Рішення № 77581601, 02.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2717/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якої звернувся представник позивача – адвокат ОСОБА_2, до Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі – відповідач, Індустріальне ОУПФУ м. Харкова), в якому після уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправною бездіяльність Індустріального ОУПФУ м. Харкова, яка полягає у невиплаті позивачу пенсії, починаючи з квітня 2017 року до травня 2018 року;

- зобов’язати Індустріальне ОУПФУ м. Харкова негайно після проголошення судового рішення виплатити всю заборгованість, що виникла з квітня 2017 року до травня 2018 року, шляхом перерахунку на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Також просить допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з 01 серпня 2014 року по 22 травня 2018 року перебувала на обліку в Індустріальному ОУПФУ в м. Харкова. До березня 2017 року Відповідач нараховував Позивачу пенсійне забезпечення та перераховував належні до виплати суми на банківську картку, яка була відкрита на її ім’я в АКБ «Ощадбанк». Телефоном Позивач намагалася з’ясувати, коли їй буде виплачена заборгованість, на що їй відповіли, що виплачуватися вона не буде, бо начебто вона не проживала за вказаною адресою. Діями, що полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права Позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (арк. спр. 45-48), в якому заперечує проти заявлених позивних вимог з огляду на наступне.

Починаючи з липня 2014 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському (Немишлянському) районі м. Харкова (на теперішній час - Індустріальне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Взяття на облік та виплата пенсій зазначеним особам здійснюється за матеріалами електронних пенсійних справ.

Виплата пенсії позивачу здійснювалась по березень 2017 року включно.

Призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014.

Управління, не порушуючи вимог постанови та з урахуванням повідомлення уповноваженого органу (управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради) шляхом внесення інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, починаючи з квітня 2017 року, призупинило позивачу пенсійні виплати.

Згідно з пунктом 5 Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред’являється оригінал такої довідки.

На підставі викладеного, відновлення соціальних виплат (в тому числі пенсій) здійснюється відповідно до Порядку від 08.06.2016 № 365 за рішенням Комісії з дня припинення виплати.

Так, управління припинило виплата на підставі відомостей управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, а саме на підставі Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 28 від 18.05.2017 року, додатком 4, було прийнято рішення, про припинення виплат відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку контролю (встановлення факту відсутності ВПО за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально побутових умов сім’ї).

До того ж, вищезазначені нормативно - правові акти, на підставі яких ОСОБА_1 були припинені пенсійні виплати та не визнані неконституційними.

Управління, припиняючи позивачу виплату пенсії, діє в межах своєї компетенції згідно з діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

07.05.2018 на адресу управління прийшов запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Луганській області управління в м. Сєвєродонецьку в зв’язку із зміною місця проживання/перебування. 30.05.2018 Індустріальне ОУПФУ м. Харкова направило пенсійну справу № 844232 ОСОБА_1 запитувачу.

Просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог пред’явленими до ГУПФУ в Луганській області в повному обсязі

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач та його представник просили розглянути справу за їх відсутності (арк. спр. 33).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 02.11.2018. Визнано не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно, про що свідчить пенсійне посвідчення від 12.05.2010 серія ААЕ № 122428 (арк. спр. 13).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.04.2018 № НОМЕР_1, виданої управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області, фактичним місцем проживання/перебування позивача є - Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, буд. 27 а, кв. 50, зареєстрована адреса: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Петровського, буд. 1 (арк. спр. 18).

З відзиву на позовну заяву вбачається, що з липня 2014 року позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському (Немишлянському) районі м. Харкова (на теперішній час - Індустріальне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) та отримувала пенсію за віком Виплата пенсії позивачу здійснювалась по березень 2017 року включно.

На підставі Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 28 від 18.05.2017, додатком 4, було прийнято рішення, про припинення виплат ОСОБА_1 відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку контролю (встановлення факту відсутності ВПО за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально побутових умов сім’ї) (арк. спр. 49-52).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з квітня 2017 року до травня 2018 року.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати заборгованості з виплати пенсії за минулі періоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплені основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок бойових дій на території Луганської області, тобто не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що право на виплату пенсії позивач набув з липня 2014 року, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

З листа Індустріального ОУПФУ м. Харкова від 27.07.2018 № 10951/46-02-01 вбачається, що ОСОБА_1, 15.02.1995 народження та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкали за адресою: АДРЕСА_1, 61091, перебували на обліку в управлінні з 01.08.2014 на підставі заяви від 20.10.2014 та отримували пенсію за віком. ОСОБА_1 отримувала пенсію до 31.03.2017, ОСОБА_3 отримував пенсію до 30.11.2017 пенсія призупинена на підставі списків управління УПСЗН Немишлянського району в зв'язку з не проходженням фізичної ідентифікації згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”. До управління надійшов запит від 27.04.2018 р. № 992 на відправку пенсійних справ вищезазначених осіб до м. Сєвєродонецька Луганської області. 22.05.2018 пенсійні справи були відправлені.

07.05.2018 на адресу управління прийшов запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в зв’язку із зміною місця проживання/перебування (арк. спр. 53).

30.05.2018 Індустріальне ОУПФУ м. Харкова направило пенсійну справу № 844232 ОСОБА_1 управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (арк. спр. 54).

З вищевикладених обставин та нормативних актів вбачається, що предметом позовних вимог є зобов’язання відповідача виплатити заборгованість, що виникла з квітня 2017 року до травень 2018 року.

Матеріалами справи встановлено, що пенсійна справа позивача ще у травні 2018 року була направлена відповідачем (Індустріальним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова) до відповідного пенсійного органу м. Сєвєродонецька Луганської області за місцем фактичного проживання позивача.

Статтею 47 Закону № 1058-IV чітко визначено, що пенсія, в тому числі і заборгованість з її виплати, виплачується організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, після передачі пенсійної справи позивача у відповідача відсутні повноваження щодо виплати позивачу пенсії та заборгованості з її виплати.

Як наслідок, у суду відсутні підстави для зобов’язання відповідача по даній справі розрахувати та виплатити заборгованість позивачу. Обов’язок щодо нарахування та виплати заборгованості по виплаті пенсії позивачу у спірний період лежить на відповідному управлінні Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання позивача.

Отже, у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання виплатити заборгованість, яка виникла з квітня 2017 року по травень 2018 року, належить відмовити, оскільки Індустріальне ОУПФУ м. Харкова станом як на момент звернення позивача до адміністративного суду, так і станом на момент винесення рішення по справі не має законодавчо передбачених повноважень щодо виплати заборгованості по пенсії позивачу за спірний період.

Однак судом встановлено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо припинення без законних підстав виплату пенсії позивачу за період з квітня 2017 року по травень 2018 року, що вказує на наявність підстав щодо визнання такої бездіяльності протиправною.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – Індустріальне ОУПФУ м. Харкова пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: в сумі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за віком за період з квітня 2017 року по травень 2018 року.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов’язати негайно після проголошення судового рішення виплатити всю заборгованість, що виникла з квітня 2017 року до травень 2018 року, шляхом перерахунку на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ідентифікаційний код 41248021, місцезнаходження: 61082, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, будинок 198/3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 а, кв. 50) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 352,40 грн (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_4