Рішення № 77582267, 10.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м. Київ № 810/1903/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання неправомірної відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) з позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_4 згідно довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 13.10.2017 № 62;

- зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 виходячи з суми його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 03.06.1986 по 07.06.1986 відповідно до довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 13.10.2017 № 62, з врахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 № 1210, починаючи з 19.10.2017 з врахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 1986 році перебував у трудових відносинах з Миронівським АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243», на посаді водія автобуса. Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 03.06.1986 по 07.06.1986 позивача було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що дані роботи виконувались у м. Чорнобиль, тривалість робочого дня становила 13 годин щоденно. Через дану тяжку і небезпечну для життя та здоров'я роботу, позивач втратив професійну здатність на 80 %, внаслідок чого став інвалідом 2 групи, захворювання пов'язано із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17 зобов’язано Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 за проведення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із збільшенням тарифної ставки на 100 % та нарахуванням премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 03 червня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу, а також видати довідку про заробітну плату встановленого зразка.

Згодом, на підставі частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно первинних документів про заробітну плату позивача, а також враховуючи зобов’язання вищезазначеного рішення суду, ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» було видано позивачу довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 13.10.2017 № 62. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 03.06.1986 по 07.06.1986 позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС було нараховано 698,42 крб.

19.10.2017 позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати його пенсії згідно довідки ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» від 13.10.2017 № 62.

Водночас, листом № 254/Д-02 від 28.11.2017 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії за його заявою. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що пенсія позивачу нарахована згідно довідки № 147 від 22.07.2009, виданої ВАТ «Миронівське АТП», в якій зазначено, що заробітну плату нараховану у сумі 189,70 крб. за роботу в зоні відчуження розшифрувати неможливо, оскільки в довідці № 13/27 від 08.06.1986 виданої Мінуглепром УРСР про періоди роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 03.06.1986 по 07.06.1986 не зазначено кількість відпрацьованих годин в зоні відчуження.

Враховуючи викладене,відповідач вказав про відсутність підстав для обчислення пенсії за довідкою від 03.10.2017 № 62, виданою ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 %.

Позивач не погоджується із такою позицією відповідача, вважає, що відповідач безпідставно і протиправно відмовив йому у проведенні перерахунку пенсії згідно довідки від 03.10.2017 № 62, виданої ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243», чим порушив його права та змусив звернутись за захистом свого права до адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надана для перерахунку пенсії довідка від 03.10.2017 № 62, в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 % не відповідає первинним документам, які знаходяться на підприємстві.

Відповідно до пунктів 4 і 5 постанови ОСОБА_5 Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови ОСОБА_5 Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року № 207-7 працівникам підприємств, організацій та установ, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забруднення навколишнього середовища, встановлено максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць; дозволено підприємствам, організаціям і установам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії, у вихідні і святкові дні з оплатою праці у подвійному розмірі.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

ОСОБА_6 праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-12 роз'яснено, що відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу працівника в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання.

Невід’ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання.

На думку відповідача, оскільки довідка № 62 від 03.10.2018 видана на підставі Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17, то відомості в ній ніяким чином не можуть підтверджуватися первинними документами бухгалтерського обліку, які існували на час виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з викладеними у відзиві поясненнями відповідача щодо позовних вимог та вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими та надуманими, а позиція останнього не доводить законності оскаржуваного рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії. У відповіді на відзив позивач зазначає, що аргументуючи свою позицію у відзиві на позовну заяву відповідач не вказав яких саме первинних документів не вистачає відповідачу для проведення перерахунку пенсії. Адже, первинні документи щодо нарахування (перерахунку) та виплати пенсії знаходяться і зберігаються на підприємстві ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» № 62 від 13.10.2017.

Збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Крім того, застосування кратності при нарахуванні заробітної плати позивача за роботу в зоні відчуження у сукупності з підвищенням тарифної ставки на 100 % є абсолютно законним і жодним чином не суперечить положенням нормативно – правових актів, що регулюють оплату праці в зоні відчуження ЧАЕС.

Крім того, у відповіді на відзив позивач вказав, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено.

Позивач звертає увагу на рішення від 09.11.2004 «Науменко проти України» Європейського суду з прав людини та вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

Користуючись своїм правом відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де вказав, що первинним документами для перерахунку пенсії на підставі довідки від 03.10.2017 № 62, виданої ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» є виписки з особових рахунків, платіжних відомостей та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, де працювала особа яка звертається за пенсією. Позивачем не були надані будь-які первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про дійсність виплати суми заробітної плати, яка вказана у довідці № 62 від 03.10.2017, тому відсутні підставі для перерахунку пенсії. Надані позивачі копії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, трудової книжки, маршрутного листа та інших документів з яких можливо встановити лише факт та період перебування позивача у зоні відчуження, що не ставиться під сумнів Кагарлицьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області.

Представники позивача у судовому засіданні 10.10.2018 підтримали доводи викладені в адміністративному позові та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позову не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. 16 червня 2009 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії А № 128338 с.

Позивач має статус інваліда війни, що підтверджується посвідченням серії Є № 088810, виданим Миронівським УПСЗН 05 серпня 2009 року.

Відповідно до виписки з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-І № 331221 від 19.05.2009, Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено 80% втрати професійної здатності з 18.05.2009 довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_4 з 01.06.1977 по 26.02.1990 працював водієм на Миронівському автопідприємстві 09042, згодом перейменоване у Миронівське АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243».

Судом встановлено, що Миронівським АТП 13243 Київського обласного управління автомобільного транспорту позивача відряджено до зони відчуження (м. Чорнобиль, м. Прип’ять) для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі зведеної автоколони Київського обласного управління автотранспорту, що підтверджується маршрутним листом, який знаходиться в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

У матеріалах справи наявне рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17, яким зобов’язано Приватне акціонерне товариство «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_4 за проведення робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із збільшенням тарифної ставки на 100 % та нарахуванням премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 03 червня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу, а також видати довідку про заробітну плату встановленого зразка.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 07.03.2018 у справі № 371/994/17 залишено без змін рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017, таким чином рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 набрало законної сили та є обов’язковим до виконання.

Відповідно до Наказу № 23 від 13.10.2017 голови правління ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» «Про проведення перерахунку заробітної плати ліквідатору аварії на ЧАЕС ОСОБА_4В.» на виконання рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17 позивачу проведено перерахунок заробітної плати та видано довідку № 62 від 13.10.2018.

Відповідно до змісту даної довідки, за період з 03.06.1986 по 07.06.1986 позивачу за роботу у зоні відчуження ЧАЕС виплачено 698,42 крб.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Кагарлицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

18.10.2017 позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати його пенсії згідно довідки ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» від 13.10.2017 № 62.

Листом № 254/Д-02 від 28.11.2017 відповідач відмовив у перерахунку пенсії. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що пенсія позивачу нарахована згідно довідки № 147 від 22.07.2009, виданої ВАТ «Миронівське АТП», в якій зазначено, що заробітну плату нараховану у сумі 189,70 крб. за роботу в зоні відчуження розшифрувати неможливо, оскільки в довідці № 13/27 від 08.06.1986 виданої Мінуглепром УРСР про періоди роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 03.06.1986 по 07.06.1986 не зазначено кількість відпрацьованих годин в зоні відчуження. Крім того, надана для перерахунку пенсії довідка не стверджена первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, відповідач вказав про відсутність підстав для обчислення пенсії за довідкою від 03.10.2017 № 62, виданою ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» в якій тарифна ставка (посадовий оклад) збільшена на 100 % із застосуванням кратності та включена премія 60 %.

Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з приписами частини четвертої статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 вказаного Порядку, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР від 07.05.1986 р. № 524-156 і ОСОБА_5 Міністрів України № 168-5 від 08.05.1986 р., згідно якої оплата праці працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється по підвищеним до 100% тарифним ставкам.

Згідно підпункту 1 пункту 1 постанови ОСОБА_5 Міністрів УРСР і Укрпрофспільки від 10 червня 1986 р. N 207-7 вбачається, що оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

ОСОБА_5 Міністрів СРСР і ВЦСПС № 665-195 від 05.08.1986 р., згідно якої визначено встановлення працівникам підприємств, організацій і установ, що виконують роботи з усунення наслідків аварії на ЧАЕС максимального розміру премії - 60% від тарифної ставки на місяць. Пункт 5 цієї постанови дозволяв залучати працівників до робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії у вихідні і святкові дні з оплатою праці в подвійному розмірі.

Згідно статті 3 Закону України «Про правонаступництво» від 12.09.1991 р., Закони УРСР і інші нормативні акти діють на території України, оскільки вони не суперечать Законам України, прийнятим після проголошення незалежності, у зв'язку з чим зазначені нормативні акти є діючими, що також підтверджується листом ОСОБА_6 праці України № 18-д 1452/5 від 23.10.2000 р.

Крім того роз'ясненням ОСОБА_6 праці України від 23.10.1992 р. № 09-3751 передбачено, що у випадку неправильності оплати праці в зоні відчуження необхідно зробити перерахунок заробітної плати особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно чинного законодавства.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17 задоволено позовні вимоги позивача про здійснення перерахунку заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС з урахуванням зазначених вище нормативно-правових актів. У даній справі суд дослідив та встановив, що позивач має право на перерахунок заробітної плати із збільшенням тарифної ставки на 100 % та нарахування премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 03 червня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу.

Враховуючи, що дані обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.

Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України»» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов'язковості судових рішень, відмічає, що відповідачем не надано доказів оскарження Рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

Суд зазначає, що довідка від 03.10.2017 № 62 ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243», яка видана на підставі Рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17, не була визнана судом незаконною, недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.

При цьому суд враховує, що відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували факт того, що ПрАТ «Миронівське автотранспортне підприємство 13243» не було проведено доплату позивачу коштів згідно рішення Рішення Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17.

Водночас, відповідно до п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005р. № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, зробити відповідні запити, витребувати первинні документи щодо підтвердження виплаченої заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС. Водночас, таких дій відповідачем здійснено не було.

Суд критично оцінює твердження відповідача у відзиві на позовну заяву, що довідка № 62 від 03.10.2018 не відповідає первинним документам, які знаходяться на підприємстві, оскільки відповідачем не було надано суду доказів на підтвердення цього факту.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідач, не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебирає на себе не властиві йому повноваження ставити під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нехтуючи правом особи, яка жертвуючи власним здоров'ям, виконувала свій громадянський обов'язок перед державою.

Отже, суд переконаний, що обов'язок збереження всіх первинних бухгалтерських документів за 1986 рік, зокрема, документів щодо виплати заробітної плати та відрядження позивача у зону відчуження, за часів існування Радянського Союзу, де всі документи та сама подія - аварія на ЧАЕС були тривалий час засекречені, не може бути покладено на позивача, як і поставлено під сумнів їх існування, адже наслідки у вигляді ушкодженого здоров'я, причинний зв'язок втрати якого поставлено в пряму залежність від участі особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС уповноваженими та компетентним органами, є тим прямим та безперечним доказом, який свідчить про наявність права на отримання належного рівня пенсійного та соціального забезпечення як такого.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі №539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14), суд наголошує, що нарахування (перерахунок) заробітної плати за роботу в зоні відчуження підтверджено рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17, яке набрало законної сили та не було оскаржено відповідачем у справі, а також іншими первинними документами.

У зв'язку з наведеним, суд відхиляє посилання відповідача, що довідка від 03.10.2017 № 62 не стверджена первинними документами.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачу була подана відповідна довідка для перерахунку (розрахунку) пенсії, з якої вбачається, що позивачу була виплачена заробітна плата за роботу в зоні ЧАЕС, а також установлене Миронівським районним судом Київської області від 02.10.2017 у справі № 371/994/17 право позивача на перерахунок заробітної плати із збільшенням тарифної ставки на 100 % та нарахування премії у розмірі 60 % посадового окладу за період з 03 червня 1986 року по 07 червня 1986 року з урахуванням відпрацьованого ним часу в зоні Чорнобильської АЕС в кількості 13 годин на добу, суд вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Згідно з ч. 4. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Заяву з усіма необхідними документами позивачем подано 19.10.2018. За таких обставин, суд дійшов висновку, що перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена з 19 жовтня 2018 року.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправною відмову відповідача від 28.11.2018 № 254/Д-02, а також задовольняє позовну вимогу про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 виходячи з суми його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 03.06.1986 по 07.06.1986 відповідно до довідки ПрАТ «Миронівське АТП 13243» від 13.10.2017 № 62, з врахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 № 1210, починаючи з 19.10.2017 з врахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір». Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_4 згідно довідки ПрАТ “Миронівське АТП 13243” від 13.10.2017 № 62.

3. Зобов’язати Кагарлицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 виходячи з суми його заробітної плати за період роботи в зоні відчуження з 03.06.1986 по 07.06.1986 відповідно до довідки ПрАТ “Миронівське АТП 13243” від 13.10.2017 № 62, з врахуванням вимог п.п. 4 п. 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 23.11.2011 № 1210, починаючи з 19.10.2017 з врахуванням вже виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 жовтня 2018 р.