що Тростянецька сільська рада Миколаївського району ввійшла до складу Тростянецької сільської об'єднаної територіальної громади, тому позивачу необхідно отримати погодження Тростянецької сільської об'єднаної територіальної громади відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», для прийняття Головним управлінням рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Також зазначає, що Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» яким передбачено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України. При цьому, відповідно до Розпорядження, Держгеокадастр зобов'язано починаючи з 01.02.2018 забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі у власність за погодження з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України місцеве самоврядування в Україні"). Стверджує, що відсутність погодження Тростянецької сільської об'єднаної територіальної громади при прийнятті відповідачем рішення шодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі затвердження проекту землеустрою, унеможливлювало передання відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі наказу від 02.03.2017 № 13-906/16-17-СГ “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою”, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки – 0,3500 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

ПП "Кадастр-М" розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Відділом у Миколаївському районі Головного управління Держгнокадастру у Львівській області вказану земельну ділянку зареєстровано в Держаному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 4623087600:13:000:0702.

ОСОБА_3 звернулась із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,3500 га для ведення особистого селянського господарства на території Тростянецької сільської ради Микодаївського району.

Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 22.05.2018 № Ф-3272/0-1910/37-18 повідомило позивачу, що їй необхідно отримати погодження Тростянецької сільської об'єднаної територіальної громади відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», для прийняття Головним управлінням рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Позивач, не погодившись з зазначеною відмовою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. є-1 ч. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Пунктом а ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з п. “б” ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Зі змісту вимог статті 116 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма узгоджується зі змістом частини 3 статті 123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вищенаведеними нормами законодавства встановлено вичерпні підстави для відмови у погодженні (затвердженні) проекту землеустрою зокрема, невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Водночас суд звертає увагу на те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою повинна бути обґрунтована, з посиланням на норми закону.

Крім цього відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в ч. ч. 1-3 цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 Земельного Кодексу України)

Частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Положеннями ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що органам, зазначеним у ч. ч. 1-3 цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Суд зазначає, що в силу норм Земельного кодексу України, передача земельної ділянки, як про це просить позивач, без її формування, шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений чіткий механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера.

Більше того, згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведеної правової норми вбачається обов’язковість дій відповідача у затвердженні проекту землеустрою в разі отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

В матеріалах даної справи містяться висновок експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.10.2017 № 10806/82-17, відповідно до змісту якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3, місце розташування Львівська область, Миколаївський район, Тростянецька сільська рада – погоджено.

Отже, судом встановлено, що проект землеустрою був погоджений у встановленому законодавством порядку, проведена державна реєстрація земельної ділянки, присвоєно кадастровий номер земельній ділянці 4623087600:13:000:0702, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відтак, з врахуванням наведених норм ЗК України, на думку суду, на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою не передбачено повноважень відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.

У даному випадку, всупереч вищевказаних норм закону ГУ Держгеокадастру фактично не було прийнято жодного рішення про затвердження або відмову у затвердженні поданого ОСОБА_3 проекту землеустрою.

Натомість, листом від від 22.05.2018 № Ф-3272/0-1910/37-18 позивачу, запропоновано отримати погодження Тростянецької сільської об'єднаної територіальної громади відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», для прийняття Головним управлінням рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак суд зазначає, що норми Земельного кодексу України в даному випадку зобов’язують саме ГУ Держгеокадастру затвердити проект землеустрою, а порядок отримання погодження органу місцевого самоврядування для передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, не передбачений нормами ст. 118 Земельного кодексу України.

Слід зазначити, що ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. В даному випадку, як нормами Земельного кодексу України, так і Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено права на час звернення позивача розглядати питання щодо надання чи ненадання згоди на затвердження проекту землеустрою, враховуючи те, що дані повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту на час звернення позивача із відповідними заявами належать виключно відповідачу.

Таким чином, отримавши 12.02.2018 заяву позивача від 09.02.2018, ГУ Держгеокадастру у Сумській області не було у встановлений строк прийнято жодне рішення по суті заяви, відсутнє рішення як щодо затвердження, так і щодо відмови у його затверджені. Лист від 26.02.2018 №С-1342-1309/21-18 не є рішенням яким заяву позивача розглянуто по суті відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

За наведених обставин, дії відповідача щодо відмови у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту є протиправними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту, без погодження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області суд зазначає таке.

Бездіяльність - це невчинення у встановлений законом строк дії, яку суб'єкт владних повноважень повинен вчинити, тобто пасивна поведінка субєкта владних повноважень. У той же час, матеріали справи свідчать, що відповідачем було розглянуто заяву позивача та повідомлено, що їй необхідно отримати погодження Тростянецької сільської об'єднаної територіальної громади відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», для прийняття Головним управлінням рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тому суд вважає, що відповідач не допустив бездіяльності щодо позивача а тому у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

З урахуванням встановленої судом неправомірності дій відповідача щодо неприйняття рішення у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_3 суд дійшов висовку, що належним та достатнім способом судового захисту права позивача у спірних відносинах є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, без погодження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, без погодження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області.

4. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Тростянецької сільської ради, за межами населеного пункту, без погодження Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області – відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп. присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне судове рішення складено 02.11.2018.

Суддя Костецький Н.В.